Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 132 из 158

Утім, вона послухалася лише тоді, коли Аріана прошепотіла:

— Зроби це, люба.

Молячись, що вона зрозуміла королеву правильно, що її запитання й підозри останніх кількох тижнів були небезпідставні, Ківа вдихнула — і викликала свою магію.

Тоді, коли золотисте світло з’явилося в її руці, персні ожили, і цілющий блиск люто засвітився через них, створивши калейдоскоп кольорів: червоний, білий, зелений і блакитний. Сяйво було таким яскравим, що освітило всю кімнату райдужним полум’ям, від якого Ківі довелося затулити очі. Її пальці

горіли

, біль дивував і тривожив. Вона відсмикнула б руку назад, якби Ґалдрік не притискав її силоміць до своїх грудей, не даючи їй піти.

А тоді все припинилося.

Біль зник, кольори розчинилися, і Ківа обережно відпустила свою магію, сяйво згасло знову.

— Це спрацювало? — запитав Навок.

— Я… я не знаю, — відповів Ґалдрік, і його брови нахмурилися.

— Хіба ти не мав це відчути? — запитав мірравенський король. — Спробуй щось викликати. Вогонь, повітря, воду, землю. Зроби

що

-

небудь

.

Проте коли Ґалдрік зосередився, нічого не вийшло.

І він розлючений обернувся до Ківи:

— Що ти зробила?

— Те, що ти попросив, — відповіла вона. Її страх знову посилився від убивчого виразу його обличчя.

— Брешеш. Ти мусила… — Він замовк, раптово глянувши на королеву Аріану. — Ти, — випалив він. — Ти щось знаєш. Сана була твоїм предком — скажи, як зробити, щоб це запрацювало.

Тепер Аріана була наляканою — зовні.

Але Ківа бачила лише переможний блиск в очах королеви, щось, що було помітне тільки тому, хто його шукав.

— Відповідай йому, — наказав Навок, — або я накажу своїм аномаліям перетворити твоїх дітей на пил.

Аріана зблідла, і її вираз обличчя на мить змусив Ківу захвилюватися, що вона, може, неправильно зрозуміла королеву до цього. Проте її очі досі так само сяяли, і це було єдине заспокоєння, яке Ківа мала.

— Ти мусиш надіти ці персні, — сказала Аріана Ґалдріку, її голос майже

занадто

тремтів. — Їх треба просякнути і магією Валлентіс, і Корентін, але вони мають бути на тобі, щоб її цілюща сила перенесла магію стихій у тебе. Ось як працює Рука —

ти

маєш нею володіти.

Ґалдрік жадібно глянув на Ківу:

— Віддай їх мені.

Ківа так і зробила, знову молячись, що королева знає що робить.

Один, два, три, чотири — Ґалдрік надів усі персні на пальці, подивився на свою руку, а тоді знову глянув на Аріану.

— І що тепер?

Королева миттю припинила тремтіти, її губи вигнулися в різку смертоносну посмішку, коли вона проговорила майже солодко:

— Тепер ти побачишся із Саною і Торвіном.

Ґалдрік нахмурився і роззявив рота…

Але єдине, що зміг видавити із себе, — це крик.

Персні спалахнули, полум’я охопило його руку й перекинулося на все тіло.

Це тривало лише п’ять секунд, давня магія була потужною і майже миттєвою, а тоді і Ґалдрік, і персні перетворилися на попіл.

Ківа стояла, дивилася на сіру купу на килимі, впевнена, що її зараз знудить.

Утім, у неї не було на це часу, бо Навок прокричав:

— ЩО ТИ НАКОЇЛА?

А потім почалося пекло, бо Флокс вирішив, що

це

була ідеальна мить, щоб захистити своїх господарів. Срібноведмідь кинувся вперед і вчепився зубами в ногу Навока.

Мірравенський король скрикнув й мимовільно метнув кинджал, щоб ударити істоту — але зробивши це, він звільнив Тіппа.

Саме цього й чекала Аріана.

— ЗАРАЗ! — прокричала королева, і раптом вода, вітер та земля вибухнули в кімнаті — її магія, магія Міррин і Оріеля, вистрілила прямо в аномалій.

Ківа діяла інстинктивно, скориставшись хаосом. Вона кинулася схопити Тіппа, а потім штовхнула його за кришталевий рояль. Звідти вона виглянула й побачила, що аномалії відкрили на родину Валлентіс вогонь у відповідь, лід пронизує повітря, мармур падає зі стелі, вітер трощить кімнату. Ксуру безтурботно розкидав своє полум’я направо й наліво, від чого килим і дивани спалахнули, дим виїдав очі навіть після того, як Аріана водою затушила вогнище.

Увесь цей час Навок далі марно намагався відбитися від Флокса, який стрибав між його ногами й нападав кігтями й зубами — було б смішно, якби кімната навколо них не вибухала.

Тоді Ківа зрозуміла: родина Валлентіс відтягувала час, поки Тіппу загрожувало лезо Навока, а тепер їх не зупинити. Навіть проти величезної кількості супротивників вони втрьох були силою, на яку можна було покладатися, адже все своє життя провели в тренуваннях для магічних битв, схожих на цю, так само як…

«Джарен», — усвідомила Ківа. Вона має дістатися до нього. Але спершу…

— Аріано! — крикнула Ківа, махнувши королеві, яку відтіснили в дальній куток величезної кімнати, де вона оборонялася перед каміном.

Однак її оточили, і вона Ківу не чула.

Проте Оріель був доволі близько, тому підбіг і пірнув до них під рояль із широко розплющеними очима, але досі посилав магію, щоб допомогти своїй родині.

Знаючи, що їй треба робити, Ківа глянула на Тіппа, не відводячи погляду з його переляканих очей, і наказала:

— Не сходь із цього місця, чуєш мене? Аж поки все минеться.

Після того як він одразу ж кивнув, вона глянула на молодого принца й благально попросила:

— Наглянь за ним.

— Нагляну, — серйозно пообіцяв Оріель, а тоді кинув валун в аномалію, який помітив, що вони ховаються, і скочив на них. Камінь влучив чоловікові прямо в голову, збивши того з ніг, — встати ще раз йому вже не судилося.

Ківа не зволікала, підвелася і вихором помчала кімнатою. Порив вітру врізався в неї, але нічого не зробив, магія в амулеті захищала її. Проте згодом одна з аномалій Навока випустила хвилю води, яка накрила Ківу й повалила її на землю. Міррин миттєво опинилися поряд, підтягнула її ближче й витягнула руку вперед, від чого аномалії розлетілися.

— Ти як? — запитала принцеса, намагаючись перекричати звуки розбитого скла й тріск стін.

— Мені треба до твоєї матері, — прохрипіла Ківа, промокла й відкашлюючись.

— Я прикрию тебе, — сказала Міррин, штовхаючи Ківу вперед.

Біжучи знову, Ківа ухилялася від якнайбільшої кількості магії, усвідомлюючи, що не може допустити, аби амулет втратив силу. Не якщо він був тим, чим вона його вважала.