Страница 43 из 147
Вродливе обличчя королеви Аріани блідішало з кожним Джареновим словом, хоча вона, звісно, вже знала кожну деталь їхньої втечі.
Горет, однак, видав зневажливий звук.
— Наарі б знайшла вас врешті-решт. А якби і не знайшла, існує ж магія. Вам не потрібно було
виходити
звідти, ваша високосте, і ми всі це знаємо.
Ківа моргнула в темряві, усвідомлюючи, що Горет мав рацію.
Якщо Джарен міг триматися в повітрі над підземною річкою, то він запросто міг левітувати до виходу з тунелю і вгору драбиною. Або просто використати магію землі і, розколовши ґрунт, піднятися на поверхню.
— Ви забуваєте, що мене катували два тижні, а до того я тижнями важко працював на мінімальній кількості їжі й води, — сказав Джарен, змушуючи матір збліднути ще більше. — Я також на той час уже використав багато магії і не мав достатньо енергії, аби вона нормально відновилася. В мене не лишалося нічого, крім іскор і жарин.
В нього не лишалося нічого, крім іскор і жарин, тому що він використав свою магію, захищаючи Ківу в Ордаліях. Ті крихти сили, які в нього залишалися, він, напевне, використав для того, щоб освітити їхній шлях у тунелях… і втекти з Заліндова.
— Ви дійсно очікуєте, що ми повіримо, наче ви сьогодні живі лише завдяки Ківі Мерідан? — насмішкувато запитав Горет.
— Мені байдуже, в що ви вірите, — відповів Джарен. — Але я таки
очікую
, що ви ставитиметеся до неї і Тіппа з повагою. Вони тут як мої гості, і я не слухатиму більше жодного слова проти них.
Він зміряв поглядом кожного члена Ради, кидаючи їм виклик наважитися продовжувати суперечку.
Лише одна з них це зробила… хоч і не з таким настроєм, як раніше.
— Це
єдина
причина
, чому вони тут? — запитала руда жінка, підступна посмішка викривила її губи. — Я бачила Ківу лише здалеку, але не могла не відзначити, що вона така, помітна, якщо ви розумієте, про що я.
Джарен завмер:
— Обережно, Зерро.
Посмішка стала ширшою, жінка благально звела руки:
— Пробачте старій її цікавість, але, можливо, ви б поділилися з нами своїми намірами щодо неї? Ви плануєте одружитися?
На таке припущення Ківине тіло відреагувало з усіх сил. Її груди сіпнулись, очі розширилися, щоки розпашіли, і раніше, ніж їй вдалося його зупинити, з губ зірвався небезпечний зойк.
—
Одружитися
? — квапливо сказав Горет. — Ти, мабуть, жартуєш, Зерро. Дівчисько — простолюдинка. Ні, вона
менше
, ніж простолюдинка, вона — злочи…
—
Не
закінчуйте речення, — наказав йому Джарен сталевим голосом.
Але він виявився не єдиним за столом, хто раптом розлютився.
— Мій чоловік, ваш
король
, також колись був простолюдином, — сказала королева Аріана тоном, від якого Ківа здригнулася. — Ви заходите на небезпечну територію, Великий Магістре. Обережніше.
Горет швиденько відступив:
— Пробачте, ваша величносте. Я лише хотів висловити стурбованість за вашого сина… і за майбутнє нашого королівства. Якщо він має намір…
— Мої наміри вас не стосуються, — сказав Джарен найтвердішим своїм голосом. — Якщо настане такий час, що вони
почнуть
стосуватися Ради, тоді — і
тільки
тоді — я про них повідомлю. Це зрозуміло?
Він зачекав, доки всі четверо одягнених у червоні мантії радників кивнули, а тоді продовжив:
— Ківа пів життя провела під замкм, у кошмарі. Останнє, чого я хочу, це змусити її почуватися так, наче вона опинилася в ще одній клітці, навіть якщо й золотій. Я гадки не маю, що принесе нам майбутнє, але прямо зараз вона заслуговує на шанс жити власним життям і власними мріями. Я можу лише сподіватися, що вона подарує мені честь бути поруч із нею в цій подорожі, і якщо вона дозволить це, вам доведеться вигадати, як із цим змиритися. Не думаю, що можна висловитися зрозуміліше.
У Ківи знову стислося в грудях на Джаренові сердечні слова. Вона не могла дозволити собі так глибоко їх відчувати, але, всупереч найдужчим її зусиллям опиратися, вони вкопалися глибоко і міцно вчепилися, зігріваючи її.
— Народ нізащо не прийме її, щойно дізнається, звідки вона.
Через Горетові підлі слова все тепло всередині Ківи зникло. Але Джарен втримав погляд Великого Магістра, навмисне водячи пальцем по контуру З-подібного шраму на тильному боці своєї долоні, коли сказав:
— Якщо він може прийняти мене, то прийме і її. Припускаючи, що наш народ у своїх судженнях не менш суворий за вас, ви робите йому погану послугу.
Великий Магістр спохмурнів і відкрив був рота, аби відповісти, але Аріана його перервала:
— Гадаю, сьогодні ми вже достатньо поговорили про особисте життя мого сина, — сказала вона, даючи зрозуміти, що тему закрито. — Які інші питання є на порядку денному?
Джарен скористався ваганнями членів Ради:
— Я хотів би дізнатися, що нового в розслідуванні про зловживання владою Наглядача Рука. Я не чув нічого з часу, як покинув зимовий палац. Йому вже висунули звинувачення?
Ківа сіпнулася, її викручені суглоби завили, протестуючи, але вона нічого не змогла вдіяти з цією реакцією. Щодо Рука ведеться розслідування? Невже він… невже він дійсно заплатить за те, що скоїв?
Фелдор почухав свій гладенький череп, тоді відповів:
— Ми подали запит за вашим проханням, високосте, але Рук поза нашою юрисдикцією. Він не підданий Евалону — він підкоряється всім восьми королівствам, але лише Нерін і Валорн підтримали вашу вимогу щодо встановлення справедливості. В цьому випадку, на жаль, вирішує більшість. У нас зв’язані руки.
Ківині сподівання знову розтали, а тоді вона нагадала собі, що їй просто доведеться помститися йому особисто. Колись.
— І це все? — розчаровано запитав Джарен. — Йому можна далі продовжувати тероризувати в’язнів? Труїти їх, якщо він вирішить, що потрібно зменшити популяцію?
— Немає доказів, що він це робив, — сказала Їсарі, в її голосі була пересторога.
— Я там був! — випалив у відповідь Джарен. — Наарі, Ківа, Тіпп — ми всі бачили, як в’язні помирали одне за одним. Ми всі міркували, чи не станемо наступними.
— Знову ж таки, у вас немає доказів, що за цим стоїть Рук, — повторила Їсарі, вибачливо розводячи руками. — Він контролював мешканців Заліндова понад десять років — це довше, ніж будь-який інший наглядач. Його слово проти вашого, і без вагомих доказів ми не похитнемо довіру до нього інших королівств. Вони не хочуть міняти його, бо він добре виконує свою роботу.