Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 57 из 158

Глава 23

РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

Ґалдрік, зручно вмостившись на чолі прямокутного столу, чекав на них у командному центрі. Його синці трохи зблідли, волосся було чисте і зав’язане ззаду шкіряною стрічкою, борода коротко й акуратно підстрижена. Йому дали чистий одяг, тому він видавався зовсім іншою людиною.

Тієї миті, коли Ківа ввійшла в кімнату поряд з Ешлін, Ґалдрік припав до неї карими очима — як і всі решта.

Так само як минулої ночі Джарен, Кальдон і Ейдран вже були там, але, на Ківин подив, Торел з Крестою теж. Обоє не зв’язані і, як Ґалдрік, значно чистіші в новому одязі — чорному, як у Джарена, Кальдона та решти солдатів на заставі. Коли Ківа запитально глянула на Ешлін, та лишень знизала плечима й сказала:

— У нас зараз серйозніші проблеми. Вирішимо пізніше, що з ними робити.

Ківа вдячно кивнула й пішла прямо до брата. Більше не скутий мотузками, він міцно її обійняв, але одразу ж відпустив, коли вона важко вдихнула.

— Що трапилося? — запитав Торел, оглядаючи її.

— Нічого, — відповіла Ківа, не звертаючи уваги на своє поранене плече. — Просто заклякла після сну. — Вона обернулася до Кальдона, перш ніж Тор встиг викрити її брехню, і запитала:

— Де Тіпп?

— Він з Наарі, — відповів той, викликавши в неї нову хвилю провини. — Він, е-е-е, рано прокинувся і не схотів тебе будити.

Тепер уже він брехав, але Ківа стримала емоції і зосередилася на тому, через що вони всі тут зібралися, роздивляючись Ґалдріка.

Він увесь цей час пильно її розглядав, тому вона підійшла до нього й сіла за стіл. Усі інші зробили те саме навколо неї.

Дівчина не встигла вирішити, з чого почати розпитувати, як Ґалдрік заговорив перший:

— Усе, що, думаєте, можете знати, — неправда.

Слова відлунням прокотилися по кімнаті, від чого Ківа нахмурилася — і не лише вона.

— Можливо, ти хотів би розповісти більше, — сказав Кальдон, який сидів поряд з Ківою і швидко та заспокійливо стиснув її руку під столом. — Пропоную розпочати з початку.

Ґалдрік перевів глибокий погляд на Торела:

— Твоя мати ніколи не хотіла нікому зашкодити. Ти знаєш це.

Тор стиснув щелепи й промовчав.

— Усе, що ви думаєте, вона робила, було справою не її рук, — вів далі Ґалдрік, у його голосі чулося благання повірити йому. — Коли вона вперше застосувала темну магію Торвіна, одразу ж зрозуміла, що це помилка, і заприсяглася більше ніколи не застосовувати її. Однак потім Зулейка дізналася, що вона теж так може, і їй

сподобалося

, як ця сила змушувала її почуватися. Зулейка насолоджувалась тим, що шкодила людям,

убивала

їх. Тільда бачила це, але не знала що робити, тому прикривала Зулейку й брала провину на себе, і всі думали, що це вона. Проте кожна страшна історія, яку ви чули про Бунтівну Королеву, завжди була про Зулейку.

— Ти очікуєш, що ми повіримо в це? — запитала Ешлін, поклавши лікті на стіл.

— Це правда, — мовив Ґалдрік. — І тому Тільда так відчайдушно хотіла звільнити Ківу із Заліндова. Вона ризикувала всім, коли пішла до Навока по допомогу. — Він обернувся до Ківи й сказав: — Тільда ніколи не мала наміру одружити його на тобі й збиралася відмовитись від угоди, щойно тебе звільнять. Присягаюся, таким був її план.

Як і Торел, Ківа промовчала, але її серце калатало в грудях.

— Ти єдина, хто може врятувати свою сестру, — завив Ґалдрік.

—

Врятувати

її? — перепитала Ешлін, її сріблястий погляд звузився.

Ґалдрік кивнув.

— Від самої себе, — вів далі він. — Ківина сила може зцілити її темряву, цілковито зруйнувавши її смертельну магію.

Навок мав на увазі щось подібне, але все одно… Ківа залишалася непохитною.

— Тільда не могла зробити це сама, — продовжив Ґалдрік, — бо щойно якийсь Корентін використає смертельну магію, його цілющі здібності слабшають. Ківа була —

є

— єдиною надією для Зулейки. Єдиний шанс, який ми

всі

маємо, якщо Зулейка вирішить випробувати межі своєї магії. Якби ж ви знали, що вона може робити… — Він помітно здригнувся.

— Гадаю, ми вже маємо доволі чітке уявлення, — сказав Джарен, і його обличчя спохмурніло.

— Перепрошую, ваша високосте, але я сумніваюся в цьому, — заперечив Ґалдрік. — Зулейка ще не на піку своєї сили. Усе, що ви бачили, — нічого проти того, що вона буде спроможна коїти за деякий час, попрактикувавшись. Якщо її не зупинити, вона може підкорити цілий світ — і саме це я маю на увазі.

Ківа пригадала відчуття, коли опинилася в пастці магії Зулейки: її власне тіло відмовлялося слухатись. Якщо Ґалдрік каже правду й магія Зулейки

справді

досі сильнішала…

Вічносвіте, допоможи їм.

— Отож ти кажеш, Тільда пішла до Навока, щоб той допоміг визволити Ківу із Заліндова, усе для того, щоб зупинити — перепрошую,

врятувати

— Зулейку, — підсумувала Ешлін, постукуючи пальцями по столу. — Навіщо створювати скільки проблем? Цей, — вона тицьнула великим пальцем на Торела, — дістав цю, — тепер вказала на Кресту, — не вдаривши палець об палець. І хоча це сталося лише через те, що після бунту з’явилося так багато нових вартових, що ніхто нічого не запідозрив, усе-таки доводить, що є й інші способи втечі з в’язниці, для яких

не

потрібні угоди з іноземними королями.

Обличчя Ґалдріка спохмурніло, коли він сказав:

— Тільда не могла ясно думати. Смертельна магія хотіла вирватися, а вона продовжувала утримувати її. Тільки це було схоже на стримування хвилі. Тільда відмовилася вивільнити свою силу, тому та заповнила її зсередини, від чого та хворіла, повільно помираючи.

Ківа зустрілася поглядом з Торелом. Хвороба крові — та, що підірвала здоров’я і спричинила сліпоту їхньої матері. Нана Делора сказала, що це через смертельну магію, але Ківа припустила, що це тому, що Тільда

практикувала

магію, а не опиралася їй. Вона хотіла повірити Ґалдріку, не зневажати матір, яку колись любила, але в цій історії було ще скільки розбіжностей.

— Ти кажеш, вона поїхала в Мірравен, бо не могла ясно думати? — запитав Джарен із явною недовірою. — Якщо це так, то чому ти не зупинив її?

— Я намагався, — відповів Ґалдрік і поклав руки перед собою на стіл. — Я пішов за нею, казав, що в нас є інші варіанти. Але вона була настільки засмучена, охоплена єдиною думкою про те, щоб дістатися до Навока, що напала на мене. Ледь не вбила.

«Закривавлений плащ, який знайшли бунтівники, — це

була

справа Тільдиних рук», — усвідомила Ківа.