Страница 58 из 158
— Вона не мала такого наміру, — вів далі Ґалдрік тихіше. — Після того Тільда почувалася жахливо й зцілила мене, щойно змогла. Проте її цілюща магія була вже не така, як раніше. Ба більше, я відмовився залишити її, а вона відмовилася облишити свій план, тому ми прямували далі до Задрії, поки я намагався навернути її на шлях праведний. Доти, поки ми прибули, мої рани інфікувалися, і я… — Він заплющив очі й визнав: — Нічого не міг вдіяти, аби зупинити її. Я був непритомний, коли вона уклала угоду з Навоком, і дізнався про масштаби лише тоді, коли Тільда була на шляху до Заліндова. А тоді мене замкнули в темниці Навока як заставу, щоб упевнитися, що Тільда повернеться з обіцяною дочкою. — Він глянув на Ківу знову й сказав: — Навок не міг піти й дістати тебе сам — не тоді. Не міг ризикнути, привернувши увагу до своїх планів. Утім, після всіх подій на Випробуванні Ордаліями, і як ти врешті-решт опинилася в Річковому палаці, а тоді переворот Зулейки, ну… — Ґалдрік здригнувся. — Коли ти повернулася в Заліндов, він не надто переймався тим, щоб приховувати свої наміри.
Поки вони обдумували його слова, запала тиша, а тоді Кальдон сказав, і в його голосі був такий самий скептицизм, як і в Джарена:
— Ти справді багато знаєш як для людини, яка шість місяців провела в темниці.
— Навок любив навідуватися до мене, — відповів Ґалдрік, втупившись у свої руки. — Він хотів почути про бунтівників, про магію Зулейки, про багато чого. Але переважно хотів говорити сам.
Зловтішатися
. Було очевидно, що він ніколи не збирався мене звільняти, тому почувався безпечно, коли розповідав речі, про які, гадаю, зараз шкодує.
Ешлін нахилилася вперед:
— Які речі?
Перш ніж Ґалдрік устиг відповісти, гучне пирскання змусило всіх обернутися на Кресту.
— Не кажіть, що ми віримо цьому диваку? — весело запитала вона й показала пальцем на Ґалдріка: — Гадаю, ти розумний чоловік, який мав достатньо часу, щоб вигадати версію подій, яка змусить тебе почуватися краще. І з усього сказаного видається, що тепер очікуєш, що ми кинемо Ківу на її божевільну сестру, аби вона могла
що
? Врятувати світ? — Креста пирснула знову. — Вона ледь себе рятує, не кажучи вже про нас. — Дівчина зневажливо махнула рукою. — І крім того, її магія не працює. Тому якщо хочете зупинити Зулейку —
врятувати
її, називайте так, як вам заманеться, — тоді треба вигадати інший план.
Стурбованим поглядом Ґалдрік уп’явся в Ківу:
— Що з вашою магією?
Ківа засовалася на місці й не відповіла.
— Як багато тренувань у вас було? — далі наполягав Ґалдрік. Побачивши її обличчя, він додав: — Ви ж
тренувалися
, так?
— Якщо зважати на те, що останні десять років вона провела приховуючи, ким була, від… дайте-но подумати… точно,
всіх
, — сухо проказала Креста, — тоді, гадаю, можна припустити, що відповідь — велике жирне ні. — Вона похмуро засміялася й додала: — Можете собі уявити, як вона тиняється зі своєю цілющою магією скрізь по Річковому палацу? Усе б віддала, аби глянути на це.
Ківа насупилася на Кресту:
— Я не
тиняюся
. Я навіть не знаю, що це означає.
— З усього сказаного — це те, що тебе…
— Леді, будь ласка, — перебив Кресту Кальдон, хоча Ківа бачила, як його губи сіпнулися, і похмуро на нього глянула.
— Тобі треба почати тренуватися негайно, — сказав Ґалдрік, і всі знову звернули на нього увагу. — Магія як м’яз — її треба тренувати, щоб зміцнювати. Треба бути сильною, якщо хочеш вижити в битві з…
— Це ніяк не стосується зміцнення, — перебила Ківа, і її знудило від думки про зустріч із сестрою. — Я не можу навіть достукатися до неї зараз. Щось у ній — щось у
мені
— зламалося.
Важко визнавати правду, але якщо те, що сталося минулої ночі з Наарі, на щось вказувало, то проблеми значно серйозніші.
— Коли ти востаннє використовувала її без потреби? — запитав Ґалдрік.
Ківа хотіла б, щоб вони говорили про це наодинці.
— Десять тижнів тому. — Вона не згадала маскарад, лише сказала: — Я… використала багато магії того дня.
— Вона зцілила мене від смертельної рани, — розповів Торел.
— А ще Джарена від такої самої через кілька годин по тому, — сказав Кальдон, чим змусив Ківу стриматися, аби не глянути на принца-наступника. — І просто перед тим знищила владу Зулейки над нами. Уся кімната наповнилася світлом від сили її магії.
— Вона просто перестаралася? — запитала Ешлін, ледь нахмурившись. — Десять тижнів — це довго. Мала б уже відновитися.
Ківа возилася з одним із ремінців на своєму одязі; вона зніяковіла, бо вся увага була прикута до неї.
— Ні, не це, — мовив Ґалдрік, його голос був такий задумливий, що Ківа підвела погляд і побачила, що той уважно її роздивлявся.
Надто
уважно.
— Ти боїшся, так?
Слова колишнього ватажка бунтівників були лагідними. Це звучало радше як твердження, аніж запитання.
Ківа заціпеніла.
— Тепер, коли знаєш, на що здатна твоя магія, що її можна використати як на благо, так і навпаки. Ти налякана, — тихо сказав Ґалдрік. — Так боїшся своєї магії, що протистоїш сама собі. Ось чому вона не працює — бо ти
сама
її зупиняєш.
Ківа швидко спробувала заперечити:
— Я не…
— Вони мали обрати, ти знаєш, — перебив її Ґалдрік. — Тільда, Зулейка — вони мусили наважитися
вирішити
використати свою магію зі злими намірами. Твоя мати відразу ж пошкодувала про своє рішення, як я вже казав раніше. Проте це не було щось таке, що сталося
з
ними. Вони самі
зробили
так, щоб це сталося. — Він нахилився вперед і зміряв її поглядом. — Ти та, ким вирішуєш бути, Ківо. Хорошою чи поганою — це
твоє
рішення. Твоя магія — це інструмент:
ти
керуєш
ним
, а не навпаки. Вона не може перетворити тебе на когось, ким не хочеш бути. Це не так працює. — Його голос став лагідніший, коли він договорив: — Не треба боятися своєї магії. Однак треба плекати, приймати, зміцнювати її. І коли ти це зробиш… Ківо, зможеш змінити світ.
Зцілити
світ.
Ківа дихала занадто швидко, болісно усвідомлюючи, що всі на неї дивляться.
— Я не хочу змінювати світ, — прохрипіла вона. — Я просто хочу, щоб усі, хто мені не байдужі, були в безпеці.
Ґалдрік не вгавав:
— Жодної безпеки, поки твоїй сестрі ніхто не завадить. Але ти це вже знаєш, так?