Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 59 из 158

Ківа проковтнула слину й опустила погляд, неспроможна відповісти.

Запанувала напружена павза, а тоді Кальдон промовив, і його голос був удавано легким:

— Ну, це те, що ми можемо додати в список справ. Тренування магії для Ківи. Перевірити.

Вона не мала сил вдячно на нього глянути, а також Ешлін, коли принцеса змінила тему, звернувшись до Ґалдріка:

— Ти казав, що Навок ділився з тобою інформацією. Він коли-небудь говорив щось про те, що збирав аномалії? І навіщо?

Ґалдрік перевів погляд з Ешлін на Кальдона з Джареном. Він мовчав, поки, здається, зібрався з думками й сказав:

— Я присвятив усе своє життя, щоби побачити, як вашу родину скинуть з трону.

Усі троє членів королівської родини Валлентіс напружилися.

— Від народження мене виховували у вірі, що Корентін повинна посісти евалонський трон, — заявив Ґалдрік. — Я ніколи не вагався, навіть після того, як дізнався про те, що магія Торвіна стає темною. Так тривало, допоки я почав помічати шкоду на собі і тоді все зрозумів. Сила Зулейки… — Він жалібно похитав головою. — Я помилився. Навіть

Тільда

помилилася. Нам варто було залишити все як є. — Він глянув на заціпенілого блідого Торела: — Ти мав рацію тієї ночі, коли прийшов до мене й сказав, що ми робимо тільки гірше. «

Ми

були проблемою», — ти сказав. — Голос Ґалдріка зірвався на шепіт. — Краще б я послухав тебе.

Ківа не була певна, чи Торел хоча б дихав, але точно бачила, як Ешлін і Джарен витріщалася на її брата, неспроможні приховати свого здивування. Кальдон лише самовдоволено сидів, ніби подумки повторював: «

А

я

казав

вам

».

Уже голосніше Ґалдрік продовжив, знову звернувшись до Валлентіс:

— Щось змінилось у мені, коли ми з Тільдою вирушили до Задрії. Після того як я опинився далеко від табору бунтівників, побачив достатньо, щоб усвідомити ціну нашого бунту, біль, якого ми завдали евалонцям, і зрозумів, що воно того не вартувало. Ось чому відповім на ваше запитання про Навока — бо думаю, що ми помилилися.

Я

помилився. І хочу допомогти виправити це. З вашого дозволу.

Він не чекав відповіді, а глибоко вдихнув і розповів:

— Аномалії. Навок полював на них місяцями, відтоді як став королем. Ті не такі рідкісні, як думають люди, і свою магію часто успадковують від покоління до покоління. Проте вони не люблять привертати уваги до своєї чисельності через страх, як з ними поводитимуться чи використають, тому живуть переховуючись, розкидані по всіх королівствах. Більшість мешкає у таємних магічних поселеннях, і коли Навок дізнався про них, то вислав ловців знайти їх. Він казав мені про три такі спільноти: у Джірві, Гадрісі й Валорні. — Ґалдрік зупинився. — Я не знаю, як він переконує їх їхати до Мірравену, може, платить їм, може, залякує. Проте знаю точно, що в нього зараз під контролем кілька сотень і всі вони нещодавно почали тренуватися перед битвою. Це його магічна армія початківців — і якщо припустити, що вони залишаться йому вірними, то мине небагато часу, перш ніж він втілить свій план у життя.

— Магічна

армія

? — тихо перепитав Торел. Його нажаханий голос прозвучав одночасно з хрипом Ешлін:

— Кілька

сотень

?

Принцеса минулої ночі нарахувала десятки, але судячи з усього Навок назбирав значно більше.

Вираз Ґалдріка залишався серйозним:

— Щонайменше.

Ця кількість — нічого проти евалонської армії, але між солдатами з мечем і солдатами з магією ціла прірва. Навіть Креста здавалася невтішною після цієї новини, а її мало що могло в цьому житті збентежити.

— Хоча б хтось із них може робити ту вітрову штуку, якою ти вчора переніс вас трьох сюди так швидко? — запитав Кальдон, і його тіло напружилося. — Ми пильно стежимо за кордонами, але якщо їм не доведеться перетинати їх… Нам варто готуватися до неминучого нападу?

Ківі живіт скрутило від страху, але Ґалдрік заперечно похитав головою і сказав:

— Ні, повітряна воронка — це сімейна таємниця, яка ретельно охороняється. Я єдина аномалія в моєму поколінні, але мої далекі предки були повітряними стихіями, і вони впевнилися, що техніку не забудуть. Як мені відомо, більше ніхто живий не володіє знаннями, як робити це.

— Цього можна навчитися? — запитала Ешлін. — Цієї повітряної воронки?

— Аномаліям Навока доведеться витратити чимало часу, щоб зрозуміти це без когось, хто б давав їм інструкції. Роки. Ба більше, десятиліття, — відповів Ґалдрік.

— Не для них, — сказала Ешлін. — Цього можна навчитися

мені

?

Ґалдрік відкинувся назад у своєму стільці, мить вирішував, чи справді його прихильність змінилася аж так, щоб ділитись чимось таким таємним зі своїм колишнім ворогом. Але нарешті сказав:

— Я ніколи не навчав, але можна спробувати. — Потім він попередив: — Це буде нелегко.

— Я не боюся викликів, — спокійно відказала принцеса.

Ґалдрік розтулив рота, щоб відповісти, але Джарен встиг перший. Якщо він був засмучений, що його кузина мала опанувати рідкісну магічну навичку, він витримав це гідно, але Ківине серце знову хвилювалося за нього.

— Проте дечого я досі не розумію, — вів далі він, і його золотаві брови нахмурилися. — Навіщо Навок погодився на угоду з Тільдою? — До Ешлін Джарен додав: — Ти мала рацію минулої ночі — це має бути щось більше, ніж союз із бунтівниками, тим паче якщо він має аномалій. Чому він погодився одружитися з Корентін? І чому саме з Ківою, а не Зулейкою? — його погляд звузився, коли він дивився на Ґалдріка, який зараз засовався на стільці. — Чому б тобі не розказати про це?

Коли вони всі втупилися поглядами в колишнього ватажка бунтівників, він помітно засмутився, аж поки втратив самовладання і закрив руками обличчя в синцях.

— Я не хотів йому розказувати. Присягаюся, не хотів. — Слова Ґалдріка приглушували пальці. — Але Навок зрозумів, що я щось приховую, тому вдарив мене, і я… — Він випустив звук, сповнений жалю.

— Розказувати йому

що

? — голос Ешлін був таким самим жорстоким, як і вираз обличчя.

Ґалдрік прибрав пальці, його обвітрені риси обличчя були жалюгідними, коли він відповів:

— Про Руку Богів.

Здавалося, що він готувався до їхньої реакції, але Ківа оглянула всіх за столом і побачила такі самі спантеличені обличчя, як і в неї.

Помітивши це, Ґалдрік пояснив:

— Ви знаєте про Око Богів, як його подарували Сані і яке могло забрати магію Торвіна?