Страница 94 из 147
— Дійсно, Ківо, — сказала Наарі. — Я не дозволила б цьому відбутися, якби переживала… про будь-кого з них.
Ківа оцінила впевненість вартової, але Наарі не знала, наскільки вправний Торел. Та й Ківа сама не знала, адже ніколи не бачила його в дії.
Однак вона бачила, як Джарен бився з Кальдоном і капітаном Верісом, інколи обома одночасно, і Наарі там була. Вона також бачила, як швидко він відреагував на Зулейчину атаку в «Червоному будинку» і як вправно захищався від бунтівників. Від цього задушливий страх у грудях дещо ослабнув.
А тоді він повернувся з подвоєною силою, коли їхні мечі злетіли в повітря, марево захисних рухів і стрімких стрибків, ударів над головою та випадів.
Кальдон захоплено свиснув.
— А я думав, що твій брат не може бути ще привабливішим, — і сухувато додав: — Хто б міг подумати, що ковальство веде до
такого
?
Ківа не відповіла, зайнята спогляданням двобою. Рухи брата були бездоганні, як і Джаренові. Наарі некомфортно переступила з ноги на ногу, але не втрутилася. Певно, помітила те саме, що й Ківа: Джарен і Торел билися з запалом, але водночас стримувалися.
— Мені цікаво, — невимушено сказав Джарен між ударами, його голос долинув туди, де стояли Ківа та всі інші, — як ти почувався, знаючи, що твоя сестра так довго була у в’язниці. — Він завиграшки відбив Торелів удар. — Було легше просто забути про неї? Поводитися так, наче її ніколи не існувало?
Ківин шлунок стиснувся, вона зробила крок вперед, але Кальдонова рука навколо плечей поміцнішала.
— Зажди, — тихо сказав він.
— Я думав про неї щодня, — відповів Торел, завдаючи вдаваного удару ліворуч. —
Сумував
за нею щодня.
Джарен побачив пастку й аркою махнув мечем, Тор поквапився зустріти його рух, і від удару сталі об сталь у Ківи задзвеніло у вухах.
— І все ж ви нічого не зробили, — сказав Джарен, засапавшись від усього, що відчував. — Ви просто кинули її там. Саму.
Дитину
.
— Ти так кажеш, наче в нас був вибір, — зірвався Торел, його смарагдові очі були лютими, коли він провів серію блискавичних ударів.
— Їй було
сім
років
! — Джарен майже кричав, коли пригинався, підстрибував і ухилявся від Торових нападів, а тоді відповів власними швидкими ударами. — Вона втратила
половину
життя
в тому жахливому місці, і ти, її
любий
брат
… — швидкий удар уперед, який Торові заледве вдалося відбити, — покинув її там
гнити
.
— Джарене,
припини
! — хрипко гукнула Ківа, але він не почув її за брязканням сталі.
— Що нам було робити? — наполіг Тор, знову роблячи вдаваний випад, цього разу праворуч. — Вибити ворота? Повалити стіни? Напасти на вартових? Будь ласка, скажіть,
ваша
високосте
, як я мав врятувати свою сестричку від десятиліття пекла… у
вашій
в’язниці?
— Вона була
дитиною
, — крізь стиснуті зуби повторив Джарен, наче це мало щось означати. —
Неповнолітньою
.
На цих двох словах Ківі раптово запаморочилося в голові: вона збагнула, чому Джарен так засмутився… так
розсердився
. У вусі шепотів голос Наглядача Рука, розмова, яка в них відбулася, коли вона намагалася змусити його звільнити Тіппа:
«Доки в нього немає опікуна, який заявив би на нього права, він вважається підопічним Заліндова. Він може піти на волю, але лише якщо хтось прийде його забрати».
У Тіппа не було нікого, хто міг би за ним прийти. Але Ківа…
Вона похитнулась, і на ногах її втримала лише Кальдонова рука.
Джарен опустив меч, підступив зовсім близько до Торела й сердито на нього зиркнув.
— В евалонських законах ідеться про те, що діти віком до дванадцяти років не підлягають жодному покаранню, яке веде до довічного ув’язнення. Ківа була підопічною Заліндова, і єдине, що
тобі
, — він тицьнув пальцем Торові в груди, — треба було зробити, це заявити про опікунство, і її відпустили б. Це означає, що в тебе було
п
’
ять
років
витягти її. Досить було
попросити
… і ти
чудово
про
це
знаєш
.
Ківа не могла дихати. Її горло стиснулося.
…Її відчай був надто реальним.
— Сонечко, вдихни.
Ківа ледве почула Кальдонове гарячкове шепотіння, але коли темрява почала цяткувати краї її зору, вдалося зробити болісний ковток повітря.
— Молодчина, — пробурмотів Кальдон.
Вона його не чула.
Тому що коли Ківа якимось чином вибралася зі своєї хмари болю, її погляд упав на Торелове бліде, вражене жахом обличчя.
«Я пожертвував би чим завгодно,
всім
, щоб уберегти тебе від Заліндова, — сказав він їй майже тиждень тому. — Я б без роздумів проміняв своє життя, якби знав, що тебе відпустять».
Джарен помилявся — Торел
не
знав
про цей закон, про те, що він міг звільнити Ківу в будь-яку мить до її дванадцятого дня народження. Він сам був тільки хлопчиком, лише на два роки старшим за неї, — звідки йому було знати? Але на його обличчі розлилася така мука, що навіть Джарен побачив, і його злість почала розвіюватися.
— Тореле, я… — вибачливо почав Джарен, але Тор, піднявши руку, обірвав його.
Коли він подивився на Ківу, в смарагдових очах бриніли сльози, тоді він повернувся до Зулейки і хрипко запитав:
— Ти знала?
— Звісно, ні, — швидко відповіла вона.
Ківине серце тріснуло: вона почула брехню. Зважаючи на Торелів нещасний вигляд, він також почув це.
Зулейка знала.
Цілих п’ять років Ківу можна було звільнити. Для цього було досить того, щоб хтось заявив себе опікуном. Щоб хтось за нею прийшов. Щоб комусь вона була
потрібна
.
І якщо Зулейка знала…
— А мати знала? — хрипко спитав Тор.
Зулейка зустріла його погляд і повторила:
— Звісно, ні.
Брехня.
Брехня, брехня,
брехня
.
Торел заплющив очі й віддав Джаренові меч, стримуючи сльози.
— Гадаю, нам із сестрою час іти.
— Тореле… — знову спробував Джарен, але Тор його перебив:
— Дякую, що зробив те, чого я не зміг, — прошепотів він, наче голосніше йому не вдавалося. — Дякую, що захистив її, що звільнив. Прикро… — Його голос тріснув. — Прикро, що я про це не знав. Я б… я б…
Джарен поклав руку Торові на плече:
— Тепер я це знаю. Вибач.