Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 66 из 158

Ківа застогнала й спробувала забрати назад свою ковдру, але Кальдон відкинув її так, щоб вона не дістала.

— Підіймайся, — наказав він, кинувши їй чистий одяг. — У тебе п’ять хвилин.

Ківа не хотіла ненавидіти одного з небагатьох, хто досі міг перебувати поряд з нею, але Кальдон робив так, що важко було стриматися і не побажати йому всіх можливих неприємностей. Вона пробурчала на його адресу всі лайливі слова, які тільки знала, коли, спотикаючись, пішла до струмка, біля якого вони зупинилися. Лише після того як хлюпнула на обличчя холодної води й переодяглася в інше шкіряне вбрання Ешлін, Ківа нарешті відчула себе людиною, та так, що аж згадала,

чому

їй треба тренуватися.

Повертаючись до табору, вона на мить побачила Кальдона, який стояв за тимчасовим загоном, встановленим для ночівлі тварин. Коли вона обійшла загорожу й коней, які досі спали, помітила, що він був не сам: Джарен, Наарі і Ейдран уже боролися разом, і на Ківин подив, Торел теж там був, навпроти Ешлін.

Важко було забути, що подорожуєш із групою справжніх воїнів. Члени королівської сім’ї, вартові, генерали, шпигуни — її товариші роками тренувалися, щоб перетворити свої тіла на зброю. Спостерігати за тим, як вони вправляються в рукопашному бою, було так само захопливо, як і те, як вони схрещують леза. Навіть її братові дали меча, який виблискував у слабкому вранішньому світлі, коли в них із Ешлін був тренувальний двобій шаленої швидкості.

— Думаю, не варто припускати, що ти підтримувала себе у формі, поки була в Заліндові? — запитав Кальдон. Він схрестив руки на грудях, коли перевів погляд з бійців на Ківу.

— Підтримувала, — позіхнула Креста неподалік. — І я з нею. Тому сьогодні теж приєднаюся.

— Я гадала, що тренуватиму свою магію, — здивувалася Ківа, перш ніж Кальдон встиг заперечити Кресті.

— Ти будеш тренувати і те, і те, — відповів він. — Магія потребує сили, а сила — витривалості. Якщо будеш фізично підтягнутою, то матимеш більше енергії і будеш сильнішою. — Він знизав плечима, а потім визнав: — Так це працює для стихійної магії. Мабуть, із цілющою так само.

Ківа озирнулася туди, де спали Тіпп і Ґалдрік.

— Може, нам варто зачекати, поки…

— Починай розминатися, Солоденькі Щічки, — усміхнувся Кальдон, а тоді глянув на Кресту: — Ти теж.

— Що, жодного принизливого прізвиська для мене? — запитала Креста й швидко закліпала віями.

— Не думаю, що ти хочеш почути те, що я для тебе придумав, — відповів Кальдон, обернувшись, і пішов до Джарена, Наарі та Ейдрана.

У каштанових очах Крести спалахнув інтерес, і Ківа тихо простогнала; рудоволоса знову видавалася байдужою, коли Кальдон повернувся зі спітнілим Ейдраном.

— Ти проходила якусь бойову підготовку? — запитав Кресту шпигун, уважно оглядаючи її міцну статуру.

— Трохи, — відповіла вона.

Ківа пирснула, згадавши бійки, які колишня каменярка влаштовувала в Заліндові, бо мала сумнів, що це рахується.

Проте коли Кальдон, аби зрозуміти, з чим вони мають справу, вдарив Кресту, Ківі вже було не до сміху. Щоб не залишитися із пробитою грудниною, та кинулася вбік, схопила його простягнуту руку, різко смикнула вперед і підставила черевик за коліно. Кальдон же зі свого боку мав зробити швидкий рух ногою, щоб уникнути її хватки й не впасти на землю, після чого вражено всміхнувся і сказав: «Добре», а тоді кивнув на Ейдрана.

— Ходімо побачимо, що ще ти вмієш, — сказав їй шпигун і повів на відкриту галявину позаду тих, хто вже боровся.

— П’ять років, а вона досі мене дивує, — роздумувала вголос Ківа, коли дивилася, як вони віддаляються.

— Вона рухається як боєць, — мовив Кальдон. — Ти помітила?

Ківа намагалася пригадати все, що Креста розповідала про своє життя до Заліндова, але та нічого не згадувала про фізичні тренування. Хоча… вони з матір’ю подорожували самі після того, як втратили всю родину, виживали з дня на день, тому не дивно, що вона навчилася деяких прийомів самозахисту.

— Не бачу, щоб ти розминалася, — різко сказав Кальдон.

Ківа швидко почала розігрівати м’язи, після чого він швидко перевірив рівень її фізичної підготовки. Коли вона вже пітніла й проклинала його, Кальдон дійшов висновку, що їй вдалося принаймні трохи удосконалити навички відтоді, як вони почали тренуватися в Річковому палаці вперше.

— Маленькі кроки — теж кроки, — мудро запевнив він.

Однак коли настав час тренувати її магію, вони зайшли в глухий кут.

— Не розумію, чому ти так з цим мучишся, — сказав Кальдон після того, як Ківа майже пів години намагалася викликати свою магію. — Я думав, ти сказала, що більше не боїшся її?

— Не боюся, — відповіла Ківа. Усі решта вже завершили тренування, і поки Ейдран із Торелом пішли допомагати збирати табір, Джарен, Наарі, Ешлін та Креста все ще відпочивали після тренування, пили воду з бурдюків і спостерігали, як вона знову й знову зазнає невдачі. — Чи… не знаю. Мабуть, десь глибоко в душі я завжди

боятимуся

, але зараз мене зупиняє не це.

— А що тоді? — запитав Кальдон.

— Ти просто сказав мені махнути руками і «

зробити

сяйливу

штуку

». Це так не працює, — роздратовано відповіла Ківа. — Це не так, як твоя магія вогню, коли можеш розкидатися нею і що ти там ще робиш.

— Тоді

як

? — не вгавав Кальдон. — Як вона

працює

?

Ківа розкинула руки:

— Якби я знала, мені не потрібні були б тренування, так?

Кальдон насуплено глянув на неї, а вона насупилася у відповідь.

— Вибачте, що втручаюся, — сказав Ґалдрік, який приєднався до тренування, щойно прокинувся. Він саме пояснював основи повітряної воронки Ешлін, коли його увагу привернула відсутність прогресу в Ківи. — Усе ж принц Кальдон має рацію — ти

повинна

вміти кидати свою магію в схожий спосіб, як і він магію стихій. Це те, що Тільда навчилася робити зі своєю цілющою магією. І те, що Зулейка може робити зі своєю смертельною магією, у чому ти вже сама переконалася. Немає жодної причини, чому цього не можеш ти.

Тепер Ківа нахмурено глянула на нього.

— Сказати мені, що я повинна вміти це зробити, й сказати,

як

це зробити, — цілковито різні речі. Поки що постійно чую перше й зовсім не чую другого. — Вона знову глянула на Кальдона. — Від

усіх

.

Губи принца смикнулися:

— Ти така прекрасна, коли вередуєш.