Страница 135 из 147
Якби ж Ківа знала про темну магію раніше, якби ж вона…
— Сестричко, так мило з твого боку до нас приєднатися, — замуркотіла Зулейка, перебиваючи Ківині скорботні думки.
Від Кальдона полетіла вогняна куля, і Ківа задумалася, чому Джарен не використовує власну магію. Її знову накрило хвилею жаху, однак не схоже було, що він поранений… і кинджала ніде не було видно.
До того як Ківа встигла стривожитися більше, Кальдонове полум’я вдарило Зулейку прямісінько в груди…
І абсолютно нічого не трапилося.
Зулейка вишкірилася, шукаючи щось у високому комірі своєї синьої бальної сукні.
З Ківи втекла решта повітря, коли вона побачила амулет.
Свій
амулет.
Але як…
Різко вдихнувши, Ківа пригадала довгі обійми з Зулейкою вдень, коли сестра заспокійливо шепотіла їй на вухо, а її рука весь той час була в Ківи на шиї.
Відкривала застібку.
Ківа не збагнула нічого.
Навіть коли вона вдягла бальну сукню і подивилась у дзеркало, її так здивувало власне перетворення (і так виснажило зцілення Торела), що вона навіть не помітила відсутності амулета.
— Дякую за подарунок, сестричко, — сказала Зулейка, погладжуючи могутній герб. — Я б нізащо не дісталася так далеко без його захисту.
Джаренів погляд метнувся до Ківи, недовірливий і невпевнений. Вона хотіла закричати, що Зулейка бреше, хоча б просто похитати головою, та не могла рухатися.
— В мене небагато часу, — сказала Зулейка, повертаючи амулет під сукню. — Є ще справа в західному палаці. — Ще один спалах посмішки, а тоді вона підняла спідницю й дістала кинджал…
той
самий
кинджал… з піхов на стегні.
Ківа видала панічний звук десь у глибині горла, і Кальдон запустив ще одну вогняну кулю, проте та знов-таки відбилася від Зулейки.
— Впізнаєш, принце? — сказала вона, стукаючи пальцем по коштовності. — На твій превеликий жаль, лезо, яким володіє твій генерал — підробка.
Оце
справжній кинджал, дарований богами. Він належав моїй сім’ї сотні років, передавався з покоління в покоління. — Її погляд пурхнув до Ківи, крива посмішка виросла, вона виправилася: —
Нашій
сім’ї. Гадаю, час тобі і твоїй коханій належним чином представитися.
Ківа видала ще один неспокійний звук, але Зулейка нагородила її отруйною посмішкою і сказала:
— Деверіку Валлентіс, це Ківа Корентін, спадкоємиця Торвіна Корентіна і моя люба сестра-бунтарка, яка невтомно працювала, щоб поставити тебе і твою сім’ю на коліна, — Зулейка підморгнула Ківі. — Молодець, сестричко. Без тебе мені б це не вдалося.
Ківа ледве чула Зулейку, її погляд прикипів до Джарена, вона бачила, як його обличчям розливається відчай, його серце розбивалося в неї на очах.
— Це колюча зрада, — безжально продовжувала Зулейка. — Але буде й гірше.
Вона провела кінчиком кинджала по Джаренових грудях, його дихання стало частим — Ківа не знала, чи від страху перед кинджалом, чи від болю через почуте.
— Бачиш-но, моя дорога сестричка допомогла мені вкрасти Книгу Закону, — продовжила Зулейка.
«ВОНА БРЕШЕ!» — хотіла закричати Ківа.
— І разом з ось цим… — Зулейка вказала на кинджал, — у мене тепер є два складники не такої вже й таємної Царственої Тріади. Лишається тільки одне, — вона нахилила голову. — Скажи мені, твоя високосте, ти бачив сьогодні
свою
сестру?
Цього разу Кальдон видав здавлений звук.
— Коли стільки людей приходять і йдуть з вечірки, викрасти її було аж надто легко, — скалячись, мовила Зулейка. — У бідолашної маленької принцески видався чи не найгірший день народження, однак наважуся сказати: ваша мати віддасть мені що завгодно в обмін на безпечне повернення Міррин, згоден?
«Боги,
боги
», — подумала Ківа, пригадуючи, що Міррин сказала про Аріану лише вчора: «Я знаю, що вона цілі королівства зруйнує, раптом щось трапиться з Джареном, Орі чи зі мною. Не вагаючись зробить усе потрібне для того, щоб переконатися, що ми в безпеці».
Королева віддасть їй Печатку — нізащо не відмовить.
І це все Ківина провина.
І вона не могла дозволити цьому продовжуватися.
«Ти не така, як вони, Ківо, ти світло проти їхньої темряви».
Делорині слова підігріли її відчай, розбурхали магію в крові. Магія не спрацювала проти того, що Зулейка зробила з їхньою бабусею, але Ківа не дозволить цьому зупинити себе. Вона намагатиметься і намагатиметься, витягуючи кожну краплину золотої сили зі своїх жил, щоб звільнитися від темряви, яка тримає її в пастці. Тримає в пастці їх
усіх
.
— Амулет корисний, — Зулейка продовжувала говорити до Джарена, — але я чула, що його сила скінченна, а ти ж постарався прискорити це, он скільки магії в мене запустив, коли я прийшла. Це, напевно, було виснажливо.
Джарен боровся з нею — звісно ж, боровся. Наарі також, судячи зі стану вартової. Але нікому не вдалося подужати. Зулейку ж захищала Джаренова власна магія. Магія, яку він дав
Ківі
.
— Я рада, що сестричка мене про це попередила, — лукаво продовжила Зулейка. — Всі чотири стихії — це забагато сили на одну людину. Я зрозуміла це в ту мить, як вона розповіла мені твою таємницю.
Джаренові очі знову метнулися до Ківи, і вона знову схотіла закричати, що то неправда. Ківа
не
розповідала про його магію. Але тоді… звідки Зулейка це
знає
?
— На щастя, я можу це виправити, — сказала Зулейка, махаючи кинджалом. — Я роками намагалася його дістати (не як частину Царственої Тріади,
це
стало приємною несподіванкою), а тому що Око має велику силу, про яку мені розповіла мати.
Її
матері вистачало нахабства ховати його від нас, проте, як тобі вже відомо, Ківа була чудовою шпигункою в стількох напрямках. Можна вважати, вона мені його особисто вручила.
Зулейка збрехала про те, що хотіла кинджал через його символічність для бунтівників. Брехня на брехні. Але Ківа не могла думати про це зараз — вона посилила спроби викликати магію, опираючись темряві, яка стримувала її.
— У легендах, які ти чув про Сану й Торвіна, ти не цікавився, чому Торвін ніколи не намагався повернути собі королівство? — буденним тоном запитала Зулейка. — Через оце, — вона торкнулася пальцем блискучого каменя. — Око Богів — їхній подарунок Сані. — Зі зловтішною посмішкою Зулейка розповіла: — Зброя, викувана, щоб забрати магію в її чоловіка.
Джаренове обличчя побіліло, а Кальдон різко вдихнув.