Страница 156 из 158
Розуміючи, що сперечатися марно, Кальдон проковтнув тонік, скривився від суперечливих смаків, а тоді запив їх щедрою дозою макового молочка. Креста й Меддіс мали рацію: він нічим не міг допомогти Ківі зараз, ба більше, з такою слабкістю. Тож йому залишалося тільки відпочити й відновити сили — як, з волі богів, і їй.
…А тоді, коли зможе стояти без допомоги, вилізе з ліжка і знайде подругу, чхати він хотів на накази Меддіс.
* * *
Протягом кількох наступних днів нетерплячість Кальдона зростала за геометричною прогресією, оскільки його стан покращувався зі швидкістю черепахи. Засмучений, він намагався лише раз вислизнути з кімнати — і звалився просто на долівку, бо підкосилися ноги. На щастя, ніхто цього не побачив, і він зміг — хоч і було дуже боляче — доповзти до ліжка, перш ніж прибули цілительки, щоб перевірити його стан і дати більше ліків.
Ця невдала спроба побачити Ківу тільки додала йому ще більше бажання відновити сили — бодай настільки, щоб мати змогу елементарно ходити. Утім, шансів викликати гнів Меддіс черговою спробою втечі було небагато, адже він і без того рідко лишався в палаті на самоті.
Ешлін і Креста раз у раз забігали і вдень, і вночі. Обидві намагалися впевнитись, що він дотримується вказівок Матрони-Цілительки й відпочиває, як і обіцяв. Вони робили все можливе, щоб розважити його хоч якось, і розповідали новини про стан Ківи та решти їхніх друзів, адже знали, яким безпорадним він почувався.
До нього постійно хтось навідувався, і першою була тітка. Вона прийшла одразу, щойно він прокинувся. Королева Евалону провела добрячий шмат часу, слухаючи все те, що сталося відтоді, як він, Джарен та Наарі втекли з Валленії понад три місяці тому, а вона натомість детально розповіла про загибель Ґалдріка: як персні не об’єдналися, щоб утворити справжню Руку Богів, а навпаки — спалили колишнього ватажка бунтівників живцем і перетворили його на попіл. Кальдон відчув сильне задоволення, анітрохи не соромлячись.
Наступним до нього прийшов Джарен, хоч і лише для того, щоб вхопити Кальдона в міцні обійми й сказати, яке полегшення він відчув, коли побачив, що кузен прокинувся. Синці під його очима натякали на те, що хлопець після битви майже не спав, а те, яким зім’ятим був його одяг, свідчило, що він проводив майже кожну мить біля ліжка Ківи. Кальдон сам вигнав його з палати за кілька хвилин, запевнивши, що приєднається, щойно зможе. Це йому вартувало чималих зусиль, адже він відчайдушно хотів піти з кузеном і разом чекати, коли Ківа прокинеться, але поки що нехай поруч із нею буде принаймні хтось один.
Як і Джарен, Торел забіг лише на хвилинку, його пом’ятий вигляд свідчив про те, що він теж не відходив від Ківи. За ним прийшла Ешлін і забрала хлопця. Вона стверджувала, що він для чогось потрібен бунтівникам і що Ківа зрозуміє те, що треба поїхати зі Срібношипу лише на тридцять хвилин. Тор не видавався переконаним, але Ешлін застосувала свої чари й, коли нарешті змогла відтягти Тора, переможно підморгнула Кальду.
Незабаром забігли Ейдран і Наарі, а за ними назирці прийшов Тіпп. Королівські вартові навіть не намагалися стримати малого, коли той стрибнув уперед і приклеївся до Кальдона. Якби Кальд не лежав у ліжку, він так би й звалився на спину, зважаючи на силу Тіппа. Проте біль, який це спричинило, не зупинив його від таких самих міцних обіймів у відповідь. Хлопцеві на вухо він прошепотів голосом, сповненим любові: «Дякую». Замість відповіді Тіпп лише гучно шморгнув носом, від чого в Кальдона й самого очі затуманилися слізьми, тож він притягнув друга ближче. Обидва тепер навіки були зв’язані пригодою, що сталася на тій запиленій дорозі за Низькодубом.
Тіпп, Ейдран і Наарі лишилися на довше, ніж решта, якщо не зважати на Кресту й Ешлін, але зрештою вони теж пішли — хоча б тому, що з’явилася цілителька Меддіс і сказала їм, що Кальдону час поспати.
Наступні три дні Матрона-Цілителька і її помічниці не зводили з нього очей, аж поки на шостий, за його підрахунками, день перебування у Срібношипі Кальдон нарешті почувався таким сильним, щоб випробувати своє тіло ще раз.
Цього разу його ноги не підкосились, і він міг би переможно кричати. У нього досі все боліло, хоч і не так сильно, як тоді, коли опритомнів вперше, і звичайно, цей біль можна було стерпіти заради того, що він планував зробити вже сьогодні.
Йому тільки треба було вичекати вдалу мить, адже якщо Матрона-Цілителька спіймає його… ба більше, якщо запідозрить його наміри…
Єдине, чого бракувало, — то це того, щоб Меддіс справді приставила вартового до його палати (а він не сумнівався, що вона зробить це, якщо побачить принаймні найменший натяк на таку потребу).
Здавалося, що минула ціла вічність, перш ніж прийшли цілительки, які мали зробити свій ранковий обхід, а потім ще пів століття, поки зайшла Меддіс, щоб оглянути його, наспівуючи від схвалення, коли побачила, що принц слухняно лежав у ліжку, як і всі минулі рази. Він обережно голосно позіхнув при ній і зарився глибше в ковдри, сказав, що погано спав уночі і що вдячний за нову порцію тоніків, які дали її помічниці, оскільки вони допоможуть йому поринути в глибокий довгий передобідній сон.
От тільки ліки він не випив. Бо, на відміну від Меддіс, її цілительки не стежили за ним так пильно, тому не знали, що Кальдон сховав флакони під подушку, а не проковтнув за командою, як цуценя.
Він вип’є їх пізніше — і вони, ймовірно, знадобляться, оскільки втеча точно виснажить його і, мабуть, навіть запалить отруту, яка досі була в його крові, — але зараз, коли він міг втримати власну вагу, хотів лишатися при тямі заради найкращого шансу цього дня.
Нарешті — нарешті — Меддіс поплескала його по коліну і вийшла з палати, кинувши через плече:
— Приємних снів, принце Кальдоне. Побачимося за кілька годин.
Цього часу Кальдові було більш ніж достатньо, щоб вислизнути й повернутися назад без її відома. Він помахав на прощання, ще раз гучно позіхнув, аби не зіпсувати картину, а тоді почекав, як сподівався, досить довго, перш ніж обережно сповзти з ліжка й накинути м’яку білу сорочку до своїх біло-синіх піжамних штанів. Цей рух викликав біль, який миттю зник, що додало Кальдові впевненості, якої вистачило, щоб повільно дійти до дверей.