Страница 69 из 147
— Назву не я вигадав, — сказав Джарен, усе ще шкірячись. — Вони рідкісні, їх можна відшукати лише в одонських північних горах. Флокс — подарунок їхніх короля й королеви.
— Оріелеві?
— Мені. — І Джарен додав ніяково: — Точніше, хабар.
— Ану вгадаю, — сухо сказала Ківа. — В них є спадкоємиця на виданні?
Джарен уникав її погляду, що стало підтвердженням.
— Орі було самотньо. Тоді в палаці не було багато дітей, а Міррі, Кальд, Еш і я були зайняті політикою і тренуваннями. Коли Флокс прибув, я віддав його братові, і вони стали нерозлийвода.
— І все ж він значно більше цікавиться тобою, — зауважила вона.
— Я десь чув, це тому, що я звабливий.
Від погляду, який Джарен кинув Ківі, їй знову захотілося вискочити з вікна.
Кашлянувши, вона повернулася до попередньої теми:
— До того, як нас перервали, — вона погладила Флокса по спині, — ти розповідав про загрозу королівству.
Джарен мовчав так довго, що Ківа аж замислилася, чи не передумав він розповідати, але тоді сказав:
— Пригадуєш, я розповідав тобі в Заліндові: інші королівства бояться, що рух бунтівників пошириться на їхні землі? А в деяких випадках так і є?
Ківа прикусила язика і кивнула.
— І пригадуєш, що я ще сказав? Що Мірравен і Карамор чекають від нас будь-якого прояву слабкості?
— Гадаєш, вони збираються вторгнутися? — запитала вона, вдаючи стурбовану… не те щоб вона
не
була
стурбованою.
— Щось розбурхує північ, — сказав Джарен, не зовсім відповідаючи. — Завжди були попередження, погрози, нічого незвичайного. Але недавно щось змінилося, відколи ми розпочали переговори з Мірравеном про передання Тільди під нашу варту. З ними було складно, вони відмовлялися погоджуватися на будь-які наші умови, що б ми не пропонували.
Останнє стало для Ківи новиною, і вона сіла пряміше.
— Про більшість із цього я дізнався лише після Заліндова, — продовжив він, — і ніяк не можу цього зрозуміти. Ми запропонували їм те, чого вони хотіли давно, включно з ширшим доступом до наших люмонієвих родовищ і зменшенням обмежень на експорт — те і те на шкоду нашій економіці й на користь їхній. Але вони не були зацікавлені.
Ківою оволоділо дивне відчуття, і вона поклала руку на живіт, який раптово закрутило, бо вона пригадала сестрині слова:
«Король Навок більш ніж охоче домовився з Бунтівною Королевою. Натомість йому довелося лише переконатися в тому, що переговори між королівствами завершаться тим, що вона рушить у Заліндов».
Ківа настільки зосередилася на всьому іншому, що навіть не подумала запитати, яку домовленість Тільда запропонувала Мірравену за те, що вони відмовлять Евалону на запит про екстрадицію. Але зараз Ківа не втрималась і почала розмірковувати, що ж запропонували її матері. Що вона
вчинила
?
— Рада побоюється через їхнє небажання співпрацювати, особливо з огляду на те, що вони більше не відповідають на наші офіційні послання, — сказав Джарен. — Те саме стосується Карамору. Обидва королівства завжди заздрили Евалону: наші землі багаті і квітучі, а їхні здебільшого безплідні. Вони ніколи не приховували бажання вторгнутися до нас, але через те, що в них на шляху лежать гори Тенестра і наші армії готові зустріти будь-якого нападника, вони завжди поводилися розумно і не пробували. Однак зараз… Я не можу не думати про те, що вони вважають такий ризик виправданим, особливо тепер, коли ми відволіклися на внутрішні проблеми з бунтівниками.
З сухим горлом Ківа запитала:
— Тоді добре, що бунтівники зараз притихли? Бо ти не відволікаєшся?
Джарен кивнув, але не було схоже, що це його переконало.
— Чому ти досі такий стурбований? — запитала Ківа.
— Просто… — Джарен пробігся рукою у своєму волоссі, золоті кінці стирчали в усі боки. — Я люблю свій народ і переживаю за нього. Це інстинктивна частина того, хто я є, — прагнути вберегти його. Тож мені не подобається думка, що над нами нависає загроза, навіть якщо я впевнений у нашій обороні.
Ківа не втрималась і підняла брову:
— Ти наступник найбагатшої країни Вендераллу. Над тобою
завжди
нависатиме якась загроза.
Джарен видав звук, середній між сміхом і хрипінням.
— Та я знаю. — Тоді він розпрямив плечі і сказав: — Навіть якщо Мірравен і Карамор вирішать спробувати, їм не вдасться просунутися глибоко в Евалон. В нас багато ліній оборони, які їх зупинять. Це марна затія, і тому я ще можу спати ночами.
Коли Ківа скептично повернулася до темного вікна, Джарен виправився:
— У більшість ночей.
— Тож ти хвилюєшся загалом, не про щось конкретне, — підсумувала вона.
— Я хвилююся про чимало конкретних речей. — Джарен подивився на Флокса і додав сухувато: — Як-от чи вдасться піти кудись із цього дивана.
— Яка складна ситуація, — подражнилася Ківа.
Джарен усміхнувся, але швидко охолов.
— До речі, я вже збирався сказати тобі дещо, але мене відволікла найпринизливіша за все моє життя вечеря.
Ківа захихотіла, згадуючи.
— Я вранці вирушаю у Фелларіон, — продовжив він. — Міські лідери хочуть обговорити інфраструктуру, фермерство і цілий перелік інших речей, які потребують нагляду. Мене не буде принаймні чотири дні, а то й більше.
— О, — сказала Ківа, потайки радіючи. Якщо Джарена не буде, він не помітить, якщо вона зникне на кілька годин… а після вечірньої майже неприємності з її магією вона страшенно прагнула знайти бабусю. — Ну, ем, дякую, що сказав.
— Я збирався запросити тебе з собою, — сказав він. — Але не хочу бути відповідальним за те, що ти помреш від нудьги.
— Я це високо ціную, — сказала Ківа, внутрішньо здригаючись, коли пригадала другу половину зустрічі Королівської Ради.
— Також я чув, що тобі запропонували місце в Срібношипі, — додав Джарен, — і мені не хочеться віддаляти тебе від твоєї мрії. — Він нахилився ближче, його обличчя наповнила гордість. — Вітаю, Ківо.
«Прямо зараз вона заслуговує на шанс жити власним життям і власними мріями».
Коли вона згадала ці слова, у грудях стиснулося.
— Я ще не погодилася.
— Це я також чув, — Джарен нахилив голову вбік. — Тільки не знаю чому.
— Просто… — Ківа ковтнула слину, — я спершу хочу переконатися, що готова.
— Цілителька Меддіс каже, що ти готова.
Це не те, що Ківа мала на увазі, коли сказала «готова».
— Вона так каже тільки через мого батька.