Страница 30 из 158
Глава 16
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
Ківа стояла й довго не могла зібратися з думками. Здавалося, що її після слів Навока заціпило. А тоді світ зняли з павзи і її охопила паніка. Серце невпинно калатало, коли вона намагалася пригадати розмову із Зулейкою в темниці під Річковим палацом.
«Ти виходиш за короля Навока? — недовірливо запитала Ківа. — Це частина угоди?»
«Мати не знала про Царствену Тріаду… не знала, що є інший законний спосіб», — на свій захист відповіла їй сестра. А потім розповіла про план об’єднання бунтівників із армією Мірравену, щоб разом завоювати Евалон і гарантовано лишити Корентін при владі — навіть якщо та Корентін вийде за Кілдаріона.
Тільки зараз Ківа усвідомила, що
не
було сказано: Зулейка ніколи не підтверджувала, що це
вона
— дочка, яку їхня мати пообіцяла Навоку в тій богом забутій угоді. Вона так майстерно ухилилася від прямої відповіді на запитання, що Ківа й не здогадувалася, що її може чекати, коли північний король добереться до неї.
— Ти шокована, — мовив Навок, вриваючись у потік Ківиних думок.
Вона не була шокованою. Вона була наляканою.
— Насправді, — продовжив він, — Тільда
дійсно
приходила сюди, щоб об’єднати мене з твоєю сестрою. Неозброєним оком було помітно, як відчайдушно вона намагалася возз’єднатися з тобою, тому я швидко зрозумів, що, на її думку, ти сильніша за сестру, тож єдина, з ким я хотів одружитися. — Він розсміявся. — Ніколи не зрозумію, чого, в ім’я вічносвіту, вона думала, що я погоджуся на щось менше, ніж найкраще.
Швидко, наче спалах, Навок простягнув руку й провів пальцями по щоці Ківи. Вона відсахнулася від цього дотику, небезпечно наблизившись до каміна, і цим лише розсмішила його.
Щоб віддалитись, Ківа обійшла диван й відчула миттєве полегшення, адже тепер вона не ризикувала загорітися — а ще не була так близько до короля. До свого
нареченого
.
Господи, її ледь не знудило.
— Тут якась помилка, — прохрипіла Ківа. — Я не сильніша за Зулейку. Навіть на йоту. Яку б угоду ви не уклали…
— Уже все зроблено, — зневажливо махнув Навок рукою, а тоді знову взяв келих й зробив ковток. — Усе домовлено — весілля за два дні.
Два
дні
?
Ківа похитнулась на місці.
Навок знову, ніби спалах блискавки, підійшов до неї й ткнув пальцем у її амулет на грудях.
— Зулейка писала мені й сказала, що хоче, щоб ти зберегла це. Нагадування, як вона каже. Проте я не корюся твоїй сестрі, й мені не подобається дивитися, як ти носиш герб мого ворога. — Його погляд похмурнів. — Носи, поки ми не одружилися, але потім я ніколи не хочу бачити його знову. Це ясно?
Ківа витріщилася на нього, не в змозі зрозуміти все — чи принаймні
щось
.
Вона якось змогла видавити із себе:
— Зулейка буде на… на… — Вічносвіте, поможи їй, бо у неї язик навіть не повертався вимовити це вголос, особливо тепер, коли знала свою роль у ньому.
Навок гмикнув:
— На
весіллі
? Ні. Твоя сестра у Валленії, розгрібає безлад, який ти наробила. Не дивно, що їй трохи важко тримати своїх підданих в узді. А ще переконаний, що тобі цікаво — твій брат не здогадується, де ти, а про наше весілля незабаром і поготів.
У Ківи все завмерло всередині від цих слів. Тепер її надії розвіялися цілком.
— Але
моя
сестра приїде на весілля, — продовжив Навок. — Вона з нареченим, Вошеллем, уже в дорозі з Териту. Я відсилав її побути з його родиною навесні, але завтра вони вже повертаються і як раз встигають стати свідками нашого визначного дня.
Попри все Ківа насупилася:
— Я думала, якщо Міррин стане королевою, то ви погодитеся звільнити сестру від цього шлюбу, щоб вони могли бути разом.
Навок знову відпив з келиха, не зводячи погляду з Ківи:
— Серафіні краще з Вошеллем.
Ківа примружила очі:
— Маєте на увазі, для Мірравену краще бути зв’язаним із Карамором шлюбом?
Хоч Ківа й ненавиділа Міррин за те, що та зробила, але все одно відчувала бодай якийсь натяк на співчуття до того, якою, мабуть, спустошеною принцеса була після того, як зрадила свою сім’ю заради коханої — а Навок відмовився виконувати свою частину угоди.
Король стенув широкими плечима, його очі лукаво заіскрилися, коли він відповів:
— Усі ми пішаки в цій грі під назвою життя. Моя сестра розуміє, у чому її цінність, і так само знає, яку користь принесе її жертва нашому королівству. Вошелл — слабкий принц. Серафіна — ще слабша принцеса. Коли вони стануть королем і королевою, то звернуться до мене по допомогу. Вийде так, що я керую їхнім королівством. Мірравен, Карамор, Евалон — три наймогутніші сили Вендераллу в мене в кулаці. Решта не матиме іншого вибору, окрім як схилитися. — Його очі палали так, ніби він мав серйозніші за щойно озвучені плани, але не поділився більше нічим.
Ківа була така приголомшена його намірами, що змогла видавити лише:
— Евалон ще не ваш.
— Вважай, що мій, — відповів він.
Вона не вгавала:
— Їхні армії не дозволять вторгнення.
— Ти забула, що твоя сестра зараз керує цими арміями. І якщо вони не підкоряться, то її бунтівники візьмуть усе у свої руки.
Ківа похитала головою:
— Джарен і Кальдон зупинять вас. Ешлін теж.
Сестра Кальдона мала звання генералки евалонських сил. З усього, що Ківа чула, не було жодних шансів, щоб вона дала Мірравену мати в цьому успіх.
Навок вишкірився:
— Хотів би я на це глянути.
Ківа змінила тактику:
— Ви не знаєте Зулейки. Говорите про пішаків, але тепер, коли корона в неї, вона ніколи не здасться.
Погляд Навока потьмянів.
— У неї не буде вибору. — Він допив останню краплю свого напою. — Визнає твоя сестра це чи ні, але вона просто гріє трон для мене.
Ківа пирснула. Король, очевидно, ще не бачив смертельної магії Зулейки. Щойно побачить, можливо, хоч
тоді
зрозуміє, що обрав не ту сестру для цього шлюбу.
— Тебе це, бачу, веселить, — сказав Навок. — Якщо думаєш, що я не знаю про…
здібності
… твоєї сестри, то дуже глибоко помиляєшся. Але і я не без власної зброї. А одна з них — це
ти
, моя люба наречено.
Після цього нагадування Ківі вже було несмішно.
Вона хотіла запитати, що він мав на увазі, але Навок продовжив. Його голос став лагіднішим:
— До речі, у мене є весільний подарунок для тебе.
Він узяв її за лікоть і повів уперед.