Страница 129 из 158
Ківа не знала, як ставитися до сердечної рани принцеси — чи до її, як здавалося, щирого каяття. Десь в глибині душі вона не могла не розтанути від слів Міррин, особливо через власні жахливі помилки й провину, яку носила в собі так довго. А ще Ківа знала, що зараз не час це обговорювати.
Вихопивши руки з міцної хватки Міррин, Ківа перевела погляд туди, де стояли Аріана й Оріель, обоє закляклі від побаченого, а тоді мовила:
— Можемо поговорити про це пізніше, але просто зараз Навок тут. На палац напали, — вона показала на вікна, за якими точилася битва: вогонь поширився, земля була ще більш потріскана й затоплена, на ній билися озброєні люди — і багато з них вже лежали мертві. — У мене немає часу пояснювати чому, — продовжила Ківа, — але мені треба знати, де королівська печатка.
— Вона в мене, — відразу ж відповіла Аріана. Жінка нічого не запитувала, навіть не намагалася дізнатись, на чиєму Ківа боці, що вказувало на те, що Міррин чи Зулейка вже розповіли, кому вона лишалася вірною. Натомість все, що королева зробила, — це підняла руку, показуючи, що перстень на її пальці.
У Ківи ледь не підкосилися коліна. Тієї миті вона усвідомила, що каяття Міррин не вдаване — якщо принцеса віддала печатку матері, тоді це означало, що Зулейка більше не володіла всією Царственою Тріадою, анулюючи пункт, який давав їй право бути на троні.
Проте зважаючи на те, що відбувалося, Ківа сумнівалася, що хтось іще звертає увагу на давній закон.
Відкинувши думки, Ківа ступила прямо до Аріани, витрушуючи інші три персні зі шкіряного пакунка, аж поки ті випали їй на долоню. Сапфірові очі королеви округлилися, шок й
усвідомлення
підказали Ківі, що Аріана точно знала, що це — і що вони можуть робити.
Однак не встигла вона запитати, як у покої королеви ввійшов Ґалдрік, його погляд метнувся від Ківиної долоні до руки королеви, яка досі була в повітрі, а всі побачили чотири персні.
На його обвітреному обличчі з’явилася посмішка:
— Здається, я прибув саме вчасно.
Ківа витріщилася на нього, не розуміючи, як він міг тут опинитися. Він мав би відпочивати біля Низькодуба — або принаймні повільно йти до міста. Можливо, десь сховатися в якомусь безпечному місці, яке знайшов Кальдон, якщо вони йшли досить швидко. Та
будь
-
де
, але не в королівських покоях, ніби точно знав, де Ківа. Проте вона не встигла запитати, як усе це можливо, бо в кімнату ввійшли ще люди, близько десяти, усі в сірому шкіряному вбранні й без звичайної зброї.
Аномалії.
А за ними ввійшов король Навок, який рушив до кімнати, щоб стати поруч з Ґалдріком, із задоволеною посмішкою на привабливому обличчі.
Однак Ківі було байдуже на Навока.
Їй навіть було байдуже, що вони з Ґалдріком посміхалися одне одному не так, як король і його колишній в’язень, а в спосіб, який натякав, що вони зовсім не вороги — і, можливо, ніколи ними й не були.
Натомість єдине, про що Ківа хвилювалася, — це Тіпп.
Адже Навок тримав малого…
Притиснувши до горла кинджал.
— Тіппе! — прокричав Оріель, випустивши Флокса з рук і кинувшись до друга. Однак Аріана стримала його якраз тоді, коли аномалії Навока прийшли тому на захист.
— Е-е-е, — невдоволено буркнув король до трьох членів сім'ї Валлентіс, міцніше стискаючи Тіппа. — Мої вартові натреновані, щоб убивати без вагань. Тільки спробуйте викликати свою магію, і вони знищать вас не замислюючись.
Ківі вистачило погляду, аби зрозуміти, що Навок не бреше — ці аномалії відрізнялися від тих, що надворі. Їхні мотиви незрозумілі, а наміри темні й смертельні. Вона знала це, адже Ксуру був серед них, вогняний маг дивився на неї з очікуванням у чорних очах.
Гупання серця відлунювало Ківі аж у вухах, коли вона обернулася до Тіппа, подивилася на його червоне одутле обличчя, і сльози самі рікою потекли по її щоках. У його виразі не було страху — це було щось набагато гірше.
Спустошення.
Туга.
Горе
.
Побачивши це, у Ківи захолола кров у жилах. Бо вона знала — вона
знала
, — була лише одна причина, чому він так на неї дивився. Ківа поглянула йому прямо у вічі й прохрипіла:
— Де Кальдон?
На очі знову набігли сльози, коли Тіпп розтулив рота й вимовив два тихих болючих слова:
— Він м-мертвий.