Страница 51 из 158
— Чому Навок погодився на це? — запитав Ейдран, замислено схиливши голову. Він мовчав протягом усієї розмови, тому Ківа майже забула про нього. — Він так довго жадав отримати Евалон, щоб просто завоювати нас і потім віддати корону?
Ківа боялася відповідати, але Ешлін знову не сумнівалась ні на мить.
— Навок визволив Ківу із Заліндова, щоб одружитися з нею, — мовила принцеса. — Ось яку угоду уклала Тільда. Її донька за наше королівство.
Ківа втупилася в підлогу, ніяково усвідомивши, що всі дивляться на неї.
— Вона не зробила цього… — прошепотів Торел болісним голосом. — Ківо, скажи мені, що вона цього не зробила.
Ківа нічого не відповіла. Нічого не вдіяла. Просто стояла там і мріяла провалитися крізь землю.
— А я ще думала, що в моєї сім’ї проблеми, — пробурмотіла Креста.
Через це Ківа нарешті відвела погляд, проігнорувавши всіх, і крізь зціплені зуби процідила рудоволосій:
— Ти не допомагаєш.
— Зараз це не має значення, — голос Ешлін був удавано лагідним, ніби вона хотіла розвіяти раптові хвилі емоцій у кімнаті — емоцій, які були не лише Ківиними й Тореловими.
Ківа не хотіла дивитися, вона
боялася
дивитися, але її погляд мимоволі ковзнув на Джарена.
Його обличчя…
Його
очі
…
Він відвернувся й пригладив рукою скуйовджене золотаво-коричневе волосся. Коли повернувся назад, його обличчя знову було порожнім.
Проте Ківа побачила.
Вона не вигадала.
Він злякався… за
неї
.
І не тільки він. Тому що, на відміну він Джарена, у Кальдона не було причин приховувати своїх почуттів, і те, як він дивився на неї…
— Зі мною усе добре, — швидко відказала вона йому — але також і Джарену. — Ешлін витягла мене якраз вчасно.
— Не так уже і вчасно, — заперечила Ешлін. — Він все-таки
встиг
тебе спершу помучити.
Ківа застигла й різко огризнулася:
—
Ешлін
, — забувши, що їй, мабуть, не варто було говорити з принцесою — і генералкою — таким тоном.
Проте Ешлін витримала її обурений погляд і сказала:
— Їм треба знати.
—
Для
чого
? — роздратовано запитала Ківа, розкинувши руки й скривившись, коли від різкого поруху рана на її плечі занила.
— Їм треба знати все, щоб вони змогли допомогти зрозуміти, навіщо Навок погодився на цю угоду, — спокійно вела далі Ешлін. — І не кажи мені, що віриш, ніби він пристав на ці умови лише тому, що так зможе об’єднатися з бунтівниками. Ми обидві знаємо, що тут щось більше — щось, пов’язане з твоєю магією. Чому б іще він так відчайдушно хотів побачити, як ти її використовуєш? І чому так розлютився, коли ти не зробила цього?
— Будь ласка, — просила Ківа, потираючи лоб, — ми можемо просто…
— І ти не єдина, через кого нам треба хвилюватися, коли йдеться про Мірравен, — продовжила Ешлін, проігнорувавши благання Ківи. Вона обернулася до свого брата з Джареном і похмуро заявила: — Навок збирає аномалії. Не одну чи дві, а десятки. Більше, ніж ми думали, що взагалі існує. Більше, ніж
повинно
існувати. Я не знаю, як він їх знаходить, але їхня кількість зростає, і вони, здається, вірні йому.
—
Десятки
? — перепитав Джарен, вирячивши очі. — Як таке можливо?
Подейкують, що аномалії неймовірно рідкісні. Ківа досі була вражена, що змогла побачити аж двох за все своє життя — Ксуру й Ґалдріка. Те, що Навок знайшов
десятки
… Тривога вихором закрутилася в ній, коли вона подумала, що він міг замислити.
— Хотіла б я знати, — сказала Ешлін, помітно занепокоєна. — Вошелл дізнався і розлютився. Він боявся, що Навок може використати їх як важіль впливу на весь Вендералл, включно з Карамором, тому спробував притиснути його і вимагав гарантувати безпеку своєму королівству. Проте Навоку не сподобалося, що Вош не діяв як його слабодухий пішак, і коли той пригрозив розірвати їхній союз, король засміявся і сказав «вперед» просто перед тим, як… — Ешлін невпевнено видихнула, перш ніж закінчити: — Навок напав на нього. Якби Серафіна не перервала їх, Вош уже був би мертвий, замість того щоб повертатися до Терита й готуватися закрити караморські кордони. Найближчий союзник Мірравену — Навок добровільно зруйнував усе. І зробив це
з
посмішкою
на
вустах
. Це означає, що тут відбувається щось серйозніше, ніж бодай хтось із нас міг уявити. — Вона знову звернула увагу на Ківу: — І щось мені підказує, що все це має стосунок до тебе.
Усі в кімнаті заціпеніли, мов статуї, поки слухали Ешлін, навіть Креста, яка помітно зблідла під кінець розповіді принцеси, ніби нарешті зрозуміла всю серйозність того, з чим вони зіткнулися.
Однак Ківа не могла думати про Кресту, вона була надто зайнята почутим від Ешлін. Її цікавило, як сильно поранили Вошелла, чи закриті кордони Карамору вплинуть і на весь Вендералл і що буде з Серафіною тепер, коли союз — а отже, і її заручини — розірвано. Думки роїлись у голові, аж поки вона помітила, що всі дивляться на неї і чекають відповіді.
— Я вже розповіла тобі все, що Навок мені сказав, — прохрипіла Ківа до Ешлін. — Він думає, що моя магія, — вона кинула короткий погляд на Джарена, який здригнувся, коли це прокляте слово зависло в повітрі, — може протистояти магії Зулейки. Проте він помиляється, бо коли я намагалася протистояти їй, у мене нічого не вийшло.
— Вийшло, — не погодився Кальдон, його погляд був незвично серйозним. — Ти зруйнувала її контроль над нами.
Ківа похитала головою:
— На це пішли майже всі сили, що я мала, і однаково виявилось недостатньо, аби стримати її від… від… — вона поглядом ковзнула по грудях Джарена, просто там, куди Зулейка вразила його ножем, і прохрипіла: — Я не змогла її зупинити. Хай що Навок собі думає, хай що моя мати йому говорила, я не така сильна.
Вона обернулась до Ешлін, мовчки благаючи про допомогу. Принцеса пильно на неї глянула, а потім зітхнула й сказала:
— Гадаю, на сьогодні нам усім вистачить. Уранці ми поговоримо з Ґалдріком і почуємо, що він зможе нам розказати про Навока й Тільду. Сподіваюся, що в нього вийде пролити трохи світла на ситуацію з аномаліями — і Ківою.
— Ґалдрік? — перепитав Торел, нахмурившись.
Ківа тихенько вилаялася, адже зовсім забула про нібито мертвого колишнього лідера бунтівників, якого, ймовірно, уже доставили на базу.