Страница 101 из 158
Ківина ейфорія притлумилася, перш ніж «янгольський пил» вдарив у голову ще сильніше. Байдуже, що її друзі пішли. Навіть
добре
, що пішли, бо це означало, що ніхто не ставитиме запитань. А тоді вона побачила вираз обличчя Наарі, і зніяковіння промайнуло в її затуманеному погляді.
— Ти дістала перстень? — запитала вартова.
Ківа знала, що її слова будуть нерозбірливими, тому замість відповіді просто підняла руку догори.
Здавалося, що Наарі відлягло від душі, але її обличчя досі було напруженим.
— Не панікуй, але Тіпп утік. Нам треба було краще пильнувати за ним, тим паче після того, як його зацікавили ринки, але ми не очікували, що він вислизне. Його вже шукають. Я чекала, щоб сказати тобі, проте нам час долучитися до пошуків.
Ківа кивнула, голова безвольно похитнулась на шиї. Вона знала, що мала б занепокоїтися — останнє місце, де одинадцятирічному хлопцю варто бігати без нагляду, — це смертельно небезпечні Опівнічні ринки. Але дія зілля затьмарювала її тривогу, робила її безглуздою. Із Тіппом усе буде гаразд. Їм треба лише дати йому повеселитись. Вона майже розкрила рота, щоб сказати це, але Наарі сприйняла її мовчанку за переляк і заспокійливо глянула на неї, а тоді вийшла з лавки Зофії, очікуючи, що Ківа піде за нею.
І Ківа пішла.
А тоді зупинилася.
Бо щойно вона підійшла до переповненої вулиці, Наарі поспішила в одному напрямку, а Ківа зупинилася послухати музику, яка долинала звідкілясь здалеку.
«Хороша пісня», — подумала вона. Навіть її внутрішній голос говорив нерозбірливо, а вона сама вже цілковито піддалася «янгольському пилу». Ківа не пам’ятала, коли востаннє почувалася так легко, так щасливо, так
вільно
.
Ківа всміхнулася й швидко рушила вперед, у протилежний від Наарі бік, угору похилим схилом на свіже повітря. Звуки струн і стукіт барабанів ставали гучнішими з кожним кроком, від чого їй хотілося танцювати й співати. Тому вона це й робила, а потім і якось опинилася над землею між високих темних будівель, сповнених кольорів і яскравих люмонієвих вогнів, а люди скрізь стрибали й кружляли в такт музики.
Ківа видала радісний звук, коли чиїсь руки потягли її вперед, закружлявши у вирі тіл і рухів. Вона переходила від однієї пари рук до іншої, танцюючи сама й у гурті, закидаючи голову від захвату.
Усе було таким красивим, півмісяць як усмішка на небі. Вона довго дивилася на нього, дивилася й дивилася, і дивилася, а тоді музика потягла її знову назад.
Ківа не знала, де вона. Ба більше, навіть не переймалася — зовсім. Усе було правильно в її світі. Не було ні Зулейки, ні Навока, ні кинджалів, що забирають магію, ні перснів, які її повертають. Ні ворожих сімей, ні злих принців і, найголовніше, жодних розбитих сердець. Була лише Ківа й музика, разом із веселими людьми, веселковими кольорами та яскравим світлом, що розпливалося навколо неї.
А потім хтось міцно схопив її за руку і рвучко висмикнув з натовпу радісних тіл, що неслися в танці.
— Що ти
робиш
? — почувся розлючений голос Джарена, коли він далі відтягував її від натовпу.
— Місяць усміхається. Нам треба усміхатися з ним, — у Ківи заплітався язик і плуталися ноги, коли вона тяглася за Джареном. А тоді налетіла на нього, бо він раптом зупинився. — Ой! — вигукнула вона, хихикнувши. — Ми врізалися.
Зі швидкістю блискавки Джарен опинився просто перед нею, його обличчя усього за кілька сантиметрів, блакитно-золоті очі
так
поряд
, і він уважно її оглянув.
— Красиво, — прошепотіла Ківа, потягнувшись, щоб торкнутися його.
Джарен відсахнувся, не встигла її рука доторкнутися до нього; його очі звузилися від усвідомлення:
— Ти під
кайфом
?
Ківа глянула вгору на високі будівлі.
— Кайфом, — відповіла вона, тикнувши пальцем у небо. — Космічним кайфом.
Джарен голосно вилаявся:
— Не можу повірити. Після всього… — Він ще раз вилаявся, а потім знов схопив її за руку: — Пішли. Ми знайшли Тіппа знову в Магіки. З ним усе гаразд. Ми повертаємося в палац.
— Не той палац, — сказала Ківа, спотикаючись, поки Джарен вів її темною вулицею. Звуки фестивалю стихали за ними. — Річковий палац правильний. Річковий палац — це дім.
Його хватка стала міцнішою, ніби від здивування. Боляче не було, але про щось це їй нагадало.
— Тобі не треба торкатися мене. Ні, не так. Це я не повинна тебе торкатися. — Ківа нахмурилася, але потім її обличчя знову проясніло, і вона тріумфально скрикнула: — Ти не
хочеш
, щоб я торкалася тебе! Ось як!
— Тихо, Ківо, — суворо мовив Джарен. — Ти не знаєш, про що говориш.
— Знову злий, — видихнула Ківа. — Ти завжди злишся на мене.
— Я не злий, — запевнив Джарен, поки вони минали інший провулок. — Я
розлючений
. Що ти думала, коли пила… що це? «Срібний сон»? «Кривавий дух»? — Він нахилився ближче й принюхався, а тоді знову відсунувся й сказав із відразою: — «Янгольський пил». Не можу повірити.
Навколо Ківи все крутилося, кольорові флажки миготіли, мов флуоресцентні кажани, що змахують крилами. Щось на землі привернуло її увагу, і вона радісно заплескала:
— Щасливе кошенятко!
Джарен потягнув її назад, поки вона не спробувала його погладити.
— Це мертвий пацюк.
Ківа набурмосилася, коли він відтягнув її.
— Сумне кошенятко.
— Вічносвіте, допоможи мені, — пробурмотів Джарен.
— Я стомлена, — сказала Ківа й просто там, серед брудної темної алеї, підігнула коліна й сіла на землю. Коли Джарен вилаявся знову, вона примружилася на нього й завважила: — Ти лаєшся зараз набагато більше, ніж раніше.
— Цікаво, чому б це, — буркнув він собі під носа.
Згодом Ківа усвідомила, що була в нього на руках, а він швидко розтинав темряву.
— Такий сильний. — Вона задоволено зітхнула й уткнулася обличчям у його шию. — Такий ідеальний.
Руки Джарена напружилися навколо неї, але він змовчав. Ківа заплющила очі і вдихнула його запах, цей знайомий аромат послабив щось глибоко всередині неї, що не міг заспокоїти навіть «янгольський пил».
— Сумую за тобою, — прошепотіла Ківа йому в шию, від чого він тільки ще дужче напружився. — Дуже сильно.
Відтоді час нічого не означав для неї, наркотик спотворив усе, що вона знала, аж поки нарешті зрозуміла, що навколо них згуртувались люди, а кімната якась занадто блакитна. Вона спробувала знову зосередитися, коли її опустили на щось м’яке, а її мертву хватку відірвали від Джарена.