Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 42 из 147

, як ви кажете, — малий хлопчик, єдиний злочин якого — те, що він надто сильно любив свою матір…

— Його мати була злодійкою…

— …а інша, за вашими словами,

злочинниця

, — перебив Горета Джарен, жовна на його щелепі грали, — заледве була семирічною, коли потрапила в Заліндов. Мені байдуже, що ви кажете. З нашими законами щось фундаментально неправильно, якщо

дітей

можна відправляти в

тюрму

смерті

.

— Але вона…

— Пригадаймо і те, що Ківа заслужила собі свободу, успішно подолавши Випробування Ордаліями. Якби не заколот, вона була б вільною.

— Ми всі знаємо, що ви допомогли їй вижити в Орда…

— І незважаючи на все це, — сказав Джарен, не дозволяючи Великому Магістру вставити навіть слово, — вона кожну проведену в Заліндові мить допомагала іншим в’язням, часто ціною серйозних самопожертв. На мою думку, це робить її героїнею. Спробуйте пригадати це, коли наступного разу вирішите, що я просто сидітиму і усміхатимуся, коли ви називатимете її

злочинницею

.

З розпашілими щоками і палаючими очима через те, що його стільки разів перебивали, Горет виплюнув:

— Її батька підозрювали в…

— Я знаю все про її батька.

Через ці шість почутих від Джарена слів світ вислиз­нув з-під Ківи.

— Ви дійсно думали, що я не дізнаватимуся про неї нічого? — недовірливо запитав він у присутніх за столом. — Прибувши в зимовий палац, я одразу ж попросив Кальдона вивчити її тюремні записи. Але він і так випередив мене на три кроки. Він почав розслідування того дня, коли зустрів її, вже після першого Випробування. І одразу дав мені короткий звіт про те, що мені потрібно знати.

Ківин шок перетворився на холодне, нажахане оніміння.

— Тоді вам відомо… — почав Горет, але Джарен знов обірвав його:

— Тоді мені відомо, що зв’язки, які Фаран Мерідан начебто мав з бунтівниками, були

вигадані

. — Принців голос був непохитний, як і вираз обличчя. — Його засудили до Заліндова за підозрою в зраді без жодного доказу злочину. Боги, чоловік провів життя,

рятуючи

людей. І що отримав у віддяку? Швидку смерть і покинуту доньку, що страждала за злочин, якого він, можливо, не чинив; і все тому, що вона опиралася його арешту.

— Саме так! — вигукнув Горет. —

Опиралася

його

арешту

! Це те, що злочинці часто…

— Їй було

сім

років

! — мало не закричав Джарен, йо­го руки на столі були стиснуті в кулаки. — Вона щойно побачила, як її брат загинув, а батька тягнуть невідомо куди.

Звісно

, вона опиралася його арешту! Будь-хто опирався б!

У Ківи так дзвеніло у вухах, що вона не почула Горетової відповіді. Вона спробувала втихомирити гупання серця, нагадуючи собі, що сама розповіла Джаренові частини своєї історії ще багато місяців тому. Він знав, що Керін загинув, вона просто не розповідала йому, як саме і що вона стала свідком цього. Він також знав, що її батько був у Заліндові, але вона ніколи не розповідала йому, в чому Фарана звинуватили. То була небезпечна інформація, яка змусила б його сумніватися, чи нема в неї прихованих мотивів, особливо зважаючи на те, що не вона розповіла всю правду.

Але… якщо Джарен знав усе з їхнього першого дня в зимовому палаці, якщо Кальдон знав навіть довше…

Тиск у Ківиних грудях ослабнув, коли вона збагнула, що більше, ніж це, вони не знають. Кальдон, напевно, не копав глибше, після того як прочитав її тюремні записи, — не було причин це робити. Звинувачення щодо її батька були невиправданими, а отже, вели в глухий кут. Ба більше, в архівах Наглядача Рука не було нічого, що пов’язувало б її — чи Фарана — з Тільдою; також ні її, ні батька ніколи не знали під іншим прізвищем, ніж Мерідан, адже від прізвища Корентін відмовилася пра-­якась-­бабуся її матері ще за багато поколінь до того, як Ківа народилася. До Заліндова її сім’я трималася осторонь від будь-якої діяльності бунтівників, тож у її історії не було нічого компроматного… і точно нічого задокументованого.

Це означало, що вона досі в безпеці.

Але вона їх недооцінила. І Джарена, і Кальдона. Вона не могла дозволити, аби це повторилося.

— Єдине хороше в усій цій крутії, — сказав Джарен, пробігаючись знервованими пальцями у своєму волоссі, — це те, що Ківа, схоже, була надто малою і не знає, що саме Королівська Варта зруйнувала її життя, що капітан Веріс особисто був там присутній тієї ночі.

Тут він помилявся, але Ківа не збиралася вигулькнути з комода, аби виправити його.

— Вона ніяк не виказала, що впізнала його, але Веріс пам’ятає її так, наче це трапилося вчора. «Я ніколи не забуду тих очей», — так він мені сказав.

Джарен пильно розглядав стіл, його вираз обличчя був нещасним, коли він прошепотів: «Боги, якби вона знала правду, то більше не змогла б дивитися на мене». І тут він також помилявся, навіть якщо Ківа й хотіла, щоб це було правдою.

— Це, певно, була трагедія, — байдуже сказав Горет. Він повернувся до королеви й мовив: — Ваша величносте, ви ж не хочете, щоб дівчисько Мерідан розгулювало палацом? Малий також… Трипер чи як там його. Вони — загроза безпеці. Або ж, як мінімум, за ними потрібно встановити постійне стеження.

Джарен відкрив був рота посперечатись, але Аріана поклала долоню на його стиснутий кулак, втихомирюючи сина.

— Я визнаю, що коли лишень дізналася про супутників сина, це мене стурбувало, — сказала королева. — Але я розуміла і те, що він ніколи не ризикнув би накликати на нашу сім’ю — і наше королівство — небезпеку. Джарен їм довіряє, а я довіряю його судженням. — Вона уважно подивилася на кожного члена Ради, її погляд затримався на Горетові, коли вона договорила: — І вам ­варто.

— Довіра — перший інгредієнт у рецепті зради, — відказав Великий Магістр, похитуючи головою. Ківа не була впевнена, відчуває він розчарування чи огиду. Але від цих пророчих слів її шкіра вкрилася сиротами.

— Горет діло каже, — втрутився голомозий Фелдор. —

На

чому

базується ваша довіра, принце Деверік? Пояснення допоможе нам збагнути ліпше.

— Ківа врятувала моє життя, — сказав Джарен. Його слова були простими, але всі присутні сіли рівніше. — Я б зараз лежав мертвим у тунелях під Заліндовом, якби не вона. Я ледве міг стояти без її допомоги, не кажучи вже про те, аби вийти звідти самому. Вона могла б мене покинути, проте не зробила цього.