Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 128 из 158

Опісля він обернувся і кинувся просто в бій, де з’явилося ще більше Сірих гвардійців, але так само зараз для рівноваги стало більше королівської варти. Попри це навколо Ейдрана, Веріса й Наарі кишіли суперники, і Джарен негайно кинувся на допомогу.

Ківа всього кілька секунд дивилася, як Джарен розмахує мечем, як уміло це робить навіть без своєї магії, і переконувала себе, що нічого з ним не станеться, нічого з ним

не

може

статися, а тоді крутнулася на п’ятках і помчала.

Вона ледь помічала біло-золотисті коридори, які розпливалися, портрети на стінах, статуї, які ніби рівнялися на командира, адже зосередилася лише на тому, щоб якомога швидше минути довгі коридори палацу й сходи, встелені червоними доріжками. З кожною новою сходинкою, з кожним подоланим поверхом її легені горіли, поки вона нарешті промчала вздовж потрібного їй проходу, позолочені двері королівських покоїв уже виднілися й ставали ближче з кожним кроком.

Ківа зупинилася, аби відчинити їх, від чого ті гучно вдарились об стіну, а вона вбігла в кімнату.

Однак те, що вона побачила по цей бік, змусило її заклякнути.

— Що? — тихо мовила вона, і це слово скоріше звучало як видих, через її важке дихання.

Тепер повільніше Ківа пройшла по кімнаті, боковим зором завважила знайому розкіш навколо себе, високі стелі й пишні килими, розкішний камін і кришталевий рояль, вікна в розмір кімнати, які виходили на сади — у яких досі точилася битва, — і річку, саме там, де міст з’єднував обидві частини палацу. Проте Ківа ледь помітила саму кімнату й те, що відбувалось за її межами. Її увагу привернули три людини, які лежали на королівських червоних оксамитових диванах.

Ківа не знала, чого очікувати після прибуття. Вона гадала, що знайде Міррин на самоті, і планувала відібрати в неї перстень. Те, чого вона точно не уявляла, то це, що не тільки Міррин, а й Аріана і юний Оріель теж будуть у кімнаті, — і

точно

не очікувала, що всі вони спатимуть.

Хіба тільки… це не те, на що було схоже. Адже коли Ківа підійшла ближче, вона побачила чорні тіні, які кружляли над ними.

Магія Зулейки — наче неприродна кома, яку вона наслала на Наарі.

Ківа здригнулася від згадки про те, якою сильною є її сестра, але відігнала страх і поспішила до Міррин. Коли вона минула Оріеля, то нагнулася, щоб перевірити його пульс, і відстрибнула знову, коли з-під подушки вискочив Флокс — зазвичай спокійний срібноведмідь, який тепер шипів і замахувався на неї.

— Легше, хлопчику, — сказала Ківа, ухиляючись від його гострих зубів і пазурів. — Я звільню їх за хвильку. — Їй треба скористатися нагодою, поки Міррин непритомна.

Наблизившись до неї, Ківа глянула на золотоволосу принцесу й пізно збагнула, що, напевно, між нею і Зулейкою щось трапилося, якщо вона опинилася по той бік магії. Ось вам і рівноправні партнерки — рівноправні

королеви

.

Звичайно, їй було цікаво, але зараз Ківа не могла навіть думати про це, тому потяглася до руки Міррин і стала шукати, шукати, шукати.

Проте на принцесі персня не було.

У розпачі Ківа потрусила її одяг і перевірила кишені червоної сукні, але там теж не було нічого. Вона вилаялася, збагнувши, що тепер у неї лишився тільки один варіант — розбудити Міррин і запитати, де перстень. Якщо його забрала Зулейка…

«Не думай про це», — наказала собі Ківа, аби не піддатися знову паніці. Натомість викликала магію і послала її в принцесу, зосередившись на тому, щоб розвіяти тіні й знищити магію Зулейки. Потім перевела своє цілюще світло на Аріану й Оріеля, не бажаючи, щоб вони залишались під прокляттям ще бодай на мить.

Це була помилка, збагнула Ківа, коли тіні розчинилися.

Не тому, що Міррин моргнула й підвелася, не тому що королева і її син зробили те саме. А тому, що після днів швидкої їзди майже без перепочинку вона не усвідомила, як ослабла її енергія. І використавши так багато магії за раз, навіть якщо їй це далося легко…

Ківа хитнулася на місці й приклала руку до чола.

Вона не могла пригадати, коли востаннє її магія забирала так багато сили. Відтоді як навчилася підживлювати силу хорошими емоціями, їй вдавалося викликати її майже без зусиль і втомлюватися лише після найдовших тренувань. Але тепер вона відчувала це.

А поки Зулейка досі на волі, це найгірший час, аби бути не в повній силі.

Проте вже надто пізно забрати магію назад, тому Ківа якусь мить глибоко дихала й аналізувала, як почувається, з полегшенням зрозумівши, що все не так погано, як вона боялася. Ківа не могла пояснити це, але здавалося, ніби її магія відновлювалася, майже ніби відчувала загрозу, з якою скоро мусить зустрітися, і хотіла бути готовою. Вона, може, сплакнула б, якби не знала, що в кімнаті ще є троє членів королівської родини, які, хитаючись, підіймалися на ноги.

— Мамо! — вигукнув Оріель і, спотикаючись, кинувся до королеви Аріани з радісним Флоксом на руках. Вона притягнула сина ближче, коли той розплакався, і цього ніжного руху вистачило, щоб привернути Ківину увагу на частку секунди.

Але потім вона обернулася до Міррин, яка стояла перед нею і тремтіла, зовсім не схожа на гордовиту владну дівчину, якою запам’ятала її Ківа, коли спілкувалася з нею.

— Що ти тут робиш? — тихо запитала принцеса. Її блакитні очі метнулися до вікон і розширилися, коли вона побачила, що відбувалося зовні. — Що…

— Де королівська печатка? — перебила її Ківа.

— Я… що? — обличчя Міррин зблідло, коли вона перевела погляд знову на Ківу. І раптом щось трапилося, і вона кинулася вперед, схопила Ківині руки й швидко заговорила: — Я намагалася зупинити її, присягаюся, намагалася. Я припустилася помилки — найгіршої помилки у своєму житті. Проте коли намагалася виправити все — коли

ми

намагалися все виправити, — її очі застелила пелена сліз, коли вона глянула на матір з братом, — Зулейка була готова й напала на нас, перш ніж ми встигли використати проти неї свою магію. Я намагалася —

ми

намагалися… — розпачливо схлипнула вона. — Будь ласка, Ківо, ти маєш мені повірити. Я п-помилилася. — Міррин схлипнула знову, сльози тепер текли по її щоках, коли вона прошепотіла: — Навок п-пообіцяв, що я зможу бути із Серафіною. Він збрехав. Усе, що я зробила, усім, кому заподіяла ш-шкоди, було даремно.