Страница 84 из 147
Зауваження пролунало якраз тоді, коли вони проходили повз відчинені двері в один із більших гуртожитків для вартових, з тісно поставленими ліжками, гучними звуками хропіння (та інших тілесних функцій), які звідти долинали.
Кальдонові губи сіпнулися:
— Я впевнений, що нам вдасться підшукати для тебе вільну кімнату, якщо хочеш сюди перебратися.
Ківа скорчила міну, і Кальдонів піднятий кутик рота перетворився на широченну усмішку.
— Надворі холодно, — сказала Ківа, не піддаючись на його наживку, але це його розвеселило ще більше. — Застебни сорочку, а то застудишся.
Кальдон тихо розсміявся, але не зробив жодного руху, щоб поправити вбрання.
— Такий прес заслуговує, щоб його бачили.
Ківа похитала головою, неспроможна не фиркнути у відповідь.
У значно ліпшому настрої вони пройшли з казарм на стежку і до палацу. Коли дісталися головного входу, Ківа наполягла, що аж до спальні їй супровід не потрібен, і тихо побажала Кальдонові доброї ночі.
І коли вона розверталася, він її погукав.
— Ти казала, що стала темрявою, що вона тебе поглинула, — мовив він, його кобальтові очі були ніжними, — але це не так. Я ще не зустрічав нікого, хто сяє настільки яскраво, як ти.
І на такому неочікуваному — і глибокому — компліменті він пішов, лишивши її боротися зі слізьми, коли вона приголомшено стояла в чуттєвій тиші.