Страница 157 из 158
Виглянувши з-за дверей, він полегшено видихнув, коли не побачив Матрони-Цілительки, яка причаїлася в ідеально чистих коридорах. Проте там були інші цілительки в білих халатах і ще хтось схожий на групу інтернів, тому Кальдон зробив те, що завжди спрацьовувало в таких ситуаціях: розправив плечі, підняв підборіддя і квапливо вийшов із палати, тобто поводився так, ніби йому дозволено виходити. Чимало людей, що проходили повз, кидали на нього погляди — не кожного дня принц Валлентіс прогулювався коридорами Срібношипу, ще й у такому повсякденному вбранні, але ніхто його не зупиняв. Навіть знайомі помічниці Меддіс, які перевіряли його стан протягом кількох днів, не запитували, чи в нього вже є дозвіл розгулювати лікарнею — впевнена постава змусила їх припустити, що так.
Кальдон розсміявся б, якби не був такий зосереджений на тому, щоб триматися на ногах.
На щастя, він зібрав достатньо інформації від своїх відвідувачів за минулі кілька днів, щоб точно знати, де палата Ківи, тому пішов прямо туди. Поворот ліворуч, праворуч, знову ліворуч крізь стерильні лікарняні кампуси, і ось уже її двері. Він тихенько прочинив їх і пірнув усередину.
Те, що на нього чекало, змусило серце забитися швидше.
Ківа лежала в ліжку смертельно нерухомо, її шкіра була бліда як полотно, а зазвичай яскраві очі — заплющені. Якби не рівномірне підіймання і опускання грудей, то вона взагалі скидалася б на покійницю.
Від цієї думки Кальдон здригнувся і перевів погляд з Ківи на Джарена, який сидів біля неї, тримав її руку й шепотів щось на вухо, хоч і було очевидно, що вона його не чує. Торел теж був у кімнаті, стояв біля вікна й дивився на мальовничі сади, ніби сподівався, що краєвид зможе підказати, як урятувати його сестру.
Ківа перебувала в такому стані шість днів, і новини, які надходили Кальдону, свідчили про те, що цілительки вірили, що дівчина вже не в критичному стані. Але вона так і не отямилася.
Глянувши тепер на неї і на її мертвотний вигляд, Кальдом міг тільки молитися, що цілительки мали рацію і що це було питання «коли», а не «якщо».
Обережно наблизившись до ліжка Ківи, кивнув Джаренові й Тору. Здавалося, хлопці не були здивовані, побачивши Кальдона там, — скоріше навпаки, вони знали його надто добре, і те, що він вислизне з ліжка, було питанням часу. І після того, як вони підтвердили, що стан Ківи не змінився, ніхто з них більше не говорив, бо не було слів, щоб передати глибину того, що кожен з них відчував.
Час тягнувся повільно, коли Кальдон сидів біля подруги й тримав її вільну руку, як і Джарен з протилежного боку. Хлопець знав, що йому зрештою доведеться повернутися в палату, аби Меддіс не застала його тут і не відтягла назад. Проте він не міг змусити себе піти так скоро.
Кальдон не знав, як довго він там сидів, бажаючи передати сил Ківі, коли двері в палату відчинилися. Він напружився й повернувся до входу, боячись побачити там сувору Матрону-Цілительку, але це була не Меддіс — а Ешлін. Глянувши на Кальдона, вона закотила очі, голосно й смішно видихнула, але більше нічого не сказала, коли підійшла до їхньої маленької компанії.
— Вибачте, але я більше не можу їх стримувати, — сказала Еш Джарену і Торелу, від чого Кальдон розгублено нахмурився.
— Мені байдуже, я не залишу її саму, — хрипло відповів Джарен, притулившись ще ближче до Ківи. Тор мовчки кивнув на знак згоди.
— Отже, нам пощастило, що Кал, як завжди, передбачуваний і дурний, коли йдеться про ігнорування наказів, — іронічно мовила Ешлін. — Оскільки це означає, що він зможе приглянути за нею, поки ви повернетеся. Так, дорогий братику?
Хоч Кальдон і не оцінив, що його назвали дурним, але цікавість щодо решти взяла гору.
— Що відбувається?
— Ці двоє ідуть зі мною, — відповіла його сестра, тицьнувши пальцем на Джарена й Тора. І вже потім лагідніше додала: — Королівська Рада збирається винести вирок Міррин та Зулейці. Джарен має бути присутнім як спадкоємець престолу, а Тор — ну… — Вона прокашлялася, а потім зібралася і завершила: — З очевидних причин.
Кальдон подумав, чи Королівська Рада хотіла, щоб Тор був присутнім лише через те, що був братом Зулейки, чи тому, що належав до роду Корентін. Можливо, тому, що зараз хлопець очолював бунтівників, навіть якщо перше, що він зробив після поразки Зулейки, — це оголосив, що розпускає рух. З огляду на все, що Кальд знав про пихатих членів Ради, ймовірно, йшлося про всі три причини. Але принаймні Ешлін підтримає Тора. Як і Джарен.
Уперше відтоді, як він прибув до Срібношипу, радів мати відмовку, яка означала, що він зможе уникнути того, що точно було б одним із сумнозвісно довгих засідань Ради.
— Ідіть, — сказав Кальдон Джаренові й Торелу. — Обіцяю, не відійду від неї.
Навіть якщо Меддіс прийде по нього, він знайде причину лишитися. Він відбиватиметься від Матрони-Цілительки подушкою, аби переконатися, що Ківа не залишиться сама довше, ніж на секунду.
Тор гучно зітхнув, і Джарен глянув на нього так, ніби збирався заперечити, але Ешлін заговорила перша:
— Що скоріше ми пройдемо через це, то скоріше ви зможете повернутися до неї. — Ешлін взяла руку Джарена і обережно підняла його на ноги. — Він упорається. Ви це знаєте.
Джарен мав ще понуріший вигляд, але смиренно стиснув губи, а потім повернувся до Кальдона й сказав:
— Якщо вона прокинеться, скажи їй… скажи їй…
У голові Кальдона промайнули мільйони дивних відповідей, кожна дотепніша за іншу, але побачивши розгублений погляд блакитно-золотих очей свого кузена, він прикусив язика й мовив лише:
— Мені не треба їй щось говорити — ти скажеш їй все сам, коли повернешся. Тому поспіши, щоб якнайшвидше повернутися.
Зрозумівши натяк, Джарен вдячно глянув на Кальда, а тоді нагнувся, щоб поцілувати Ківу в чоло. Потім пішов із кімнати, а Тор і Ешлін за ним слідом, обоє сказали, що повернуться, тільки-но зможуть.
Лишившись тепер наодинці з Ківою, Кальдон відволікся, глянувши на величезну кількість пляшечок з ліками на приліжковому столику, і з полегшенням виявив, що жодні із них залежності не викликають. Креста згадувала, що вона розповіла цілителькам про Ківину історію з «янгольським пилом», тому принаймні після того, як прокинеться, від ломки уже не страждатиме — лише біль від рани й надмірна втома після травми.
Тож загалом вона почуватиметься так само, як Кальдон протягом цих шести днів.
«
Ми
в
одному
човні
,
сонечку
.
Ти
і
я
».