Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 131 из 158

важливо було тримати їх якомога далі від такого небезпечного маленького мене. — Король блиснув зубами. — Далі він мусив допомогти вам зібрати їх докупи, а його нагородою стало б те, що ти використаєш Руку Богів на ньому першому, поки моя армія стиратиме родину Валлентіс і їхніх вірних солдатів із лиця землі, від чого трон залишиться вільним для справжнього лідера бунтівників, який і отримає корону. Без Валлентіс і Корентін, які ними правили б, евалонці поклонятимуться будь-якому королю з магією стихій — і завдяки тобі в нього буде така магія.

— Така наша домовленість, — мовив Ґалдрік Ківі. — Ми обидва отримуємо магію, але я посідаю евалонський трон, а Навок отримає решту Вендераллу, захоплюючи одне королівство за одним, збираючи армію аномалій на своєму шляху.

— А ще я отримаю одну річ, — сказав Навок, і його погляд прикипів до Ківи. — Після того як знищиш свою сестру, ти правитимеш на моєму боці. Мені треба дотриматися угоди з твоєю матір’ю, врешті-решт. Навіть я не ризикну розірвати угоду з мертвою.

Ківа важко дихала, недовіра додала їй сміливості, щоб запитати:

— Чому це я маю допомагати з

цим

? Ви не можете змусити мене використовувати мою магію. Не можете

примусити

мене…

Ґалдрік перебив її тямущим голосом:

— Тому що в тебе та сама фатальна вада, що і в матері: ти надто сильно дбаєш про свою родину.

Тіпп розплакався, коли Навок притиснув лезо сильніше, кров виступила не крапелькою, а плямою.

— НІ! — закричала Ківа, кинувшись уперед, але зупинилася, коли помітила застережливий погляд в очах Навока.

— У цій кімнаті четверо людей, яких ти надто любиш і яких не хотіла б побачити мертвими, — проказав король. — Ми розправимося з кожним з них, якщо доведеться. І якщо це не спрацює, ми підемо за ним, — його погляд метнувся до вікна. Ківа подивилася назовні й не змогла відірвати очей, адже побачила, що золотистий міст, який раніше був порожнім, тепер вщент заповнений Сірими гвардійцями та аномаліями і лише жменею королівських вартових і солдатів у чорному, які ледь стримували противників. Вона бачила, як стіна води виросла із Серіну й знесла половину з них, від чого воїни і з Евалону, і з Мірравену посипалися просто через поруччя, а інші зупинили наступ, перш ніж напасти з іще більшим запалом.

Ківа оглянула це зі швидкістю світла, тому що той, хто бився серед всього цього, і привернув її увагу, просто там, де показав Навок.

— Джарен, — прохрипів Оріель, побачивши брата вперше за три місяці.

Ківа подумала, що гірше вже не може бути, після того як побачила лезо біля горла Тіппа, як почула, що Кальдон…

Ні

.

Вона швидко прогнала цю думку, знаючи, що не зможе впоратися ще й з цим. Поки що їй доводилося жити в самообмані. Кальдон перший сказав би їй зосередитися на викликах попереду, а все інше може зачекати.

Її страх, паніка, жах — ось на чому мала Ківа зосередитися просто зараз, нічого з цього, як вона думала, не могло стати ще гірше.

А потім вона побачила Джарена на тому мосту.

Бо з нетерплячого погляду Навока Ківа зрозуміла, що він зробить, якщо вона не послухається.

Її змусять дивитися, як одне за одним страждають ті, кого вона любить, і помирають, поки вона не дасть Навоку й Ґалдріку те, що вони хочуть. Вона ніколи не втамує провини і душевного болю. А ще вона знала, що якщо все-таки послухається, якщо використає Руку, щоб наділити їх магією, якщо обере людей, яких любить, а не ціле королівство, цілий

континент

… нічого не зможе зупинити їх.

І це буде її провина.

— Усе гаразд, Ківо, — сказала Аріана майже шепотом. — Сана знала, що це може статися одного дня. Усе буде гаразд.

Ківа лише сумно похитала головою, бо жінка помилялася —

нічого

не буде гаразд. А коли вона обернулася до королеви, очікуючи побачити віддзеркалення власного розпачу, помітила тільки незвичний спокій в очах Аріани. Здавалося, що королева намагалася послати сигнал, але Ківа не могла зрозуміти, про що він.

Ківа витріщилася на неї, як на змію.

— Візьми його, — наказав Ґалдрік, підступивши ближче.

Навок лишився там, де й був, не випускаючи з рук Тіппа, а його вартові-аномалії трималися поруч.

Ківа не взяла персня.

Не

могла

взяти персня.

Але тоді Тіпп заплакав знову, і поріз на його шиї став глибшим, кров тепер уже повільно стікала коміром.

Ківа вихопила перстень.

— Чекай, спочатку треба її магія, — нагадав Ґалдрік. Аріані він сказав: — Ти знаєш що робити. Проте не думай утнути щось іще. Лише перстень.

Королева кивнула й потяглася, щоб торкнутися персня. Тут не було великого самоцвіту, як на інших перснях. Натомість на золоті було вигравіювано герб Валлентіс — розпізнавальний знак Королівської Печатки — й інкрустовано крихітними блакитними сапфірами, яких Ківа ніколи не помічала раніше. Усе це підсвітила магія Аріани, а тоді знову згасла. Увесь час королева продовжувала дивитися на Ківу й говорити з нею без слів.

Однак Ківа досі не розуміла, що вона хоче сказати.

Поки погляд Аріани не метнувся кудись усього на частку секунди. Проблиск руху ледь помітний іншим, але достатній, щоб Ківині очі збільшилися.

«

Сана

знала

,

що

це

може

статися

одного

дня

».

Думки, спогади й запитання вразили Ківу. Слова Аріани зазвучали тепер по-іншому, навіть якщо вона не наважувалася повірити, не наважувалася навіть

сподіватися

.

— Ти знаєш що робити, Ківо, — сказав Ґалдрік, і його очі блиснули від нетерпіння. — Надягай персні й пусти магію через них — а тоді в мене. Це все, що треба. Легко, як дихнути.

Просто зараз Ківа взагалі ледь могла дихати, тому на його слова вона не зважала. Однак і далі не зводила погляду зі спокійних очей Аріани, її впевненості, міцної та непохитної, від чого й впевненість Ківи зростала, навіть якщо серце вистрибувало з грудей.

— Якщо ти не надягнеш персні за три секунди, — протягнув Навок, — мені знадобиться новий заручник.

Ківин пульс прискорився, і після швидкого кивка Аріани вона наділа персні. Рубін. Топаз. Смарагд. Сапфір.

Рука Богів.

— Неймовірно, — тихо мовив Ґалдрік, дивлячись на її пальці.

Він потягнувся до неї, але Ківа відсахнулася. Однак він не дав їй утекти, схопивши за зап’ясток і притиснувши її долоню до своїх грудей.

— Зроби це, — наказав Ґалдрік.

Ківа опиралася.

— Зроби це, або хлопчик помре, — пригрозив Навок.