Страница 72 из 147
Вигадуючи ідеї, вона міркувала над тим, чи не використати Срібношип у ролі прикриття ще раз, як тоді, коли втекла в Низькодуб. Але Кальдон тінню ходив за нею, і вона розуміла, що він просто піде слідом. Навіть якщо й так, Ківа вирішила, що академія допоможе їй уникнути принца — іншим, більш екстремальним способом.
Перша частина плану розпочалася, коли вона закінчила ранкове тренування і Кальдон розповів про місця, куди планував її відвести того дня: почати з Храму забутих богів, а тоді вирушити до Співочих садів. Після того вони попірнали б у Саниних купальнях і завершили б усе пішою прогулянкою Сходами Воїна, щоб побачити, як над містом сідає сонце.
Ківа відчула втому, вже тільки думаючи про все це, і використала цю емоцію: вона звернула до нього благальний погляд зі словами:
— Ти не проти, якщо по дорозі заскочимо в Срібношип? Хочу дещо забрати.
— Ти навмисно не кажеш прямо? — запитав Кальдон, проводячи пальцями по вістрю дерев’яного меча.
Ківа вперла руки в стегна і безсоромно збрехала:
— Я намагалася позбавити тебе необхідності знати деталі, але якщо ти такий докучливий, то в мене жіночі спазми, і потрібно взяти трохи місяцеквіту.
Кальдон спохмурнів:
— Треба було сказати мені одразу. Я б зробив поблажку, якби знав, що тобі боляче.
— З тобою мені
щоранку
боляче, — відказала Ківа, почуваючи укол провини через його несподіване співчуття. — Раніше тобі було байдуже.
— Це інше, — сказав він. — І ти це знаєш.
Якби Ківа
дійсно
страждала від місячного циклу, то, можливо, на емоціях обійняла б його. Натомість вона проковтнула свою вдячність і погодилася зустрітися з ним після того, як помиється.
Друга частина її плану розгорнулася, коли вони прибули в Срібношип, і Ківа з полегшенням видихнула, побачивши Ресінду, яка сиділа на тій самій лавці, що й першого разу, коли вона шукала цілительку.
— Можеш залишити мене з нею на мить? — запитала Ківа Кальдона, вказуючи на Рес. — Я, ем, просто хочу поговорити з нею про деякі свої, ем, симптоми.
Принца здивувала її вдавана ніяковість, і вона подумки вилаялася, розуміючи: як цілителька, вона не мала б відчувати дискомфорту, розмовляючи про тілесні функції. На щастя, Кальдон не звернув на це особливої уваги й зупинився на стежці, спершиись об одну з кам’яних арок у чеканні.
Ківа поквапилася прямо до Ресінди, яка підвелася їй назустріч.
— Ти з царственим охоронцем? — запитала Рес, перекидаючи попелясту косу через плече.
— Не охоронцем. Радше добродушною, але дратівливо чіпкою нянькою, — похитала головою Ківа. — Коротше, мені потрібна твоя допомога. Можеш відвести мене в аптечний сад?
Ресінда не гаяла часу на запитання:
— Звісно. Схоже, ти поспішаєш. Можемо піти навпростець через прихисток.
Ківа повернулася до Кальдона, мімікою показавши, що повернеться за кілька хвилин. Трохи здивувалася, коли він не пішов за нею та Рес, а тоді нагадала собі, що вона тут не бранка, — Кальдон проводить із нею день, щоб скласти їй товариство, вважає, що їй цього хочеться.
Джарен
вважає, що їй цього хочеться. В будь-якому іншому випадку її присоромили б їхня уважність і всі години, якими Кальдон жертвував, щоб показати їй це гарне місто.
— Розповіси, що відбувається? — невимушено запитала Рес, коли вони перетнули вузький струмок і пройшли крізь маленький гай цитрусових дерев, де в повітрі витали пахощі апельсинів, лаймів і лимонів.
— Мені потрібна послуга, але не хочу втягувати тебе в неприємності, — відповіла Ківа.
Рес фиркнула:
— Я тебе благаю. Я схожа на людину, яка переймається неприємностями?
Не схожа. І тому Ківа прийшла до неї по допомогу.
— Мені потрібно вибратися з Валленії на день.
— Знов у Низькодуб? — запитала Рес, коли вони прямували до теплиці. Помітна будівля не була частиною Ківиного туру в перший день, коли та побачила лише аптечні майстерні, де виготовляли ліки й готували їх до видачі.
— Не в Низькодуб. В інше місце.
Ківа, звісно, цінувала дружбу з Рес, та все ж лишала собі свої таємниці. Ну а цілителька не наполягала, лише запитала:
— Що тобі потрібно?
Ківа швидко пояснила: Кальдон ходить за нею по п’ятах, і потрібно вивести його з гри. Закінчила так:
— Я думаю про снодійний засіб. Можливо, суміш морадину й розарону.
Зазвичай вона використала б лише морадин — його королева дала Тіппові в ніч Ківиного викрадення, — але додавання розарону забезпечить глибший сон дорослій людині, як-от Кальдон.
— Це, безперечно, подіє, — сказала Ресінда без натяку на осуд.
Вони дісталися зовнішнього краю аптечного саду — низенький штахетник відгороджував численні ряди лікарських рослин.
Якби в неї був час, Ківа б годинами блукала між рядами і досліджувала теплицю зсередини, але цей день був присвячений не огляду цікавинок.
— Куди? — запитала Ківа Рес, вказуючи на великі сади.
Цілителька вагалась, і Ківа задумалася, чи тій не муляє крадіжка з академії. Але Рес переступила через огорожу і рішуче покрокувала до високого вказівника. Побачивши його, Ківа збагнула, що могла б і не казати Рес про свій план: на знакові були детальні мапи всіх насаджень.
— Морадин і розарон, так? — запитала Ресінда.
— Так, — підтвердила Ківа.
Рес пошукала їх на мапі, знайшла в одному й тому самому квітнику і повела її в тому напрямку.
— Тож ти плануєш приспати принца Кальдона, а тоді вислизнути з палацу в невідомому напрямку? — сказала цілителька, поки вони брели стежкою. — Мудро.
— Збираюся провідати рідню, — сказала Ківа.
— Я думала, ти вже це зробила.
—
Іншу
рідню.
— Чи моя допомога і сприяння не спричинять те, що ти постраждаєш? — спитала Рес. — Або загубишся? Куди ти йдеш?
Ківа прикусила губу, коли вони підійшли до бажаного квітника, усвідомлюючи, що вона забула подивитися на мапу.
— Чорноводна Трясовина. Знаєш?
— Звісно, це трішки на північ, — сказала Рес, коли вони стали посеред стежки.
— На краю Крувлінських боліт, якраз за Дикопущею, — з пам’яті повторила Ківа.
Цілителька, примружившись, повернулася до неї:
— Ти не знаєш, куди йти, так?
Ківа зітхнула і похитала головою. Рес засміялася: