Страница 110 из 158
— У цієї є. Особливо якщо вони такі красунчики.
Тіпп хихикнув, і навіть Ківі довелося прокашлятись, щоб приховати свій сміх. Вона не могла не визнати, що в королеви хороший смак.
Іссу відволік сміх Тіппа, тому вона перевела погляд з Кальдона на решту групи. Найдовше її зір затримався на хлопцеві, від чого щоки того запалали.
— Хто ви? — запитала вона.
Ківа не знала, це запитували всіх чи лише Тіппа. Здавалося, він теж не знав, тому безпорадно глянув на Джарена.
— Ти вже знаєш Наарі, — мовив принц, і Ісса радісно помахала вартовій. — Поряд із нею Креста Восс, Тіпп Перідон і Ківа Корентін.
Королева миттю крутнулася до Ківи:
—
Корентін
? Як у…
— Вона друг, — твердо відповів Джарен.
Ківа проігнорувала почуття, які виникли після цієї заяви, адже знала, що він намагався вберегти її від вартових, яким миттю наказали б вивести таку гостю геть. Як близький союзник, Ісса добре знала про ситуацію з бунтівниками — і кровний рід, який очолює спротив.
— Як цікаво, — тихо проказала Ісса, по-іншому глянувши на Ківу — уже не як жвава дитина, а натомість як розважлива королева, з натяком на жінку, якою вона колись стане.
— Можливо, ви хочете запросити принца Деверіка і його товаришів присісти? — підказала леді Тиша своїй підопічній.
— Ой! І куди поділися мої манери? — вигукнула Ісса, підштовхнувши Джарена й Кальдона вперед. — Будь ласка, розміщуйтеся якомога зручніше.
Перед столом стояло лише чотири крісла, але ні Наарі, ні Креста, здавалося, не хотіли сідати, обидві лишилися мовчазними вартовими, коли інші опустилися на плюшеву тканину.
— Ви неодмінно
маєте
повечеряти зі мною сьогодні, — вела королева Ісса з-за столу. — Тоді ми як слід усе наздоженемо. Проте в мене інша зустріч за кілька хвилин, тому ви, мабуть, хотіли б розказати, навіщо прийшли? Минули тижні відтоді, як ми чули щось з Евалону. Ба більше, місяці. Я так занепокоїлася, що вислала посланця перевірити, чи все гаразд — він має повернутися з дня на день. Проте, гадаю, мені не треба його доповідь тепер, коли ви тут. Я така рада, що…
Леді Тиша прочистила горло, й обличчя Ісси почервоніло, коли вона усвідомила, що багато базікає.
— Перепрошую, — пробубоніла вона, а тоді здригнулася. — Чекайте, я не маю перепрошувати. Королеви не просять вибачення. Але, е-е-е, перепрошую. — Вона здригнулася знову, тоді сіла рівніше й сказала вже серйозніше: — Будь ласка, скажіть нам, чому ви тут.
Кальдон мав такий вигляд, ніби намагався не розсміятися, але Джарен зміг зберегти самовладання і глянув на неї ласкавим поглядом, що миттю послабило сум’яття молодої королеви. Ківа ледь не зітхнула, коли побачила той вираз обличчя.
— Ми не відвертатимемо тебе від зустрічі, і це буде честь для нас повечеряти з тобою сьогодні, дякую, — сказав Джарен, хоча його тверда постать змусила Ківу подумати, що все зовсім навпаки. Принаймні Ісса досі не почула нічого про ситуацію у Валленії, що позбавило їх від обговорення перевороту. — Щодо того, чому ми тут, я не певен, чи батько мав змогу розповісти тобі, але давним-давно мій предок передав дещо твоєму на зберігання, і тепер ми прийшли по це.
На відміну від Джарена, Ківа не подумала, чи через передчасну смерть батьків Ісса взагалі знала про перстень, і відчула раптовий вибух тривоги, коли юна королева обернулася до Тиші із запитанням в очах.
Але тоді вона повернулася до Джарена й спитала:
— Ти маєш на увазі перстень Сани?
Ківу миттю оповила хвиля полегшення, і вона помітила, як Джарен з Кальдоном трохи розслабилися, ніби в них камінь упав з плечей.
— Так, — відповів Джарен, нахилившись у кріслі. — Він у тебе?
Якщо брати до уваги перешкоди, через які вони пройшли з попередніми двома перснями, Ківин пульс прискорився, поки та чекала на відповідь королеви.
Ісса знову глянула на Тишу, закусивши губу. На обличчі радниці нічого не можна було прочитати, але вона підбадьорливо кивнула своїй підопічній.
—
Можна
вважати
маю, — повільно відповіла Ісса.
Через її невпевнений вираз обличчя в Ківи серце похололо.
Креста заговорила позаду них, і її голос був різким:
— Що це означає?
— Просто… — Ісса почухала ніс і намагалася не дивитись нікому в очі. — Батько розповідав, що нам залишили чіткі інструкції щодо того, хто може забрати його. Інструкції від самої Сани, коли вона вручала перстень.
Кальдон застогнав, і Ківа ледь не зробила те саме, пригадавши, що їм говорили майже те саме в Джірві, а тоді напоїли й кинули на арену.
Лише Джарен не зважав на слова Ісси, хоча його тіло знову напружилося.
— І що це за інструкції?
Ісса благально глянула на леді Тишу, тому радниця взяла слово:
— Коли Сана вручила перстень Іссиним предками, вона зробила це в надії, що одного дня нащадки Валлентіс і Корентін уже не будуть кровними ворогами.
Ківа здригнулася, коли Тиша й Ісса звели на неї погляд.
— Відтак, — продовжила радниця, — хоч перстень, мабуть, належав кровному роду Сани, вона наказала: забрати його можуть тільки хтось із родини Валлентіс
і
Корентін, які в дружніх стосунках.
Кальдон полегшено засміявся, а потім показав на Ківу й сказав:
— Ми вже говорили вам, що це Корентін. І ми точно в дружніх стосунках. Тож вимоги Сани виконано.
Леді Тиша підштовхнула королеву Іссу, вона ворухнулася і заговорила:
— Так, гаразд, річ у тім, що… Коли я сказала «можна вважати», то мала на увазі, що знаю, де він, але не можу його вам віддати. Ви маєте піти й забрати його самі. Хтось з родини Валлентіс і хтось із родини Корентін. Разом.
Ківа напружилася від страху, коли Джарен запитав:
— Піти
куди
, щоб забрати його?
У почекальні королеви було самотнє вікно, з якого розгортався краєвид на передвечірнє місто й соляний гірський хребет позаду, — зокрема на найбільшу гору, що височіла над рештою.
Ісса дивилася саме на ту вершину, і здавалося, що відповідь вона пропищала, а не проказала:
— Перстень у печері на вершині гори Небу. Магіка наклала на нього захисне прокляття сотні років тому, щоб упевнитися, що забрати його з гори зможуть тільки Валлентіс і Корентін разом. Ось туди вам і потрібно. Але тільки ви двоє, — такими були правила Сани.