Страница 67 из 158
— Я не вередую, — відповіла Ківа і ледь стрималася, щоб не тупнути ногою. — Уявлення не маю, що роблю, і ти не допомагаєш змінити це.
— Я…
— Заради бога, — перебила Кальдона Креста, тому всі глянули на валун, де вона сиділа поряд із Джареном. Перш ніж хоча б хтось устиг оком моргнути, вона підняла меча, яким билася…
І встромила його в стегно Джарену.
Він завив від болю, а тоді трапилося три речі одночасно.
Перша — це Наарі з Ешлін схопили Кресту, поки вона крикнула Кальдону:
— Тримай її!
Друга — те, що Кальдон обвив Ківу руками, ніби сталевими стрічками, не давши кинутися їй до Джарена.
Третя — це коли Ківа побачила, що з ноги Джарена тече кров, побачила його біль,
відчула
його біль і вже не думала, а просто діяла. Магія вирвалася з неї і вистрелила в нього, наче сліпуча комета пронизала небо. Кальдон вражено просичав якусь лайку їй на вухо, і навіть Наарі, Ешлін та Креста перестали сваритися, щоб глянути.
За кілька секунд усе скінчилося — світло згасло так швидко, як і з’явилося, рана зникла так, ніби й не було її, тільки лишила по собі криваві потьоки на чорних шкіряних штанях і приголомшеного, але цілком здорового Джарена.
— Бачите? — зухвало запитала Креста, хоч на ній і сиділи Наарі з Ешлін, тримаючи її. — Їй просто бракувало правильної мотивації.
Ківа розлючено обернулася на рудоволосу:
—
Що
це
у
біса
було
?
— Будь ласка, — тільки і відповіла Креста, а її очі сяяли від радості.
— З тобою щось дуже не так, — різко мовила Ківа. Потім вона обернулася до Кальдона і так само розлючено проказала: — А
ти
— навіщо мене тримав?
— Тому що я зрозумів її дії, — безсоромно відповів він. — І вона має рацію. Тобі треба була мотивація.
У Ківи кипіла кров у жилах. Вона глянула йому прямо в очі й вимогливо запитала:
— Ось так це тепер працюватиме? Ви використовуватимете те, що я відчуваю до Джарена, проти мене й калічитимете його щоразу, коли хотітимете, щоб я застосувала магію? Він хіба не
достатньо
настраждався через мене?
Ківа важко дихала, її переповнювали емоції, і тому знадобилася мить, аби усвідомити, що вона щойно сказала — і хто це почув.
Не в змозі подивитися йому прямо у вічі, Ківа заціпеніло повернулася до Джарена і, втупившись на його закривавлену ногу, прохрипіла:
— Ти як?
Він так довго мовчав, що вона змушена була підвести погляд на його обличчя і побачити незрозумілу емоцію в очах.
— Зі мною все гаразд, — зрештою відповів він.
Почувши це, Ківа відчула полегшення, а також достатнє приниження і залишки гніву, тому коротко кивнула й пішла геть.
Решту дня вона більше ні з ким не розмовляла.