Страница 41 из 158
— Повторюю, я планувала вирушити додому ще кілька тижнів тому. Добре, що не зробила цього, бо стільки всього почула, відтоді як ти приїхала. Однак зараз мені треба повертатися до Стоунфоджа й поділитися всім, що дізналася, поки не стало надто пізно.
Це
звучало тривожно, але Ківі й без того вистачало хвилювань, тому вона не стала роздумувати, чому Ешлін треба на північну військову базу Евалону. Вона прогнала страх і рушила за принцесою до дверей.
— Пам’ятай, не дивися нікому в очі, — наказувала Ешлін. — І тримайся поряд.
Лише коли вони вийшли в коридор, Ківа пригадала, що їй сьогодні ще треба дещо зробити. Вона вилаялася так голосно, що Ешлін обернулася, готова насваритися, але Ківа промовила перша:
— Нам треба в темниці. Там той, з ким я мушу поговорити, перш ніж утечу.
Не дивно, що Ешлін не зраділа, почувши про Ґалдріка, і так само не зраділа, коли дізнатися, що головний в’язень перебував у Чорногорі, а вона про це не знала. Втім погодилася, що інформація, яку Ґалдрік мав про Тільду і бунтівників, вартувала того, щоб ризикнути й спуститися під замок. Хоч і вирішила, що замість того, щоб поговорити з Ґалдріком, вони заберуть його із собою.
Ківа не розуміла, як вони звільнять його, аби не попастися водночас на очі Сірим гвардійцям, але відкинула свої хвилювання й пішла за Ешлін чорно-червоними коридорами. Навіть попри те, що вони рухались швидко, ніхто зі слуг чи вартових не звертав на них уваги. Це свідчило, що завдяки вбранню вони були майже невидимими.
Нарешті вони дійшли до входу в темниці. Що нижче вони спускалися під замок, то холоднішим і вогкішим ставало повітря.
Ешлін притишила крок, коли побачила численні ходи лабіринту.
— Куди? — прошепотіла вона.
Коли Ківа показала ліворуч і почала йти в тому напрямку, принцеса стримала її і сказала:
— Спочатку я.
І підстав для цього вистачало, адже щойно вони повернули за ріг, то натрапили на трьох Сірих гвардійців. Ті здригнулися, коли побачили двох служниць там, де їм не можна було опинитися за жодних умов.
Ківа хотіла випалити якусь швидку брехню про те, що вони заблукали, але не встигла: всі троє вартових закричали, схопилися за голови й попадали безтямні на землю.
Коли вона, приголомшена, обернулася до Ешлін, та просто знизала плечима й мовила:
— Збитим повітрям просто в їхні барабанні перетинки. Вони трохи полежать непритомні.
Ківа здригнулася, згадавши, що Міррин випробувала на ній такий самий магічний трюк у ніч маскараду. Вона вже майже поспівчувала гвардійцям, а тоді збагнула, що вони вчинили б із нею та Ешлін щось набагато гірше.
— Поквапмося, — підігнала принцеса.
Вони далі йшли лабіринтом коридорів, а Ківа напружувала пам’ять, щоб пригадати правильний шлях. Нарешті вона спромоглася сказати:
— Це одразу за рогом.
Не встигла вона стулити рота, як з-за рогу вигулькнули двоє вартових. Вони були так близько, що майже наштовхнулися одне на одного.
Ешлін не вагаючись кинулася на них, проте цього разу не магією, а кулаками та ногами. За мить обидва лежали на підлозі так само без тями, як і перші три.
Усе трапилося так швидко, що Ківа встигла лише роззявити рота.
— Ніколи не витрачай магію, якщо звичайні методи теж працюють, — захекано відказала Ешлін.
Ківа мовчки кивнула, а тоді вказала пальцем далі в темряву кам’яного коридору:
— Там. У кінці.
Вони поспішили й побачили, що Ґалдрік уже стояв на ногах. Чоловік почув бійку з вартовими, хоч звідти, де була камера, він не зміг би побачити нічого. Його карі очі кумедно збільшилися, коли він побачив, що до нього підходить Ківа, і вирячилися ще більше, коли помітив Ешлін.
— Ваша високосте, — прохрипів він, схилившись у поклоні.
Ешлін гмикнула:
— Будь ласка. Ми обоє знаємо, що є тільки одна людина, якій ти хотів би кланятися.
Ківа нервово переступила з ноги на ногу, забувши, що, як колишній ватажок бунтівників, Ґалдрік намірявся побачити на евалонському троні Корентін.
— Але ми можемо обговорити це пізніше, — продовжила Ешлін, а тоді додала жорстким голосом: —
Детально
.
Обвітрене обличчя Ґалдріка було серйозним і смиренним.
— Тепер відійди, — наказала Ешлін. — І будь готовий бігти.
Ківа не була певна, чи Ґалдрік зможе. Фізично він мав сильний вигляд, і попри сиві пасма на голові та в бороді, йому було не більше як п’ятдесят, з яких у в’язниці пробув пів року. А ще його обличчя досі було в таких синцях, що Ківі довелося стримуватися, аби не спробувати зцілити його. Вона була певна, що раз зможе добути свою магію — ба більше, зважаючи на ранкові події, то сумніватися в цьому не доводилося, — тоді всі темниці засвітяться, як маяк.
Помітивши її занепокоєння, Ґалдрік відступив від сталевих ґрат на твердих ногах і тихо запевнив її:
— Я впораюся.
Ешлін проігнорувала їхню розмову й сказала:
— Ти теж, — до Ківи, яка сумнівалася не довше як секунду, перед тим як ступити три великі кроки назад.
Потім принцеса махнула рукою на ґрати, змусила їх затремтіти й зігнутися. Чи то своєю магією повітря, чи то землі — Ківа не знала. Жахливий скрип відлунням прокотився кам’яним коридором, але залізо нарешті розійшлося врізнобіч, утворивши велику щілину, щоб Ґалдрік міг протиснутися крізь неї.
— Сподіватимемося, що тут більше немає варти, а то вони точно почули б це, — пробурмотіла Ешлін, потираючи вуха. Вона роздратовано глянула на Ґалдріка й сказала: — Поранений чи ні, якщо не встигатимеш за нами, ми залишимо тебе позаду. І якщо спробуєш утнути бодай щось — а я маю на увазі
бодай
щось
, — я витисну все повітря з твоїх легенів і закопаю тебе так глибоко під землею, що пошкодуєш, що не лишився в цій камері. Ясно?
Ґалдрік кивнув, його обличчя було таким само серйозним, як і до цього. Ківа не стала перечити — вона досі не розуміла, якими близькими вони були з найдовіренішим материним порадником, і зможе дізнатися лише тоді, коли випаде така нагода. А зараз треба тікати.
Повернулись із темниць вони швидко й тихо. Ківа полегшено видихнула, коли побачила розкішний чорно-червоний декор, який виднівся на останніх кам’яних сходинках нагорі. Але потім Ешлін зупинилася на півдорозі й тихо вилаялась. Ківа виглянула з-за її спини й побачила…
«Ні», — зойкнула вона тихо.
На горішніх сходинках стояло щонайменше з десяток Сірих гвардійців, а в центрі — задоволений король Навок.