Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 14 из 147

Музика сягнула піку, і з нею фігура простягла руки в повітря, світло знову почало рухатися, цього разу більш хаотично.

Річка завирувала й забулькотіла, довкола човна сформувався вихор, у центрі якого човен навіть не рухався. А тоді…

—

Не

м

-

може

бути

! — вигукнув Тіпп, коли з вихору вирвався лебідь, утричі більший за човен… і

цілком

зроб­лений з води. Веселкове світло майнуло з мосту й підсвітило птаха, той здійнявся в повітря, водяні крила били і капотіли просто в Серін під ним.

— Д-дивися! — вигукнув Тіпп, привертаючи Ківин приголомшений погляд знов до постаті на човні, яка рухала руками під музику і знову вказувала на воду.

Цього разу з’явилася зграйка дельфінів, усі не менш ефектного розміру. Їх торкнулися численні прожекторні промені, ті стрибали над поверхнею води, глибоко пірнаючи, а тоді знову з’являючись, аби високо підскочити, виконуючи кілька акробатичних трюків поспіль.

Коли постать на човні знову вказала пальцями, цілий відрізок Серіну завирував, у повітря вирвалися довгі прямі лінії, верхівки яких розцвіли ідеальними соняхами, підкресленими яскравим жовтим світлом з мосту. Тоді соняхи розділились, і крізь них галопом промчав табун коней, струшуючи гривами й розбризкуючи за собою воду.

— Що

це

все таке? — видихнула Ківа.

— Річковий фестиваль прославляє життя, — відповів Джарен.

З виру сформувався масивний дуб і здійнявся в небо. Райдужні птахи з’явились і одразу злетіли з його гілля, приєднуючись до лебедя, який ще кружляв над річкою.

— Багато століть він нагадував про те, що наше жит­тя підпорядковується сезонам і що ті, хто пережив зиму, можуть розслабитися і радіти весні. Але зараз це, по суті, просто привід для свята. — Оркестр зазвучав гучніше, Джарен теж заговорив голосніше: — Протягом року в нас відбуваються чотири такі фестивалі: Річковий фестиваль навесні, Квітковий карнавал влітку, Жарова церемонія восени і Кришталева завірюха взимку. Кожен присвячений певній стихійній силі — вода для весни, земля для літа, вогонь для осені і вітер для зими — і нагадує нашим людям про магію, якою ми володіємо, і захист, який їм даруємо.

Ківа примружено розглядала постать на човні:

— Це ж королева там внизу, так?

Це має бути вона, адже король увійшов у сім’ю Валлентіс через шлюб, а отже, не володіє магією; в принцеси Міррин — стихія повітря з нахилом до вогняної, а юний принц Оріель найбільше схильний до магії землі. Тільки Джарен здатний розпоряджатися всіма чотирма стихіями — це причина, з якої його було названо спадкоємцем, незважаючи на те, що принцеса Міррин була найстаршою дитиною, — але про людське око його вважали лише могутнім вогняним стихійником, з певним контролем над вітром. Народ гадав, що наступником обрано саме його через могутність магії, і лише небагато людей знали, на що він дійсно спроможний… Ківа — одна з них.

— Так, це моя мати, — підтвердив Джарен. Голос не виказав, що він почуває до жінки, яка знущалася з нього роками і мала приховану від загалу залежність від «янгольського пилу».

— Вона дуже могутня, — обережно зауважила Ківа.

До того як Джарен відповів, із Серіну постав колосальний змій і одним ковтком поглинув дуб, а тоді поповз до поля соняхів, ковтаючи і їх. Тоді він зазміївся догори, і птахи зникли в його водяній пащі, слідом за ними — дельфіни-акробати й коні. Незабаром лишився тільки змій, крутячись довкола човна замість виру, який розчинився.

— Вір чи ні, отакі трюки не вимагають багато зусиль, — сказав Джарен. — Вона буде трішки втомлена потім, але це й усе. — Він вказав на воду: — Вона майже закінчила. Ця частина тобі сподобається.

Було важко не ставити ще питань, але Ківа зосередилася на змієві, який здіймався високо над річкою, наче безкрилий дракон у повітрі. Коли оркестр сягнув кульмінації, королева Аріана плеснула в долоні, і змій вибухнув, перетворившись на мільйони краплин води, завислих у повітрі, наче блискучі діаманти.

— Ой! — Ківа не змогла не зойкнути, коли Річковий палац ожив, люмоній засяяв яскраво, аж їй довелося рукою затулити очі.

І, наче це було якимось знаком, натовп заревів ще голосніше, а ті, хто стояв найближче до води, засвітили ліхтарики у формі лотосів і опустили їх на воду: спершу десятки, потім сотні, а тоді тисячі їх попливли річкою.

— Навіть к-краще, ніж я уявляв, — прошепотів Тіпп голосом, повним зачудування.

Хлопчик не помилявся: поєднання краплин води і плавучих ліхтариків, підсвічених палацом, було найкрасивішим видовищем, яке Ківа бачила в житті.

А тоді настав час феєрверків.

Тіпп вигукнув: «Юху!», коли ті вибухнули над палацом, а Ківа підскочила від того, наскільки гучно затріщав перший. Музика перебивала галас, оркестр грав, натовп кричав від захвату.

— Ти казав, що це триватиме всі вихідні? — Ківа практично кричала до Джарена, аби він почув її через бахкання.

— Два наступні дні будуть тихіші, — він також ма­ло не кричав. — Вони більше про мистецтво, культуру, спіль­но­ту, не будуть настільки драматичними.

Драматичні

— доречне слово, подумала Ківа. Шоу було видовищним із тієї миті, як човен з’явився на воді. Зараз човен зник, королева повернулася до палацу, залишивши свій народ насолоджуватися святкуванням.

Ківа вмостилася дивитися піротехнічне шоу, охаючи і ахаючи разом з Тіппом. Лише коли згасла остання жаринка, краплини дощем упали назад у Серін і палац поволі повернувся до звичного стану. Однак ліхтарики-лотоси продовжували осяювати воду, і хоча оркестр замовк із завершенням феєрверків, вуличні музиканти заграли жваві мелодії, продовжуючи святкування після завершення офіційної частини.

— Ходімо, — сказала Наарі, підводячись і обтрушуючи крихти випічки зі свого шкіряного обладунку, майже ідентичного тому, що вона носила в Заліндові. — Треба повернутися в палац до того, як унизу стане надто галасливо. Я воліла б не пояснювати королю з королевою, як їхній син і його друзі втрапили в п’яну вуличну колотнечу.

— Хочу п-побачити вуличну к-колотнечу! — сказав Тіпп, підстрибуючи поруч із нею.

Наарі закинула руку йому через шию:

— Іншим разом, малий.

Його обличчя спохмурніло, але він знову збадьорився і сказав:

— Орі т-так заздритиме. От п-повернусь і розповім йому, як було д-дивитися все звід-дси.