Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 50 из 158

— Я вже раз покинув тебе й не збирався залишити гнити там ще раз. Проте хвилювався, що бунтівники можуть донести про мої плани Зулейці, тому знав, що треба пройти через це самому. Рес погодилася залишитися моїми очима і вухами у Валленії, а Тіпп… — Торел опустив очі на коліно, а тоді знову глянув на Ківу. — Його переконати було важче, але він знав, що не може повернутися до палацу, поки там Зулейка і Міррин. Оскільки йти йому нікуди, він погодився вирушити зі мною до Заліндова.

Серце Ківи стислося: тепер вона зрозуміла, що мав на увазі Кальдон. На відміну від Торела й Крести, Тіпп був тут не тому, що хотів знайти її, а тому, що не мав вибору.

Від жаского усвідомлення, скільки людей ранила її брехня, Ківа майже не слухала, а Торел пояснював, як вони з Тіппом лишалися в готелі у Васкіні, аж поки підслухали, як кілька вартових скаржилися на новобранців, які нарешті прибули на заміну вбитим під час бунту. Тор швидко зрозумів, що цим можна скористатися, тим паче коли чоловіки продовжили сміятися з «тієї цілительки», яку замкнули в Безодні. Минуло кілька днів, та він все-таки зміг загнати в кут іншого вартового, знешкодив його, тоді вкрав його однострій і пробрався у в’язницю як один із новобранців. Завдяки тому, що Тіпп, хоч і неохоче, а все ж розповів, Тор точно знав, де розташовувався штрафний блок, і поспішив просто туди, але знайшов там не Ківу, а Кресту.

— Тебе тоді вже забрали, і я сказала йому, що розкажу куди, тільки якщо витягне мене звідти, — безсоромно сказала Креста. — Він так і зробив.

У Ківи було відчуття, що їхня втеча минула не так гладко, як вони стверджують, але не стала допитуватись подробиць. Натомість глянула на Кресту й сказала:

— Я повернулася б по тебе.

Обличчя Крести було серйозним.

— Я знаю. — Її очі радісно засяяли, коли вона додала: — Але тепер тобі не треба застрягати там

втретє

через якусь дурнувату спробу порятунку, яка ще від початку була б приречена на провал.

— Чекайте, — перебив Кальдон, позираючи то на Ківу, то на Кресту. — Чому ті вартові сказали, що ти була в Безодні, якщо тебе там не було?

— Бо я була там, — відповіла Ківа і помітила, як Джарен сіпнувся знову, ледь-ледь вловимо. — Аж поки Навок звільнив мене.

Цього разу вона була певна, що Джарен помітно здригнувся.

— Цієї частини я вже

не

знаю, — відказала Креста. — Я просто збрехала Тору, аби він витягнув мене звідти. — Вона посміхнулася без натяку на каяття — вираз її обличчя так змінився, що Ківа почула, як Кальдон швидко затримав дихання, і сказала: — Він не дуже був задоволений мною. Погана Креста.

Кальдон закашляв, щоб приховати свій сміх, і Ківа кинула на нього застережливий погляд.

— Тіпп був задоволений ще менш, — сказав Торел. З його голосу стало зрозуміло, що він досі не пробачив брехню Крести, хоч вони, здавалося, досягли перемир’я. — Ми мусили вигадати новий план, але це було саме тоді, коли поповзли чутки, що принц Валлентіс зі своєю армією якраз у Стоунфоджі, якомога далі від Зулейки. Тому ми вирушили сюди, сподіваючись, що ви зможете — і схочете — допомогти.

— Він тягнув мене із собою, сказав, що я перед ним аж у такому боргу, але я все одно пішла б заради цікавості, — вела Креста. — Це було найцікавіше з усього, що я бачила останнім часом. — Вона зашарпала ногами. — Навіть варте водянок.

Ківа подивилася на взуття Крести, вперше як слід оглянувши її подорожнє вбрання. Десь дорогою вона обміняла свою в’язничну туніку на сорочку й лосини, але що вона, що Торел були геть запилюжені, і їм не завадило б помитися.

Креста гучно позіхнула й потягнулася.

— Усе це дуже весело, так само як я стомлена. І голодна. Ми вже закінчили?

Кальдон підійшов уперед, погляд його синіх очей звузився, коли він дивився на її руки.

Розв

’

язані

руки.

— Як ти…

— Ой, а що, мені треба було чекати, поки мене розв’яжуть? — запитала вона, підіймаючи мотузки, які без ладу лежали на її коліні. — Боюся, я пропустила лекцію «Як-стати-хорошим-в’язнем у мій перший день у Заліндові».

Хоч ця ніч і завдала Ківі болю, їй довелося докласти чималих зусиль, аби не розсміятися зі щирого виразу обличчя, яке рудоволоса намагалася скорчити.

— Ейдране… — почала Ешлін.

— Не зважайте, я сама, — пробубоніла Креста, знову зв’язуючи собі руки.

Цього разу Ківа не змогла стриматися, аби не пирхнути. Вона присоромилася, коли нахмурені погляди, спрямовані на Кресту, обернулися на неї.

— Вибачте, — перепросила вона. — Це просто… маю на увазі… — вона ледь помітно махнула рукою на Кресту, ніби цього було достатньо для відповіді.

Кальдон глянув на неї тим самим застережливим поглядом, який вона кинула на нього декілька хвилин тому, а потім прийшов їй на допомогу, вказав на неї та Ешлін і сказав:

— Ти казала про Навока. То це так ви опинилися разом?

Ківа повільно кивнула, не певна, як сильно хоче ділитися власними нещастями.

Проте Ешлін не вагалася і почала пояснювати, як поїхала до Мірравену, щоб шпигувати за королем, і відклала своє повернення лише тоді, коли почула, що він забирає Ківу із Заліндова.

— Але чому він… — Кальдон зупинився на половині речення й обернувся до Ківи. — У ніч маскараду ти тільки дізналася про угоду, яку твоя сім’я уклала з ним, але не знала, про що вона була. Це має якийсь стосунок?..

Ківа потерла руки, зволікаючи, але погляд Ешлін підказав їй: якщо вона сама не пояснить, то це зробить принцеса.

— Моя мати… — Ківа намагалася вимовити слово, коли обличчя Джарена витягнулося, — хотіла дістатися до мене в Заліндов. Проте вона також хотіла, е-е-е…

— Захопити Евалон, — додала Креста, знову позіхнувши. — Бла-бла-бла, зла королева, ми всі знаємо цю частину.

Ківа нахмурилася, але Креста просто підморгнула у відповідь, і її татуйовання у формі змії теж ворухнулося.

Вирішивши просто якомога скоріше з цим покінчити, Ківа так швидко продовжила, що слова змішалися до купи:

— Мати об’єднала бунтівників з Мірравену.

Усі в кімнаті завмерли.

— Вона

що

? — перепитав Торел.

Ківа проковтнула слину й пояснила:

— Сказала, що вони допоможуть силам Навока напасти, якщо він доставить її в Заліндов і якщо Корентін буде на троні. Вона, е-е-е, не знала про Царствену Тріаду, — Ківа намагалася не дивитись на Джарена, — тому думала, що це найкращий вихід, який був. Або принаймні найшвидший.