Страница 74 из 158
Налякана, але рішуча Ківа міцніше стиснула свого кинджала й кинулася туди, де Наарі билася з трьома жінками. Поки бігла, побачила, що воїнка в шоломі незграбно намацувала землю ногою, оголивши своє вразливе місце. Наарі відразу ж скористалася нагодою, стрімко встромивши лезо раз, другий, третій, і жінка повалилась, волаючи від болю. Її крик швидко потонув у тиші, бо вона застигла на землі.
Ківине серце стиснулося, коли воїнка заплющила очі, слова Наарі знову відлунням прокотилися в повітрі: «
Убий
або
помри
.
Ось
наші
варіанти
».
Згодом Ківа матиме час обдумати безглуздість насильства, що зараз чиниться на арені. А зараз їй треба лишатися живою так довго, як тільки зможе, — і впевнитися, що її друзі виживуть теж. Бо Креста досі боролась із широкоплечою жінкою, крекчучи й стогнучи, адже вони обидві пропускали удари, тоді як Ешлін продовжувала захищатися від вогню і вітру у своїй битві стихій, а Наарі досі билася проти двох — жінки з булавою та ланцюгом і тією, що мала золоті обладунки.
Саме на останню з них і націлилася Ківа, намагаючись заблокувати золоту воїнку, щоб та не вдарила Наарі зі спини. Вона відчайдушно стрибнула на ту відстань, що між ними лишалася, саме тоді, коли жінка обернулася, її кришталево-блакитні очі радісно засяяли, вона піднесла свого меча, щоб зустріти Ківу. Дівчина натомість простягла свій кинджал, змахнула ним, готова зустрітись із лезом жінки.
Але раптом Ківа вже більше не стрибала на золоту воїнку, бо порив вітру підхопив її у польоті й відкинув — просто в середнє водяне кільце.
Ківа пірнула під воду, приголомшена. Спершу вона подумала, що Ешлін, мабуть, намагалася врятувати її від небезпеки, але цю думку незабаром відкинула, коли випірнула й ще один порив вітру знову штовхнув її назад.
Дівчину охопив страх, коли вона раз у раз пробиралася до поверхні, ледь встигала вдихнути повітря, перш ніж її відкине назад ще раз. Під час однієї зі своїх спроб вона швидко глянула на пісок і зрозуміла, що Ешлін не бачила її, бо відволіклася на руду аномалію, яка перетворила вогняне зовнішнє кільце на величезного полум’яного пітона. Уся увага Ешлін була зосереджена на тому, аби не згоріти заживо, вона використала магію вітру та землі, щоб спробувати задушити змієподібне пекло. Увесь цей час повітряна аномалія шкірилася своєю кривою посмішкою до Ківи, тримаючи її у підводній в’язниці.
Але потім стало очевидно, що воїнка стихій просто бавилася з нею і тепер вона закінчила, адже коли Ківа спробувала виринути знову, міцна повітряна стіна не давала їй спливти.
Зовсім.
За кілька секунд легені Ківи почали горіти, від чого перед очима проминули спогади з Ордалії водою і коли королева Аріана напала на неї в Річковому палаці. В обох випадках вона ледь не потонула — геть так само, як тонула зараз.
«Тільки не так», — благала Ківа, коли билася руками об невидиму стіну. Якимсь дивом вона досі міцно тримала кинджал у руках, але від нього жодної користі не було у двобої з магією аномалії.
Біль розтікся горлом і грудьми, серце калатало, коли її дихальні шляхи стиснулися й корчилися. Їй треба повітря.
Їй
треба
повітря
. Однак навколо неї була вода й жодного виходу.
Тоді перед нею постало обличчя Джарена — Джарена, який глибоко пірнув у кар’єр і вдихнув у неї життя знову. Джарен, який відбивався від власної матері, щоб захистити Ківу, а тоді тримав її всю ніч опісля.
Цього разу він не міг їй допомогти.
Ківа навіть не знала, чи він
зробив
би
це, якби мав такий шанс.
Проте ні. Це неправда. Адже попри душевний біль, якого вона йому завдала, він не міг дозволити комусь страждати, зокрема і їй. Може, навіть
особливо
їй. Він завжди рятував би Ківу — вона знала це так само, як знала власне ім’я. А стерпіти думку про те, що ніколи його не побачить, що віддасть своє життя цій жалюгідній джірванській арені й помре, перш ніж отримає шанс виправити все між ними, було занадто важко для неї.
Тепер її легені вже вимагали кисню, в очах потемніло, але вона зібрала останні сили й штовхнула своє тіло вгору, вдаривши кинджалом у повітряну стіну — якраз щоб усвідомити, що тієї вже немає.
Вона вибралася на поверхню, відкашлюючись і плюючись, не зустрічаючи опору, ледь допливла до краю і вилізла на пісок. Там вона виплюнула воду й почала болісно здавлено дихати, нажахано усвідомлюючи, що її друзі досі б’ються. Через це вона дала собі лише п’ять секунд, аби оговтатися, а тоді звелася на тремтливі ноги.
Швидко окинувши поглядом арену, Ківа побачила, що Креста здолала широкоплечу, яка тепер лежала на землі без ознак життя. Тепер колишня каменярка приєдналася до Ешлін у битві проти вогняної і повітряної аномалій, пояснивши, чому дівчина раптом без проблем змогла вибратися з-під води. У Крести не було магії, але вона безстрашно орудувала мечами проти воїнок — навіть кидала якісь страхітливі, схожі на зірки ножі, які, напевно, поцупила у своєї переможеної суперниці. Разом з Ешлін вони захоплювали землю, навіть попри те, що пітон перетворився на полум’яний вихор, який обидві аномалії підживлювали, поєднуючи свою магію.
Наарі ж, однак, починала битися з веснянкуватою жінкою з ланцюгом і золотою воїнкою. Обидві невблаганно жорстокі в битві, їхня зброя нагадувала розмиті кола. Тіло вартової кровоточило від численних ран, деякі були надзвичайно глибокими, і від цього стало очевидно, що її сили збігали.
Вдруге Ківа відкинула страх і помчала вперед, вода й пісок летіли з неї, коли вона поспішала до подруги. Проте хоч як швидко бігла, між ними досі лишалося кілька кроків, коли веснянкувата воїнка обвила свій ланцюг навколо черевика Наарі й щосили потягла його, а булава опустилася згори в нищівному замаху.
Серце Ківи ледь не зупинилося, коли Наарі спіткнулася і заледве встигла вчасно піднести руку, щоб її протез узяв на себе удар шипів. Воїнка ще раз смикнула ланцюг, і Наарі, втративши рівновагу, опустилася на коліна й тепер опинилася в дуже небезпечній позиції: поки вона зосереджувалася на захисті від удару веснянкуватої жінки, повністю відкрилася золотій воїнці, яка встромила свого меча просто в незахищену спину.
Це був смертельний удар.
Але він так і не досягнув цілі, бо Ківа з’явилась якраз вчасно, щоб відбити його, перехопивши лезо. Вона діяла інстинктивно, спрямувавши кинджал угору, сподіваючись відтіснити воїтельку назад і дати Наарі змогу підвестися й знову вступити в бій.