Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 68 из 158

Глава 25

РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ

Наступні дні минали дуже схоже на перші, тільки замість краєвидів скелястої землі Мірравену тепер були безплідні, овіяні вітром рівнини Карамору. Новини про розірваний альянс ще не розлетілися, тому вони швидко перетнули кордон. Ківа зрозуміла, що раз королівство Навока було переважно сіре та пустинне, то Карамор — коричневий та жовтий, хоч і такий само похмурий. Подейкували, що північну його частину вважали придатнішою для життя, особливо ближче до морської столиці, Терита. Проте їм не треба заїжджати на своєму шляху так далеко, натомість досить обігнути край великих Вікерських лісів і зрізати там до Гадрісу.

Минали дні. Тіло Ківи невблаганно боліло від безперервної багатогодинної їзди в сідлі, а злазила вона, аби щоночі крутитися на жорсткій землі. Якщо інші відчували такий самий дискомфорт, то ніхто не скаржився, навіть Тіпп, який продовжував не зважати на Ківині спроби заговорити з ним. Джарен і Наарі теж не змінили свого ставлення до неї — хоча Ківа все ж замислювалася, чи не зупиняв Джарен на ній погляд під час ранкових тренувань. Але щоразу, коли вона озиралася, він дивився кудись убік, і їй здавалося, що вона просто уявляє те, чого потай бажає.

Сам Кальдон був набагато обережніший з Ківою після її сплеску гніву через удар мечем. Утім, хоч це означало, що нікого більше не поранили — зокрема Джарена — заради її тренувань, спроби викликати свою магію за наказом мали невеликий успіх, не кажучи вже про те, щоб робити це без дотику до когось. Вона дедалі більше усвідомлювала стурбованість своїх супутників, адже всі знали, як багато поставлено на карту, якщо вона не навчиться контролювати силу.

Через тиждень після від’їзду зі Стоунфоджу, вони нарешті наблизилися до кордону з Гадрісом, і Ґалдрік сказав, що тепер до Джірви так близько, що він зможе перенести їх своєю повітряною воронкою через Закинуті землі і весь шлях до Їріна. Хоч Ешлін щоранку тренувалася з колишнім ватажком бунтівників, вона досі не змогла перенести когось більше, ніж на три метри, тому покладатися лишалося на магію Ґалдріка. І цього разу він був упевнений, що не втратить свідомості, аж поки вони дістануться пункту призначення. До того ж він стверджував, що такого з ним ніколи раніше не траплялося і що сильний стрес від втечі з темниці Навока разом з втомою й голодом — а ще побиття вартовими, — мабуть, зробили його слабшим, ніж він передбачав.

— Чому ви н-не використали свою м-м-магію, щоб втекти, коли вас в-вперше замкнули? — якось однієї ночі запитав Тіпп біля вогнища, а Ґалдрік відповів, що повітряна воронка працює лише надворі й під дією повної сили стихій. І крім того, магія не може переносити його

крізь

предмети — чи стіни, — тільки над ними.

Його відповідь задовольнила всіх, окрім Крести, яка протягнула:

— Ти не відповів на запитання малого. Чому не вибрався з камери раніше, так само як Ешлін використала свою силу, щоб звільнити тебе? Ти всього-на-всього повинен був вийти назовні, а тоді

вжу

-

у

-

ух

, — вона покрутила пальцями в повітрі, — свобода.

— Сам? — обернувся Ґалдрік і підняв брову. — Ми ледь вибралися звідти втрьох, до того ж генералка Ешлін була повна сил. У мене не було шансів пройти крізь Сірих гвардійців без допомоги. Здоровий глузд підказував мені чекати й не поспішати.

— Зі мною здоровий глузд теж говорить, — відповіла Креста, кинувши хмизу у вогнище. — Він особливо балакучий, коли йдеться про тебе.

Ґалдріка її зауваження не знітило, й оскільки він нікому не давав причини сумніватися у своїй мотивації, ніхто більше нічого не сказав. Проте Ківа затрималася на думці, яку висловила Креста, розмірковуючи, як сильно її поведінка залежить від років, які рудоволоса провела в Заліндові — де довіра була товаром, за який майже завжди платили смертю, — проти того, як та зі своїм від природи колючим характером намагалася розпалити поміж ними всіма ворожнечу.

Ківа досі не мала відповіді навіть після тижня перебування пліч-о-пліч, тому відклала це питання в далеку шухляду й натомість підбадьорилася, бо нарешті настав час летіти до Їріна.

— Усі зберіться навколо, — покликав Ґалдрік, махнувши їм рукою, щоб ішли до нього.

Ківа підштовхнула Зефіра ближче, не звернувши уваги на його притиснуті вуха. Хоч як старайся, а любити він її все-таки не став. Вона не здивувалася б, якби виявилося, що в нього з Джареном духовний зв’язок. Але кінь протягнув її через два королівства, і навіть якщо це було невзаємно, Ківа прив’язалася до ненависного звіра.

— Я підкорю тебе, — пробурмотіла Ківа, поплескавши його по шиї, щоб заспокоїти, адже він схвильовано гарцював під нею.

— Ківо, ти слухаєш?

Вона підвела погляд після запитання Ґалдріка і побачила, що всі на неї дивляться. Зашарівшись, сказала:

— Перепрошую?

— Я казав, що це має бути плавніше, ніж минулого разу, адже повітряні потоки над Закинутими землями не такі бурхливі, як ті, що пливуть між мірравенськими скелястими пагорбами, але коням все одно буде незручно. Приготуйтеся.

Ківа збиралася запропонувати, щоб вони злізли, перш ніж, по суті,

пролетять

з кіньми сотні миль на швидкості, але не встигла, адже Ґалдрік підняв руки і в них, наче суцільна тверда стіна, врізався порив вітру.

Зефір пирхнув, його м’язи так напружилися, наче він приготувався тікати, але магія Ґалдріка виявилася швидшою, піднявши їх у повітря. Ківа ледь змогла втриматися в сідлі, коли коричневі й жовті відтінки Карамору розпливлися червоними й оранжевими кольорами північного Гадрісу, а потім золотими пісками висушених сонцем земель Джірви.

Як і минулого разу, вона не знала, як довго триватиме їхня подорож. Знала лише, що це викликало хвилювання. Хоч Ґалдрік і стверджував, що цього разу буде м’якше, все одно виявилося неприємно. Коли вони нарешті приземлилися на дюнах околиці великого піщаного міста, її голова так закрутилася, що вона не змогла втриматися в сідлі, коли Зефір заіржав і скинув її зі своєї спини.

Ківа так вдарилася об землю, що в неї сперло дихання. Вона спробувала вдихнути повітря,

поворухнутись

, але не могла зробити ні одного, ні другого, навіть коли Зефір заіржав знову й перекрутився на задніх ногах, аж поки опинився просто над нею.