Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 76 из 158

Ківі стало цікаво, чи він збирається стояти на варті аж до бенкету, як почула швидкі кроки, а тоді побачила Джарена, Кальдона і Тіппа. Лише коли всі троє ввійшли до кімнати, вартовий зачинив двері, лишивши їх на самоті.

Якусь мить усі мовчали й просто дивилися одне на одного. Лише тепер Ківа помітила, які брудні в неї волосся й одяг, а ще побачила вже засохлу кров на руках.

Джарен, Кальдон і Тіпп усе бачили.

Вони бачили, як шість жінок померли.

Вони бачили, як Ківа сама зарізала одну з них.

Вона не могла дивитися на них, а потім підвела погляд і побачила, що до неї біжить Тіпп, а сльози котяться по його щоках.

— Т-т-ти ледь не померла! — голосив він, і його голос був приглушений через її шкіряні обладунки. — Т-ти ледь не залишила м-мене!

— Тіппе, — прошепотіла Ківа, і емоції стисли горло. Вона нерішуче обійняла його у відповідь, з острахом, що він раптово пригадає, що не говорить з нею, і відштовхне. Проте хлопчик не зробив цього — навіть навпаки, його обійми стали лише міцнішими.

— Мені ш-шкода! — вигукнув він, відхиливши своє заплакане обличчя, щоб глянути на неї мокрими блакитними очима. — Мені т-т-так шкода! Дж-Джарен казав, що мені варто п-пробачити тебе, що в тебе н-не було в-вибору і що ти брехала, а-аби захистити мене, але я п-просто був такий злий! А ти л-ледь не втонула з думкою, що я н-ненавиджу тебе! Я не ненавиджу тебе, К-Ківо! Я б н-ніколи не зміг ненавидіти тебе! Я л-люблю тебе! Будь ласка, п-повір мені!

Він заховав обличчя знову й заплакав ще сильніше. Від його слів Ківі теж захотілося розридатися. Вона прагнула заспокоїти його, але водночас відчувала таке замішання від того, чим він щойно поділився. Дівчина підвела недовірливий погляд на Джарена, але побачила, що той просто пильно вдивляється в порожній камін.

Кальдон натомість підійшов до сестри, його обличчя було бліде, але сповнене рішучості. Коли Ківа глянула, він розтулив рота, затулив його, розтулив знову, а тоді потряс головою, перш ніж дотягнутися до Ешлін й обійняти її.

Непорушна принцеса стала як вкопана.

І тут же розплакалася.

— Мені так шкода, Ешлін, — прошепотів Кальдон. — Завжди було боляче від думки, що побачу тебе. Це завжди змушувало мене думати про них, і тому було набагато легше поводитися так, ніби їх — і тебе — ніколи не існувало. Але побачивши це все сьогодні, усвідомивши, що я можу втратити тебе теж… Я помилявся, коли уникав тебе. Це було егоїстично, і знаю, що робив тобі боляче. Чи зможеш пробачити мені?

Ешлін лише сильніше розплакалася, але кивнула в братові груди.

— Звичайно, пробачу, ти, великий дурнику, — сказала вона крізь сльози, а тоді відхилилася і вдарила його в плече. Сильно.

Кальдон буркнув і потер руку, пильно глянувши на неї:

— А це за що?

— Ти заслужив на це, — заявила Ешлін, її сріблясті очі досі були вологими від сліз, щоки червоні й набряклі. Проте її обличчя було таким ясним, як ніколи раніше, а тягар упав з плечей. Попри свої слова, принцеса широко всміхнулась до брата й закінчила: — Ти насправді заслуговуєш набагато більше, але я сьогодні щедра.

Погляд Кальдона блиснув:

— Я шкодуватиму, що вибачився перед тобою, так?

— Тепер уже пізно, — сказала Ешлін, витерши обличчя й усміхнувшись ширше. Цієї миті, навіть у закривавленій броні, вона не скидалася на люту генералку. Вона була не більше ніж старша сестра, яка дражнить свого молодшого брата.

— Хай як чарівно це було, — втрутилася Креста, не намагаючись навіть приховати своєї відрази, — але хтось пояснить, що трапилося після того, як ми пішли з арени? Королі віддали персні?

— Вони вручать їх нам на бенкеті, — відповів Кальдон, зморщивши носа, коли побачив бойовий безлад, на який сестра перетворила його темне вбрання.

Брови Крести злетіли догори:

— Ви їм вірите?

— За законами Джірви вони зобов’язані винагородити нас за проходження Арзавара, — мовила Наарі, притиснувши руку до боку, звідки досі сочилася кров. — Вони мають дати…

Дівчина не договорила, її коліна підкосилися, і в неї вирвався болісний зойк, коли вона впала на одну з білих подушок.

Ківа та Джарен кинулися до неї й прибігли одночасно. Він схвильовано дивився, як Ківа обстежувала найгірші рани Наарі. Її руки затремтіли від вигляду засохлої крові на власному тілі, але вона глибоко вдихнула й придушила все, що відчувала, поки заспокоїлася.

Через те що Джарен був надто близько, Ківа не могла зосередитися, бо все, чого їй хотілося, — це нахилитися до нього й запитати, чому він заохочував Тіппа пробачити її. Однак вона змусила себе сфокусуватися, ба більше, коли побачила, якими глибокими були рани Наарі.

— Господи, — пробурмотів Джарен, побачивши те саме.

— То

кістка

? — запитала Креста, виглянувши з-за їхніх плечей. — Цур тобі!

Кальдон швидко обхопив її і відтягнув в іншу частину кімнати.

— З нею усе б-буде д-добре? — запитав Тіпп, присівши на коліна біля Ківи. Він глянув на неї і запитав: — Ти ж можеш з-зцілити її, т-так?

Заціпеніння, яке вона відчувала після того, як вони пішли з арени, покинуло її, натомість з’явилося тепло, яке тільки посилювалося, коли малий продовжував на неї дивитися з такою довірою, такою надією. Завдяки цьому Ківина магія без зусиль виринула на поверхню. Вона відчувалася так природно, як дихання, випливала з Ківи чудовим золотим світлом, зцілюючи не лише найглибшу рану Наарі, а й всі інші, які та отримала в бою.

І не лише вона — здивоване зітхання вирвалося в Ешлін, а Креста вилаялася від несподіванки, коли сяйво Ківиної магії розповзлося від Наарі й заповнило всю кімнату. Ківа підвела погляд і побачила, як обидві дивляться на свої раніше обпечені й подряпані тіла з подивом.

— Ти хотіла це зробити? Зцілити всіх за раз? — тихо запитав Джарен, і Ківа обернулася до нього, побачивши, що вони зараз так близько, що в неї перехопило дух.

— Ні, — відповіла вона, сподіваючись, що він не помітить, яким хриплим став її голос. — Проте це було легше, ніж коли-небудь раніше. Мені навіть не треба було думати про це. Це просто…

сталося

.

Стукіт у двері не дав йому — та й нікому більше — відповісти, і всі швидко схопилися на ноги. Ківин пульс прискорився від думки, що хтось побачив неприродний спалах світла, але на вулиці було так світло, що навіть найкоротший блиск з балкона лишився б непоміченим.