Страница 75 из 158
Проте золота воїнка неправильно зрозуміла рух Ківи й кинулася вперед, а не геть, і повернула не в той бік…
Лезо Ківиного кинджала встромилося просто в груди супротивниці.
Кришталево-блакитні очі воїнки розширилися від шоку, віддзеркалюючи Ківин нажаханий погляд. Обидві одночасно опустили очі на лезо, що стирчало з грудної клітки.
Час зупинився, а тоді золота воїнка впала, її кров просочувалася в пісок, на якому лежало її тіло.
Ківа задихнулася, витріщившись на золотоволосу воїтельку, чиї вже порожні очі втупилися в ніщо.
Ківа не вперше бачила смерть. Через хворобу, поранення або невиправдану жорстокість — вона спостерігала, як набагато більша кількість людей відходила у вічносвіт, ба більше, коли перебувала в Заліндові. Проте стати
причиною
смерті?
Ківа нікого раніше не вбивала.
Її руки були в липкій теплій крові. Вони вже не тремтіли — вони заніміли.
Вона
заніміла.
Десь далеко Ківа чула, як реве натовп, і розуміла, що Наарі досі бореться з веснянкуватою жінкою, що Ешлін та Креста просуваються у своїй магічній битві, адже вітряна аномалія вщухла й лишилася тільки та, що володіє стихією вогню. Проте хай як вона намагалася, але не могла відвести погляду від просоченого кров’ю піску та воїнки з кинджалом у грудях —
Ківиним
кинджалом.
Усе, що відбулось далі, було ніби в тумані. Наарі нарешті вбила свою суперницю й поспішила зі страхом в очах до Ківи, а тоді обмацала її і зрозуміла, що кров належала не їй.
Нажахана… Ківа зрозуміла — вона була нажахана.
Наарі згодом зрозуміла це теж і різко струснула дівчину — це трохи допомогло.
Проте тоді прибігла Креста: вони з Ешлін перемогли вогняну аномалію, їхню останню суперницю. Колишня каменярка не вагаючись повторила свій рух і дала Ківі ляпаса.
— Отямся, — наказала вона. — Ти бачила гірше, ніж це, у тисячі разів гірше.
Ківа справді бачила.
Проте ніколи не робила цього сама.
— Кресто, — гаркнула Ешлін, коли колишня каменярка замахнулася, щоб вдарити Ківу знову. — Облиш її.
Наарі стояла достатньо близько, щоб Ківа чула її важке дихання. Вона також легенько посвистувала, і це саме те, що змусило її відвести погляд від золотої воїнки. Побачивши всі рани, які отримала Наарі, Ківа мимовільно потяглася, щоб зцілити вартову, але та побачила її намір і відскочила назад.
На мить Ківу засліпив біль. Вона щойно
вбила
когось
, щоб урятувати Наарі, а вартова досі так її ненавиділа, що не давала себе торкнутися. Однак потім Ківа отямилася від шоку й пригадала застереження жінки: якщо королі побачать її магію, вони ніколи не дозволять їй піти.
Ківа швидко стиснула кулаки й сховала силу, яку мимовільно почала викликати. Наарі має почекати, щоб її зцілили, так само, як Ешлін з Крестою, тіла яких були в опіках і дрібних порізах, а також свіжих подряпинах від збитого вітром піску.
Вони поранені, але живі.
Усі.
Ківа не опускала очей на землю, де лежало шість воїнок.
«
Убий
або
помри
», — казала Наарі.
Вони зробили те, що мали, аби вижити.
Але попри це, Ківа не могла не зважати на провину, яку відчувала, і так само не могла забути погляду, повного жаху, на обличчі золотої воїнки, коли в неї відібрали життя.
Жовч обпалила Ківі горло, але вона проковтнула її, знаючи, що не може виказати свої відчуття — не тут, коли на неї дивляться тисячі людей. Вона має лишатися сильною, принаймні ще трохи.
А тоді, коли буде сама, дасть волю сльозам.
На помості королі підвелися зі своїх тронів і піднесли руки в повітря, аби заспокоїти натовп.
—
Dukkar
,
dukkar
! — сказав Тембі рідною мовою. —
Tuk
ekaan
Arzavaar
du
ventek
unt
Evalon
!
Ще один рев натовпу, перш ніж король заговорив зрозумілою всім мовою просто до Ківи, Ешлін, Крести та Наарі:
— Вітання нашим евалонським подругам за перемогу в Арзаварі! Ви довели, чого варті як воїнки, а тепер ідіть і отримайте свою нагороду!
З його слів вогняне кільце — яке вже не було полум’яним пітоном — згасло, залишивши після себе випалену землю і вільний шлях з арени. З’явилося дві групи вартових у бежевій броні, одні рушили просто до Ківи та її подруг, а решта несли полотняні ноші, щоб забрати переможених.
Ківа не дивилася за другою групою, особливо за парою вартових, які підійшли до золотої воїнки. Вона просто втупилася у свої ноги і йшла за подругами, коли їх виводили з арени.
Отримавши запрошення Тембі, Ківа припустила, що їх поведуть на помости, але вартові не рушили в бік трибун. Гамір натовпу поступово згас, коли вони ввійшли до вузького затіненого проходу всередині стін арени, а тоді знову вийшли на яскраве сонячне світло. Після того вони швидко пройшли до палацу, де їх відвели до приміщення, яке, судячи з усього, мало стати їхніми гостьовими покоями на час перебування тут.
Ківа не підводила погляду весь час, зміна місця майже промайнула повз її свідомість. Десь між ареною та палацом її охопило глухе заціпеніння, і всі спроби пояснити собі, що сталося — що вона зробила, — зазнали поразки. Але потім усі вартові, крім одного, позадкували за двері, і Ківа нарешті підвела очі. Затуманеним поглядом вона помітила, що стоїть серед світлої круглої кімнати з величезними білими подушками, розкиданими на підлозі перед каміном, а також балконом, який, на щастя, виходив не на арену, а на протилежну частину міста.
— Їхні величності оголосили, що на вашу честь сьогодні ввечері влаштовують бенкет, — сказав вартовий, що лишився, затримавшись на порозі. Його акцент був таким помітним, що Ківі знадобилася мить, аби зрозуміти його слова, і коли вона нарешті зробила це, то розпачливо глянула на Ешлін.
З розчарованого виразу принцеси Ківа швидко зрозуміла, що вони не зможуть забрати персня й вирушити далі. Їм доведеться зіграти в чемну політичну гру.
— Викупайтеся і відпочиньте, а варта повернеться, щоб відвести вас до бенкетної зали, — продовжив вартовий. — Ви знайдете вечірнє вбрання у своїх покоях, — він указав на зачинені двері, які Ківа не помітила під час швидкого огляду покоїв. Лише одні були відчинені, за ними виднілася величезна ванна в кутку.
Більше нічого не сказавши, вартовий вийшов за двері й зупинився з іншого боку, не зачинивши їх.