Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 45 из 147

робити. Ми вже побачили, що вони заспокоюються. Тепер, коли їхня королева померла, вони врешті здадуться — нам просто необхідно перечекати.

— Змія і Шакал так просто не здадуться, — сказав Джарен, відлунюючи Ківині думки. — Ейдран вважає, що хтось із них — а можливо, обоє — прямий родич Тільди. Її брат чи сестра, двоюрідні, діти — ніхто поза внутрішніми колами не бачив їхніх облич, тож ми не знаємо їхнього віку. Але Ейдран має рацію, і якщо вони перебрали на себе лідерство, як ми припускаємо, це означає…

— Що вони можуть бути Корентін по крові, — сказала Аріана, її сапфірові очі звузилися.

Ківа зраділа, що Ейдран не тут, адже, схоже, лише його розуміння бунтівників тримало Королівську Раду на плаву.

— Визнаю, це тривожить, — зізнався Горет, — але нічого не міняє. Корентіни вони по крові чи ні — їм не досягти успіху. Ми продовжимо відправляти вартових, щоб захищати своїх громадян у районах з високою бунтівною активністю, але щодо всього іншого — можемо хіба чекати. Хай збагнуть, що їхній рух приречений на поразку.

Джарен спохмурнів, дивлячись униз, на стіл. Він був невдоволений через нестачу ініціативи.

— Тим часом, — продовжив Горет, — у нас є більш нагальні проблеми.

Джаренів погляд повернувся до Великого Ма­гіст­ра, який, відштовхнувшись від столу, підвівся, його мантія каскадом опустилася вниз жилавим тілом, наче хвиля крові.

І тоді він рушив через кімнату.

Прямісінько до Ківи.

З його наближенням вона затримала подих, нажахана, що якийсь звук викаже її. Він зупинився прямісінько перед комодом, блокуючи її поле зору. Йому лишалося нахилитись і відчинити дверцята, і її буде…

— Ми отримали листа від короля Мірравену, — сказав Горет, і Ківа мало не хлипнула від полегшення, коли почула шарудіння пергаменту. Її поле зору відкрилося, коли він покрокував назад до свого крісла з посланням у руках.

Джарен запитав:

— Чим Араккіс погрожує цього разу? Дайте здогадаюся: якщо ми віддамо йому Евалон, він нас усіх не повбиває? Можливо, колись він знайде більш творчий підхід.

Запанувала неспокійна тиша, а тоді королева Аріана повернулася до сина і повільно сказала:

— Араккіс мертвий.

Джарен стрепенувся:

— Що?

— Я писала тобі, — сказала Аріана, звівши брови. — Перед тим як ти поїхав з Валленії в зимовий палац.

— Єдині повідомлення, які я отримав, стосувалися того, що Тільду спіймали у Мірравені і що ви ведете переговори, аби її відправили в Заліндов.

— Це трапилося після смерті Араккіса. Ті переговори велися повністю з…

— Не кажи цього, — прошепотів Джарен, його обличчя зблідло.

— Зараз Навок — король, — сказала Аріана тихо. Навіть жалісливо. — Як тобі відомо, закони Мірравену такі, що особа королівської крові, яка викличе монарха на поєдинок і переможе його, посяде трон. І Навок викликав Араккіса. І переміг.

— Він убив власного батька, — безвиразним голосом сказав Джарен.

— Араккіс не був святим, — зауважив Великий Магістр.

— Був, порівняно зі своїм сином.

Кімнату переповнила гострота Джаренової заяви. Горет прокашлявся і вказав на пергамент:

— Оце прибуло вчора ввечері. Дотепер Мірравен не відповідав на жодне з наших офіційних послань. Як і Карамор, до речі.

Джарен потягся по лист і негайно проглянув його.

— Як бачите, — сказав Горет, — на відміну від свого батька, Навок не погрожує напасти.

— Він для такого занадто розумний, — пробурмотів Джарен, який із зосередженим обличчям тлумачив мірравенські слова. В якусь мить його очі звузились і він різко підвів голову: — Серафіна виходить заміж за Вошелла?

— Навок одним з перших своїх едиктів у ролі короля оголосив про заручини сестри і принца-наступника Карамору, — підтвердив Горет. Тоді кисло додав: — Так, наче цим двом територіям є ще куди зближуватися.

— Нема куди, — сказав Джарен, насупивши брови. — А шлюб їх не посилить, особливо знаючи, що Серафіна радше помре, аніж вийде заміж за Вошелла. Яку гру веде Навок? Це ж безглуздя.

— Може, він просто хоче усунути її, аби вона не вирішила кинути виклик йому? — припустила Їсарі, прибираючи один кучерик темного волосся, який вибився з її тугої ґульки.

— Серафіна Кілдаріон і мухи не зачепить, — заперечив Джарен. — Якби вона не була такою схожою на брата і батька, то я б поклявся, що її вдочерили.

— Отже, характером вона в матір, — міркувала вголос Зерра.

— Сподіваймося, що її кінець не буде таким самим, — похмуро сказав Фелдор.

Ківа підвела брови, міркуючи, чи раптом колишня королева не просто зникла без сліду. А може, намагалась, та жорстокий чоловік упіймав її.

— Бідолашна Серафіна, — сказав Джарен щиро. — Навок очевидно використовує її для якогось торгу. Вона на таке не заслуговує… вона була єдиною з них, кого я хоч якось міг терпіти під час наших північних дипломатичних місій. Та й Міррин її товариство було до вподоби — вони стали нерозлучними подругами. А Кальдон… ну, Кальдону вона явно подобалася. Хоча завжди розумно ігнорувала його залицяння.

Джарен закотив очі, присутні за столом загиготіли. Але коли він опустив пергамент і гучно зітхнув, усі заспокоїлися.

— Насправді цей лист нічого такого нам не говорить, правда? Навок просто кепкує з нас, але чемними фразами, аби ми нервувались і переймалися тим, що він планує. — Джарен забарабанив пальцями по столу. — Та про всяк випадок відправте повідомлення Ешлін. Якщо армії Мірравену і Карамору заворушилися, хай і наші будуть напоготові.

— Наші армії завжди напоготові, — сказала Їсарі гордовито. — Якщо ті північні задираки вважають, що можуть так просто вторгнутися, то швидко дізнаються, що Ева­лон — найсильніше королівство у Вендераллі.

Джарен неуважно кивнув, його погляд знову бігав по посланню.

— Щось у цьому здається мені неправильним. Він хі­ба що не буквально зловтішається через наближення шлюбу Серафіни. Але

чому

? — Дивлячись на Їсарі, він запитав: — Ми маємо очі в Мірравені?

— Нікого достатньо глибоко, аби забезпечити нас чимось корисним, — відповіла вона.

— Нехай Ешлін цим займеться, — наказав Джарен. — Скажіть їй відправити найкращих, когось, хто вміє швидко міркувати і в разі потреби адаптуватися. Навок про­никли­вий і хитрий, він внюхає шпигуна, щойно той ступить у За­дрію, тож піти повинен хтось вигадливий.

— Я відправлю посланця сьогодні ввечері, — по­обі­ця­ла Їсарі.