Страница 61 из 147
— Королівська сім’я має шпигунів серед вас… Гадаю, ви вже знаєте про це, інакше навіщо такі ретельні перестороги, — Ківа постукала пальцем по сріблястій масці на столі. — Вони не достатньо глибоко, щоб добувати якусь важливу інформацію, але вартовий знає, схоже, більше за будь-кого, навіть те, що ви — Змія і Шакал — крові Корентіна.
Торел вилаявся, а Зулейку це зачепило.
— Який вартовий?
Ківа була відкрила рота, щоб сказати Ейдранове ім’я, але пригадала, що двох шпигунів, яких він тренував, знайшли мертвими. Їй не потрібно мати на совісті таке, вона й так бореться з численними демонами.
— Не сказали, — збрехала Ківа. — Але схоже на те, що він переїхав на північ і перестав бути вартовим…
«Доки остаточно не вилікує поранення принаймні».
— …тож на нього можна не зважати.
Зулейка, схоже, хотіла більше деталей щодо Ейдранової особи, тож щоб відволікти її, Ківа швидко продовжила:
— І ще таке. До того як вартовий поїхав, він почув про таємне місце зустрічі бунтівників у місті. Можливо, скажіть своїм у Валленії бути обережнішими, бо мені здається, що він міг розповісти про локацію Джаренові.
— Я особисто їх попереджу, — сказала Зулейка.
Ківа тихо полегшено видихнула. Якщо Ейдран дійсно сказав Джаренові адресу, принц принаймні не опиниться в небезпеці.
Подумавши так, Ківа подумки дала собі ляпаса, адже насправді їй варто було перейматися тим, щоб Джарен не дізнався таємниць бунтівників. Вона повинна підправити пріоритети до того, як знов обмовиться і заробить ще одну словесну нападку від Зулейки.
— На Раді ще було цікаве? — запитав Торел.
Ківа відповіла питанням:
— Що таке Царствена Тріада?
Відповіддю були порожні обличчя.
— Тріада? Це троє? — запитала Зулейка. — Царствені Троє? — вона спохмурніла. — Троє кого?
Ківа не знала і мовила:
— Я вже казала, що Рада не переймається бунтівниками. Вони вважають, що ви…
ми
… врешті здамося, особливо тепер, після втрати матері, а з нею й номінальної постаті Бунтівної Королеви.
— Незабаром вони дізнаються, наскільки помиляються, — холодно сказала Зулейка.
— Я не про те, — сказала Ківа. — Коли вони розмовляли про це, Великий Магістр згадав щось під назвою «Царствена Тріада».
— У якому контексті? — запитав Торел, спантеличено схиляючи голову набік.
Ківа спробувала пригадати, що точно сказав Горет.
— Щось наче «забрати трон вони без Царственої Тріади ніяк не зможуть»…
І Торел, і Зулейка завмерли, наче статуї. Ківа обережно запитала:
— Ви певні, що ніколи про таке не чули?
Зулейка першою стрепенулася, заперечно хитаючи головою:
— Я скажу палацовим шпигунам зайнятися цим питанням.
Тор відкрив був рота, але Зулейка продовжила:
— В тебе є для нас іще новини?
Ківа витримала сестрин погляд, думаючи про все інше, що знала, особливо — найбільшу таємницю.
Джаренову магію.
«Я їм довіряю».
Його слова промайнули в її голові, його непорушна віра в Ківу і Тіппа. Думка була не більше ніж шепотінням, та її виявилося достатньо.
— Ні, — сказала Ківа, злегка затнувшись. — Я розповіла вам усе, що знаю.
Брехня на язику виявилася гіркою, але водночас із плечей упав тягар. Розкриття того, що їй відомо про Джаренову силу, нічого не змінило б — її брат і сестра й без того були певні, що він контролює дві стихії, тож яка різниця, якщо всі чотири?
Ігноруючи кипіння в животі, Ківа зустрілася очима з Зулейкою: медово-золоті — зі смарагдово-зеленими. Сестра першою відвела погляд, повернулася до Торела і сказала:
— Даси нам хвилинку?
Тор завагався, наче зважував Ківину реакцію на те, що вона лишиться наодинці з Зулейкою, але тоді взяв свою шакалячу маску і підвівся.
— Нам варто рушати незабаром, — сказав він Ківі. — Я скажу, щоб привели Олікса, і чекатиму тебе зовні через кілька хвилин.
Ківа кивнула, її серцебиття почало пришвидшуватися, коли Торел вийшов із шатра.
— Я погано до тебе ставилася.
Ківа аж підстрибнула від Зулейчиних слів, її погляд негайно метнувся до сестри.
— Після всього з матір’ю… — Зулейка обірвала себе, відвела погляд і прикусила губу, — мені було складно. І я знаю, що не варто звинувачувати тебе. Просто… це важко. Коли дивлюся на тебе, не можу не думати про те, що вона пішла тебе шукати. Вона покинула нас і померла. Заради тебе.
Ківа почувалася так, наче в неї у горлі ножі.
— І не тільки це, — продовжила Зулейка, наче не в змозі зупинитися. — Коли я почула про те, що принц із тобою в Заліндові, що ви зближуєтеся, я так розлютилася. Не розуміла, як ти можеш зближуватися з ним, доки мама помирає в тебе на очах.
— Я не знала, хто він такий, — прохрипіла Ківа.
— Але навіть після того, як дізналася, ти все одно лишилася поруч із ним, — відказала Зулейка. — Боги, судячи з того, що я чула, ти врятувала його життя.
Життя
Валлентіса
. Ти могла кинути його гнити під тією тюрмою, але цього
не
зробила
.
— Він врятував моє життя першим, — слабко заперечила Ківа. — Багато разів. І мені не вдалося б утекти без нього і Наарі.
Зулейка скривилася:
— Його Золотий Щит. Я чула, що ти і з
нею
зблизилася.
Ківа була зібралася захиститися, але сестра підняла руку.
— Чекай, — сказала Зулейка, гучно видихаючи. — Я роблю це неправильно.
— Що ти робиш неправильно?
— Вибачаюся.
Ківа завмерла.
— Я погано до тебе ставилася, — сказала Зулейка, практично повторюючи сказане раніше. — Це через матір, але також через те, що вважала, наче ти зрадила нас. Після того, що ти розповіла сьогодні, я бачу, що помилялася. Проникнути на зустріч Королівської Ради… навіть
я
не попросила б тебе піти на такий ризик. Мені варто було одразу дати тобі шанс, тому вибач.
Ківа навіть гадки не мала, що сказати, не впевнена, чи взагалі
зможе
щось сказати, зважаючи на те, як зненацька стала почуватися.
— Я не можу пообіцяти, що повністю контролюватиму своє ставлення до тебе, — застерегла Зулейка. — Ну, мені потрібно більше часу, особливо щоб змиритися з тим, що трапилося з матір’ю, і спробувати не бачити її щоразу, як дивлюся на тебе.
Ківа зморщилася.
— Але якщо ти готова дати мені час, я старатимуся наполегливіше, — продовжила Зулейка. — Обіцяю.