Страница 65 из 147
Тіпп вручив невдоволеного Флокса Джаренові (настрій тваринки поліпшився, щойно вона опинилася в принца на руках) і подався в свою кімнату.
— Мені варто, ем… — Ківа рукою обвела своє вбрання, остерігаючись, що її одяг надто буденний для вечері з королівською сім’єю.
Джаренів погляд не відірвався від її обличчя, коли він заговорив м’яко:
— Ти й так ідеальна.
У Ківи перехопило подих, але від необхідності відповідати її врятувало те, що Тіпп підстрибом повернувся й оголосив:
— Г-готово!
Якби Ківу попросили пригадати щось із їхньої прогулянки в західний палац, вона не змогла б відповісти. У її думках весь час повторювалися Джаренові слова, наче пір’їнка гладила по шкірі.
«Ти й так ідеальна».
Якась частина її сердилася на нього, коли вони зайшли в малу приватну їдальню, де чекала його сім’я. Як він може бути таким люб’язним, таким люблячим, таким
Джареном
? Чому він не може поводитися як чванькуватий принц, яким і мав би бути… більше схожим на свою сестру? Та навіть більше схожим на кокетливого Кальдона, Ківина прихильність до якого зростала, але чия особистість діяла як відлякувач романтичності.
«Ти й так ідеальна».
Ківі хотілося плакати. Натомість вона розправила плечі й ігнорувала те, наскільки приємно відчувати Джаренову руку на спині, коли він спрямував її в їдальню.
Швидкий погляд дав зрозуміти, що різьблений ясеновий стіл у центрі кімнати вже накритий і вгинається від їжі — м’ясні нарізки, смажені овочі, соусниці з підливами, сирні тарілки, пухкі ароматні хлібини та безліч інших делікатесів, від самого вигляду яких у Ківи текла слинка. Поміж золотими тарілками вкраплювалася стежка вишуканих люмонієвих краплин, буфет завдяки цяточкам світла здавався майже магічним, особливо в поєднанні з кришталевими вазами, повними снігоцвітів. У вікнах від підлоги до стелі відкривався краєвид на підстрижені сади — прегарний уночі і який буде ще неймовірнішим удень.
Усю цю феноменальність Ківа не могла гідно оцінити. Бо вся королівська сім’я як один повернулася подивитися на неї, Джарена й Тіппа, коли вони зайшли в кімнату.
Ківу заполонила тривога, але в Тіппа був імунітет до уваги, і він рушив прямісінько до вільного крісла поруч з Оріелем, який широко всміхався.
Хлопчики негайно схилили голови докупи і почали шепотітися, що стурбувало б Ківу в будь-якому іншому випадку, але вона надто зосередилася на тому, щоб лишатися спокійною, коли Джарен підштовхував її до голови столу.
— Здається, ти ще не знайома з моїм батьком, — сказав він, коли гарно вбраний чоловік середнього віку підвівся до них.
Король Валленії підвівся…
через
Ківу
.
— Я чимало про тебе чув, — сказав король Стеллан, простягаючи їй руку. Її пальці аж заніміли, та коли він узяв її руку в свої, його потиск виявився делікатним, і він лагідно усміхнувся.
У нього була Джаренова усмішка.
І це єдине, що в них було спільного.
Волосся в короля було темніше, ніж у решти його сім’ї, наче густа карамель, що пояснювало каштанові відтінки в Джаренових золотих кучерях. Стелланові очі також відрізнялися, вони були мідного кольору, на відміну від блакитного в дружини і дітей, із золотим обідком, який успадкував тільки Джарен.
Високий, широкоплечий, шкіра медового кольору… окрім волосся й очей, Ківа так собі уявляла, що Джарен виглядатиме через двадцять років.
То було непогане уявлення.
Зовсім непогане.
І все ж… було щось, що Ківа не могла цілком визначити: млявість на обличчі, напруженість рис, тьмяність очей. Вона й не подумала б про це більше, якби не відчула цього, коли його руки взялися за її.
Король хворий.
Кожна часточка Ківи це знала.
Її
магія
це знала, її пальці, які більше не відчувалися занімілими, почали поколювати.
«НІ!» — подумки закричала вона.
Місце, в якому вона абсолютно
не
може
втратити контроль над своєю силою, — це кімната, в якій перебуває майже вся сім’я Валлентіс.
Тож вона штовхала її глибше, глибше й глибше, як тоді з Ресіндою, благаючи всім нутром, щоб золоте сяйво не вирвалося назовні.
Бо якщо це трапиться — вона труп.
Від зусиль розболілася голова, шлунок болісно скрутився, кістки, здавалося,
танули
, але коли король нарешті відпустив її руку…
Її шкіра виглядала точно так, як і повинна була.
Полегшення було настільки сильним, що в Ківи затремтіли коліна, проте вона змусила себе усміхнутися Стелланові у відповідь і сказати:
— Зустрітися з вами честь, ваша величносте.
Король помахав рукою в повітрі.
— Будь ласка, ми в цій сім’ї терпіти не можемо церемоній. — Він нахилився вперед з блиском в очах. — Особливо поміж…
друзями
.
Його погляд пурхнув від Ківи до Джарена, і через такий наголос Ківиних щік торкнувся рум’янець. Боги, вона сподівалася, що Королівська Рада не розмовляла зі Стелланом, особливо радниця Зерра.
Чи королева Аріана, адже й вона чула кожне сказане в тунелях слово. Якщо хтось із них заведе ще одну розмову про
наміри
за вечерею, Ківа цілком може померти від ніяковості.
— Чому б тобі не сісти біля мене, — сказав Стеллан, відсуваючи для неї крісло. — Хочу почути все про надзвичайну молоду жінку, яка десять років виживала в…
— Я думав, ми можемо повідати Ківі й Тіппові більше про нашу сім’ю, — плавно перебив Джарен. — Розповісти якісь історії, дати їм можливість ближче з нами познайомитися.
Ківа вдячно на нього подивилася, знаючи, що він відчув її напругу і швидко втрутився.
— Сімейні історії? — заговорив Кальдон зі свого місця поруч із Міррин, на його обличчі розтяглася хитрюща посмішка. Він підняв свій келих і нахилив його до Ківи: — Тебе чекає розвага, сонечко. В мене знайдеться компромат на кожного за цим столом. Приготуйся тішитися.
— Кальдоне, дорогенький, я не думаю… — почала Аріана, але її перебило прибуття Наарі й капітана Веріса.
Ківине серце панічно гупнуло, адже вона боялася, що хтось довідався, куди вона насправді їздила того дня; але вона побачила, що вартова і капітан у буденній одежі й розслаблені.
— Пробачте, ми запізнилися, — сказала Наарі, займаючи вільне місце поруч із Кальдоном. — Відпрацьовували вправи з деякими новачками.
— Як вони себе показують? — запитав Стеллан.