Страница 137 из 147
Вона повинна бігти.
Бо щойно Джарен прокинеться і збагне, що трапилося, що він втратив, що вона
накоїла
…
Ківа повинна бігти.
Торел… вона відшукає Торела. Він генерал бунтівників, однак у глибині душі Ківа знала: йому нічого не відомо про Зулейчині справжні плани — і її смертельну магію. Вона пояснить — і він допоможе. Якимось чином, якось він…
— Кудись ідеш?
Ківа різко загальмувала посеред коридору, всього за кілька кроків від виходу. Вона різко крутнулась і мало не зомліла від полегшення, коли побачила Міррин. Та стояла там у льодяно-блакитній сукні та ідеальній масці, жодної волосинки не вибилося з зачіски.
—
Міррин
! — зойкнула Ківа і простягла руку, наче щоб переконатися, що принцеса справжня, що вона в безпеці.
— Пробач за це, — дивно сказала принцеса. — Нічого особистого.
Ківа не встигла зрозуміти попередження — два вибухи повітря вдарили її голову з боків, і тиск був таким, наче двійко кинджалів проткнули їй барабанні перетинки.
Неймовірний біль змусив її закричати, не схожий на жоден, який їй доводилося відчувати… а тоді він став надмірним, і все почорніло.