Страница 48 из 158
Глава 21
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
Повернувшись до командного центру, Ківа застигла як укопана, коли побачила, що Джарен уже там. Він стояв, схрестивши руки на грудях, а на обличчі жодної емоції, поглядом її уникав. Але він був тут. І Ешлін теж, стояла в такій самій позі, тільки у своєму вбранні покоївки мала менш страхітливий вигляд.
— І довго ж на тебе довелося чекати, — дорікнула Кальдону Ешлін, а тоді повернулася до Ківи й запитала вже лагідніше: — З тобою все гаразд? Твоє плече…
— Усе гаразд, — швидко відповіла Ківа.
— Що з твоїм плечем? — запитав Кальдон і спробував подивитися з-за лівого плеча на праву руку, але сукня приховувала рану.
— Нічого, — відповіла Ківа й кинула на Ешлін стривожений погляд. Дівчина замість відповіді підняла світлу брову й, на щастя, промовчала.
Вираз обличчя Джарена не змінився — він точно вирішив ігнорувати її. І хоч вона хотіла кинутися в його обійми й благати про прощення, знала: найкраще, що може зараз зробити, — це дати йому спокій. Здавалося, Кальдон впевнений, що Джарен відтане рано чи пізно, тому їй просто треба бути терплячою і не тиснути на нього, поки він не готовий.
Проте Ківа не хотіла бути терплячою. Не тоді, коли він так близько після такої довгої розлуки. Вона мимовільно ступила на крок ближче до нього, але її увагу привернула Креста, що різко смикнула головою. Ківа подивилася на колишню каменярку й побачила пересторогу в її карих очах.
«Не треба, — здавалося, говорила Креста. — Ти пошкодуєш про це».
Ківа прикусила щоку так сильно, що відчула металічний присмак в роті, але кивнула, висловивши покірне розуміння.
— Ти щось уже дізнався, Ейдране? — запитав Кальдон, через що Ківа глянула на незнайомця. Її очі розширилися, коли вона збагнула.
Ейдраном звали королівського вартового, який спочатку планував проникнути в Заліндов, але зламав ногу, й замість нього поїхав Джарен. З того, що Ківа дізналася, поки підслуховувала в Королівській Раді, він був одним із найкращих евалонських шпигунів, коли справа доходила до збору інформації про повстанців. Останнє, що вона чула, — це що він відновлювався в Елбрі, але відтоді минули місяці — у нього була купа часу видужати й, очевидно, знайти шлях до Джарена.
— Генерал сказав, що нам треба зачекати на тебе, — відповів Ейдран тихим, навіть заспокійливим голосом. Попри його грізні розміри, було в ньому щось умиротворене.
— Ну, ми тут, — відказав Кальдон і більше нічого не додав, коли підійшов до них, а Ківа швидко поспішила за ним. — Витягни їхні кляпи, і послухаймо, що вони нам розкажуть.
Якщо Ешлін і була незадоволена тим, що її брат роздає накази, хоч вона за рангом вища за нього, то вирішила промовчати. Її увага була прикута тільки до Торела з Крестою, коли Ейдран витягнув ганчірки з їхніх ротів.
Відразу ж Тор глянув на Ківу й прохрипів:
— Ти…
—
Тихо
.
Це слово прозвучало низьким і сповненим ледь прихованої люті голосом, наказ, який не посміли б порушити навіть найсміливіші.
Це сказав Джарен.
Ківа почула цей голос уперше за тижні й ледь стрималася, аби знову не розплакатися. Їй вдалося стриматись лише тому, що Креста знову на неї глянула, і цього разу її погляд говорив: «Зберися, наївна дурепо».
Ківа щосили стиснула долоні в кулаки, аж нігті вп’ялися у плоть. Вона відчайдушно хотіла дізнатися, як її брат опинився тут, що з ним робила Креста, чому Кальдон сказав, що Тіпп не хотів бути з ними, та багато іншого. Проте дівчина знала, що краще мовчати, адже повітря кипіло від напруги. Вона благально глянула на Кальдона, але він цього не помітив, бо був надто зайнятий тим, що схвильовано дивився на Джарена. Ківа обернулася до Ешлін, принцеса підвела на неї очі, а тоді легенько кивнула й закрокувала вперед, аж поки опинилася просто перед Тором.
— Тореле Корентіне, — звернулася вона. — Я — Ешлін Валлентіс.
— Я знаю, хто ви, генералко, — відповів він.
Його смарагдовий погляд був рішучим і сповненим поваги, що, здавалося, збентежило Ешлін. Проте вона зібралася й сказала:
— Заявитися тут так, як це зробили ви цієї ночі, міг або хоробрий, або дурний. Вас розшукують за державну зраду, і покарання за неї — довічне ув’язнення в Заліндові.
Ківа здригнулася, і очі кожного в кімнаті обернулися до неї — навіть крижаний погляд Джарена.
— Оскільки ми тільки звідти, — протягнула Креста, милосердно привертаючи до себе їхню увагу, — насправді буде неприємненько, якщо відразу відправите нас назад.
Ківа вдячно на неї глянула, на що рудоволоса просто закотила очі, ніби нагадуючи їй, що це перетворюється на дратівливу звичку рятувати її — навіть від самої себе.
Ешлін примружено глянула на колишню каменярку.
— Ми зустрічалися раніше? Здається, ми десь бачилися.
Креста знизала плечима так, як їй давали це зробити мотузки.
— Можливо, ви та, хто арештував мене п’ять років тому? — Коли Ешлін заперечно покивала головою, Креста додала: — Тоді ні, хіба якщо ви якось приїжджали на сімейний день. Можливо, ми пили чай і їли печиво.
Ківа стримувалася, аби не пирснути від самої
ідеї
, що в Заліндові проводитимуть
сімейний
день
.
Ешлін стиснула губи й повернулася знову до Торела:
— Ви прийшли сюди, знаючи, що ми…
— Можна це пришвидшити? — перебила Креста і неспокійно засовалася на стільці. — Моя дупа заніміла. — Вона кивнула на Ківу: — Ви вже знаєте, що ми тут заради неї. Не знали, звичайно, що вона
буде
тут, тож із цим нам пощастило. Однак зараз, коли ми всі разом, чому б вам не зекономити час і не припинити погрожувати, а натомість просто запитати все, що вас цікавить? — Креста продовжила, не давши нікому змоги відповісти: — Я почну. Цей, — вона кивнула на Торела цього разу, — був без свідомості весь той час, що відбувалося з їхньою сестрою в палаці. — Її карі очі перетнулися з поглядом Джарена, коли вона жорстоко додала: — Ну знаєте, тієї ночі, коли ви втратили трон і свою магію? — дівчина присвиснула. — Не найкращий ваш деньок.
—
Кресто
, — просичала Ківа, ледь вимовивши це слово.
— Що? — запитала Креста, зобразивши вдавану невинність. — Ми всі знаємо, що сталося. Господи, у тебе рот не закривався про це
тижнями
в Заліндові. Я ніколи не бачила когось більш розбитого, а це багато про що говорить, якщо брати до уваги, де ми були.
Здавалося, ніби з кімнати висмоктали все повітря. Ківа заплющила очі, щоб не натрапити на те, що могла побачити або
не