Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 133 из 158

Нарешті перетнувши всю кімнату, вона знайшла укриття за багряною кушеткою біля каміна, де стояла Аріана. Висока й горда, вона відбивалася від однієї аномалії за іншою, а їх дедалі більше проривалося до кімнати з коридору.

— Це були не персні, так? — крикнула їй Ківа, пригадавши слова королеви — «

Сана

знала

,

що

це

може

статися

одного

дня

» — і той блиск в очах Аріани, коли її погляд на частку секунди опустився вниз.

До амулета.

— Колись були, — сказала Аріана й перестрибнула лозу, а тоді розрубала її навпіл льодовим мечем. — Але Сана не роздала їх, а виготовила копії — смертельну пастку, якщо хтось спробує ними скористатися. Вона переплавила справжні персні й зберегла в нашій родині, щоб вони захищали нас в інший спосіб.

Ківа торкнулася амулета, її підозри справдилися: вона ввесь цей час носила Руку Богів.

— Вона досі працює? — запитала Ківа. Вона ніколи не пробувала провести свою магію крізь герб Валлентіс, ніколи навіть не

задумувалася

про це. Але якщо це справді був герб Валлентіс, якщо це справді була

Рука

…

Аріана ухилилася від вогняного списа й кинула водяний спис у відповідь, а тоді опустилася на коліна поряд з Ківою і притиснула палець до сапфіра, камінь засвітився блакитним, коли вона послала в нього свою магію, завершивши захисну силу чотирьох дорогоцінних каменів.

Досі важко дихаючи, королева сказала:

— Він спрацює, але тільки раз. Сана знала, що коли розтопить справжні персні, то сила Руки послабшає, але вона вважала, що так безпечніше, ніж якщо вони потраплять до рук ворогів. — Аріана не зводила очей з Ківи, коли говорила: — У тебе є лише один шанс. Розумно скористайся ним.

А тоді королева знову підвелася, відбила напади ще двох аномалій.

Ківа не чекала, поки вони впадуть — вона вже тікала з кімнати.

«

У

тебе

є

лише

один

шанс

.

Розумно

скористайся

ним

».

Слова відлунням відбилися в її голові. Вона вибігла за двері у біло-золотий коридор і почула громовитий голос Навока, коли він прокричав її ім’я. Ківа ледь не впала, коли зрозуміла, що він біжить за нею, обернулась якраз вчасно, щоб помітити, що Ксуру пустив у неї вогняну кулю. Та поцілила їй у спину, перед очима все стало червоним та оранжевим, а тоді амулет втягнув полум’я.

Ківа більше не оберталася. Вона бігла далі не сповільнюючись, хоч вогонь діставав її, але тепер ще й з водою, вітром і землею від вартових Навока. Проте амулет захищав її від кожного удару — їхня магія не могла до неї торкнутися.

Це не означало, що вона не перелякалася. Однак вона все-таки бігла, перед очима виднівся вхід на міст, який простягався з того ж поверху, що і покої королеви, просто через річку до східного палацу.

А тоді з’явився і Джарен.

Ківа тепер бачила його з клинками в обох руках, коли він стримував Сірих гвардійців й аномалій на найвищій точці аркового золотого мосту. Веріса чи Ейдрана не було видно, впізнати когось із королівських вартових чи солдатів, що бились із Джареном поряд, теж не вдавалося. Однак ближче до східного палацу вона помітила Наарі, оточену безліччю супротивників у сірому.

Коли Ківа нарешті добігла до моста, то кинулася в місиво тіл і тепер уникала не лише магії, яка літала скрізь, а й зброї. Амулет не захистить її від меча, але думати про це не було часу, тому вона бігла, бігла,

бігла

прямо до Джарена.

А потім просто перед ним з’явилася тріщина. Вона окликнула хлопця, щоб він знав, хто це біжить, не хотіла ризикувати, щоб той подумав, що це якийсь інший нападник, і стрибнула до нього. Очі Джарена округлились з подиву, коли він спіймав Ківу, спіткнувся, адже вона всією своєю вагою навалилася на нього. Якимсь дивом йому вдалося не зарізати її жодним зі своїх мечів.

— Ківо…. що… — він хапав ротом повітря.

Вона не дала йому договорити, зірвала амулет із шиї і притиснула до його грудей, затим зібрала свою магію і пустила її крізь герб.

Світло, яскраве світло засліпило її так, що довелося заплющити очі.

Рідке тепло текло по її руці як сироп, що капає на сонці, виливаючись із пальців прямо в Джарена.

Уже за мить вона відчула, що амулет розламався в неї під рукою, світло зникло, тому Ківа змогла знову розплющити очі й побачила, що амулет розпався на чотири частини — одна для кожного коштовного каменя, одна для кожного персня.

«

У

тебе

є

лише

один

шанс

.

Розумно

скористайся

ним

».

Сила амулета зникла, Руки Богів більше не існувало.

Але Джарен…

Золото в його очах палало, коли він подивився на неї та усвідомив, що вона зробила.

Потім за помахом руки три Сірих гвардійці, які підкралися до них непомітно, відлетіли на інший бік мосту.

Джарен опустив погляд на свою долоню, від подиву на його обличчі Ківа схлипнула.

Його магія повернулася.

І в найпотрібніший момент, адже Навок, дорогу якому розчищала охорона, дістався мосту, і його аномалії єдиним ударом впали на місце, де стояли Ківа й Джарен.

Час уповільнився, поки Ківа спостерігала за стіною полум’я, яке мчить на них, потім побачила, як торнадо підняло Серін у киплячій люті, що виросло в смертельній хвилі, як міст тріснув і простогнав під їхніми ногами. У цей час Ківа із жахом усвідомила, що амулет більше не зможе її захищати.

А втім, він їй уже не потрібен. Бо з черговим помахом руки Джарена вогняна стіна з шипінням зникла у водяному смерчі, хвиля безпечно впала назад у річку, а мармур під ногами стих.

Попри те що бій тривав на інших ділянках, на мосту запала тиша — усі, кого було видно, — і мірравенці, і евалонці — завмерли, вражені тим, як легко Джарен відбив таку потужну магію.

Тільки воно було не так уже й легко.

Ківа стояла досить близько, щоб чути його важке дихання, чути, як він тремтить від втоми.

Потім вона усвідомила: магія, може, і повернулася, але поки він так довго лишався без неї, тепер був не в найкращій формі. Йому треба час, щоб відновитися. Те, що він щойно зробив, вийшло інстинктивно, реакція, відпрацьована завдяки рокам тренувань, але в нього не було енергії, щоб підтримувати цей магічний відчай, тим паче після того, як він безперервно бився, відколи вони прибули в палац. Джарен виснажився, і це означало, що і його магія, і його тіло не зможуть триматися безкінечно довго. Ще одна така атака, яку вони щойно витримали, і…