Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 144 из 158

Однак певною мірою вона відчула полегшення, бо тепер немає жодних шансів піддатися темній частині свого роду. Нана Делора використала Око Богів, щоб позбутися власної магії. Вона обрала це, щоб не ризикувати. І хоч Ківа хотіла мати такий самий вибір, знала, що печаль мине.

Пошепки Ківа поділилася цим з Джареном і тихо проказала:

— Без магії я можу прожити. Проте я не змогла б жити, якби знала, що ти знову втратиш свою — і все, без чого залишишся через це.

Від його погляду в Ківи перехопило подих, але вона видихнула й додала:

— І крім того, моя магія не робила мене цілителькою, тому нічого не завадить мені ставати кращою.

Джарен одразу зрозумів, що вона мала на увазі, і прохрипів:

— То це означає, що ти збираєшся пристати на пропозицію Меддіс вчитися тут?

Ківа потяглася, щоб провести пальцями по його губах.

— У мене є кілька причин, щоб лишитися у Валленії. Припускаю, що ця може бути однією з них.

Непевність і хвилювання зникли з його обличчя, очі засяяли, коли він сказав:

— Кілька причин?

Ківа нахилилася і, попри біль у животі, припала до його вуст.

— Принаймні одна.

Джарен замурчав і поклав руку їй на шию, притиснувши Ківу до себе й міцно поцілувавши, його язик сплівся з її, від чого вона голосно зітхнула.

І раптом це зітхання від задоволення перетворилося на біль, коли Ківа спробувала пригорнутися ближче, а її живіт скрутив спазм, протестуючи.

Джарен відразу ж завмер, його очі горіли, але вже як вибачення, коли він поклав її назад на ліжко.

— Жодних поцілунків, аж поки тобі не стане краще, — сказав він твердим голосом.

Через те, яким голосом це було сказано, Ківа не сумнівалася, що Джарен не змінить свого рішення. Як і вона — але, мабуть, за кілька днів, коли не почуватиметься так, ніби все всередині ось-ось розірветься від найменшого поруху.

Намагаючись заспокоїти і себе, і Джарена, Ківа сказала:

— Боюся запитати, але… що сталося на мосту? Після того як я… знепритомніла.

Джарен знав, про що вона насправді хотіла почути, і відповів. Його голос став якомога ніжніший:

— Зулейку замкнули в підземеллях палацу. Вона…. мені шкода, люба, але твоя сестра не виявила жодного докору сумління. Тор хотів поговорити з нею, але Зулейка просто накричала на нього, назвала його зрадником і прогнала геть.

Ківа заплющила очі й цього разу видавила із себе:

— Що з нею буде?

Джарен обійняв її сильніше й тихо сказав:

— Королівська Рада засудила її до Заліндова.

Глибоко всередині Ківа вже знала відповідь, але все одно було гірко це чути. Вона втупилася обличчям у груди Джарена, хотіла, щоб усе обернулось інакше, але знала, що в них не було іншого вибору. Зулейка вкрала королівство. Вона убила стількох людей, що й не злічити. Її сестра не була схожа на Міррин — вони не могли відправити її у вигнання й очікувати, що та тихо піде. Навіть без магії вона була надто небезпечною, надто мінливою і, як сказав Джарен, ще й не мала жодних докорів сумління.

— Мені шкода, люба, — повторив Джарен. — Якби був якийсь інший спосіб…

— Я знаю, — прошепотіла Ківа, бо їй не потрібні пояснення. — Я знаю.

Опісля вони мовчка просто лежали, тримаючись одне за одного. Вперше відтоді, як вона прокинулась у Срібношипі, Ківа не хотіла спати й почала ставити ще більше запитань Джарену. Вона запитувала про битву, як багато людей вони втратили, скільки пошкоджень зазнав палац і які плани були на відновлення. Запитала, як евалонські жителі почувалися через те, що сім’я Валлентіс повернулася до влади, і що Джарен думав про неочікуваний новий союз із Мірравеном. Поцікавилася про Око Богів і чи кинджал у безпеці — на що він ствердно відповів, що той тепер у безпеці у володінні Валлентіс. Запитання за запитанням сипалися з її уст, а Джарен розповідав усе, що вона пропустила, поки була непритомна. Серед цього всього прокинувся Тіпп, і довелося його силоміць стримувати, коли він кинувся зі стільця, щоб обійняти Ківу, адже їй досі був потрібен спокій.

Тоді до них навідалося більше відвідувачів: Кальдон вислизнув зі своєї кімнати й підозріло швидко після цього з’явилася Креста. Тоді прийшли Ешлін і Торел, обом відчутно полегшало від того, що вона прокинулася, — особливо Торові, який трепетно обійняв Ківу й сказав ніколи більше не змушувати його так хвилюватися. На її прохання вони з Ешлін розповіли про битву, а почали з того, як прибули до Валленії. Тор також трохи сором’язливо поділився, як легко йому вдалося переконати бунтівників битися. Ківа не здивувалася — вона досі пам’ятала той візит у табір бунтівників за Низькодубом і як усі ледь не поклонялися йому, як своєму генералу.

Невдовзі прийшла й Ресінда, принесла із собою як подарунок повний кошик шокобулок, які Ківа відразу ж почала запихати —

обережно

— до рота. Смаколики допомогли підняти їй настрій після того, як Торел розповів, що вони із Рес поїдуть до Ешлін на центральну військову базу в Гайворт-Кіп одразу, щойно завершать прибирання в палаці. Він стверджував, що це для того, щоб разом працювати над стратегією і допомогти бунтівникам асимілюватися і

перестати

бути бунтівниками, але Ківа знала, що було щось більше. Вона розуміла це з того, як він з Ешлін переглядалися, — і почула це в тій жартівливій фразі, яку Рес кинула про «того незграбного третього зайвого». Але навіть неозброєним оком помітила, що жінка теж була в захваті від їхньої наступної пригоди — і так само очевидно, що вона йтиме за Тором, хай куди той ішов, не через романтичні почуття, а винятково з відданості.

Вранці прийшло більше відвідувачів, Наарі кілька разів забігала, щоб глянути, як там Ківа, навіть Ейдран якось зайшов, не сказав нічого, просто кивнув і пішов. Капітан Веріс також завітав на трохи, хоч і під час того, як супроводжував королеву Аріану та Оріеля, які хотіли на власні очі переконатися, що з Ківою все гаразд.

На жаль, саме тоді навідатися вирішила й цілителька Меддіс, побачила, що кімната тріщить від людей, а один з них узагалі був пацієнтом, який утік із власної палати. Ба більше, Оріель приніс із собою Флокса, і той якраз мостився в Ківи біля ніг. Меддіс одним оком окинула створіння, а тоді перевела погляд на решту гостей і вказала всім на двері. Вони миттю схопилися і почали виходити з кімнати — навіть королева.

Ківа розсміялася б, якби не раптова втома, яка охопила її відразу, щойно відвідувачі пішли, про що й говорила цілителька Меддіс, коли вливала вміст іншого бутлика Ківі до рота.