Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 117 из 158

Ківа заплющила очі, усвідомлюючи, що хоч він і пробачив її, цілковитої довіри між ними досі не було. Вона сильніше притиснулася до нього й тихо проказала:

— Крім того, що я приховувала свою сім’ю і магію, усе інше, про що розповідала, правда. Тому так, в ідеальному світі, де не існує Зулейки й Навока, де ти ніколи не втрачаєш магії і свого королівства, де все у сонячному промінні й ромашках — у цьому світі Срібношип — частина моєї мрії.

— Частина? — перепитав Джарен.

Ківа закотила очі, знаючи, про що насправді запитує він, але також вдячна, що його сумнів розвіявся.

— І ти, може, теж там є. Може.

Він видав смішок і поцілував її в маківку.

— Радію, оскільки ти теж є у моїх планах на майбутнє. Буде якось не дуже зручно, якщо уявляєш когось іншого.

Ківа засміялася й пригорнулася до нього ще ближче, а її серце палало.

— Думаю, ми обоє знаємо, що хтось поза конкурсом.

Джарен видав ще один задоволений звук, але тоді його голос знову став серйозним:

— Якщо ми вже говоримо про майбутнє… нам варто обговорити і Зулейку.

Ківа насупилася:

— Що з нею?

Вагання знову з’явилося в голосі Джарена, але цього разу воно було іншим:

— Тільда… Ґалдрік… Усі говорять, що тобі доведеться битися із Зулейкою, що ти єдина, хто зможе. Навіть я очікую цього, але я не повинен змушувати тебе повірити в це, як і в усе те, що сказав тобі в пустелі. Це несправедливо з мого боку — скинути все на твої плечі.

Ківа зморщила лоба:

— Про що ти говориш?

Джарен тихо відповів:

— Вона твоя сестра.

Коли він нічого більше не додав, Ківа відповіла:

— Я знаю. А в чому проблема?

Джарен засовався, а потім обережно продовжив:

— Тор і Зулейка — це єдина рідня, яка в тебе лишилася. Якщо не хочеш зустрічатися з нею або не можеш навіть думати, що доведеться застосовувати магію проти неї… я зрозумію. Ми всі зрозуміємо. Ніхто не змусить тебе робити щось проти твоєї волі. Знайдемо інший вихід.

З кожним сказаним словом Ківина напруга зростала, а тоді розчинилася.

— Дякую, що сказав це, — мовила вона дещо хрипло. — Це багато означає.

Джарен знову розслабився.

— Ми вигадаємо щось інше, — відказав він, поцілувавши її в чоло. У його голосі не було й натяку на злість чи розчарування, лише цілковите розуміння.

Проте Ківа похитала головою, бо ще не договорила.

— Це означає багато, — повторила вона, — але Зулейку треба зупинити. І якщо моя мати думала, що я єдина можу зцілити її темряву, то мені треба спробувати. — Вона подумала про всіх людей, яких любила, знаючи, що вони будуть у небезпеці, доки Зулейка залишатиметься загрозою, і додала: — Я ніколи собі не пробачу, якщо не зроблю цього.

— Проте вона твоя сестра, — знову почав Джарен, так само лагідно.

— Колись була, — відказала Ківа, пригадуючи дитину, яку вона знала понад десять років тому. Та дівчинка зникла, а на її місце прийшла сувора дівчина, яка не вагаючись завдавала шкоди людям. Навіть Ківі й Тору — власній родині. — Я не знаю, хто вона зараз, чи її зіпсувала власна темна магія, чи ці дії все-таки більш навмисні й обдумані. Проте в будь-якому разі її сила надто небезпечна. Не можу не зважати на це — і не буду. — Ківа погладила шрам на грудній клітці Джарена й додала: — Хоча… ніхто не сказав, що станеться, якщо я

справді

зможу зцілити її. Я… Я не…

— Ніхто не очікує, що ти зашкодиш їй, — швидко відказав Джарен, стиснувши її руки, щоб утішити. — Щойно її магія зникне, твоя участь у цьому закінчиться. А з рештою розберемося пізніше.

Ківа кивнула на знак вдячності, не давши собі подумати про те, яким може бути майбутнє Зулейки. Усе, що вона сказала Джаренові, — правда, але однаково було боляче думати про сестру, яку колись любила.

«

Вона

може

бути

нашою

сестрою

,

але

вчинки

мають

наслідки

,

і

незабаром

настане

час

їй

дізнатися

про

це

».

Ківа пригадала слова Торела, які він якось сказав під час їхньої подорожі, його непохитне відчуття справедливості заспокоювало щось у ній. Доля Зулейки скоро визначиться, і коли це станеться, Ківа не тільки прийме це, вона стане частиною цього.

І вперше дівчина нарешті відчула, що готова.

Вона втекла з в’язниці Заліндова, і не раз, а двічі. Подолала залежність від «янгольського пилу», витягла себе із найглибшої темряви і знайшла сили жити далі. Вона билася на джірванській арені і вбила жінку, жах цього досвіду залишив рубці на її серці — але не зламав.

І Зулейка теж не зламає.

Ківині страхи не зникали, ба більше, коли вона згадувала, якою силою володіє її сестра, але й вона була сильною. І тому докладе всіх зусиль, віддасть

усе

,

що

має

, адже її друзі покладаються на неї.

І коли настане час, вона не підведе їх.

Сповнена рішучості, Ківа прийняла свій внутрішній вибір, відчуваючи, як він закріплюється в її свідомості. Не бажаючи — і не потребуючи — більше говорити про Зулейку, вона притиснула долоню до твердого передпліччя Джарена й сказала:

— Якщо говорити про сестер…

Він напружився під її рукою.

Обережно, дуже обережно, Ківа продовжила:

— Чи думав ти про те, що станеться, коли зустрінешся з Міррин? Після того, що вона зробила… Я знаю, що це, напевно, боляче… точніше знаю, що це

точно

боляче.

Джарен повільно заплющив очі й кивнув:

— Я завжди знав, що мені заздрили, але щоб аж так…

Коли він знову глянув на Ківу, від його виразу їй на очі набігли сльози.

— Найгірше, що я розумію, чому вона вчинила так, — продовжив він. — Те, що я відчуваю до тебе… якщо вона відчуває принаймні

дрібку

того ж до Серафіни… — Він замовк, а тоді тихіше додав: — Мені просто хотілося б, щоб вона розповіла нам про вимоги Навока й про свої біди, а не зраджувала нас. Ми могли обговорити це, разом дійти якогось рішення, а тепер… — Він зітхнув. — Те, що сталося з нею, не на моїй совісті. І не на материній теж. Міррин зрадила нас — якщо вдасться повернути Евалон, тоді Королівська Рада вирішить, як її покарати, і нам доведеться прийняти це.

Почувши гіркий біль у голосі Джарена, Ківа міцніше обійняла його, адже точно знала, як він почувається. Їхні сестри зробили свій вибір, і якщо припустити, що все піде за планом, обом доведеться заплатити за скоєне. Але ніхто не казав, що буде легко — принаймні комусь.