Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 135 из 147

Якби ж Ківа знала про темну магію раніше, якби ж вона…

— Сестричко, так мило з твого боку до нас приєднатися, — замуркотіла Зулейка, перебиваючи Ківині скорботні думки.

Від Кальдона полетіла вогняна куля, і Ківа задумалася, чому Джарен не використовує власну магію. Її знову накрило хвилею жаху, однак не схоже було, що він поранений… і кинджала ніде не було видно.

До того як Ківа встигла стривожитися більше, Кальдонове полум’я вдарило Зулейку прямісінько в груди…

І абсолютно нічого не трапилося.

Зулейка вишкірилася, шукаючи щось у високому комі­рі своєї синьої бальної сукні.

З Ківи втекла решта повітря, коли вона побачила амулет.

Свій

амулет.

Але як…

Різко вдихнувши, Ківа пригадала довгі обійми з Зулейкою вдень, коли сестра заспокійливо шепотіла їй на вухо, а її рука весь той час була в Ківи на шиї.

Відкривала застібку.

Ківа не збагнула нічого.

Навіть коли вона вдягла баль­ну сукню і подивилась у дзеркало, її так здивувало власне перетворення (і так виснажило зцілення Торела), що во­на навіть не помітила відсутності амулета.

— Дякую за подарунок, сестричко, — сказала Зулейка, погладжуючи могутній герб. — Я б нізащо не дісталася так далеко без його захисту.

Джаренів погляд метнувся до Ківи, недовірливий і невпевнений. Вона хотіла закричати, що Зулейка бреше, хоча б просто похитати головою, та не могла рухатися.

— В мене небагато часу, — сказала Зулейка, по­верта­ючи амулет під сукню. — Є ще справа в західному па­ла­ці. — Ще один спалах посмішки, а тоді вона підняла спідницю й дістала кинджал…

той

самий

кинджал… з піхов на стегні.

Ківа видала панічний звук десь у глибині горла, і Каль­дон запустив ще одну вогняну кулю, проте та знов-таки відбилася від Зулейки.

— Впізнаєш, принце? — сказала вона, стукаючи пальцем по коштовності. — На твій превеликий жаль, лезо, яким володіє твій генерал — підробка.

Оце

справжній кинджал, дарований богами. Він належав моїй сім’ї сотні років, передавався з покоління в покоління. — Її погляд пурхнув до Ківи, крива посмішка виросла, вона виправилася: —

Нашій

сім’ї. Гадаю, час тобі і твоїй коханій належним чином представитися.

Ківа видала ще один неспокійний звук, але Зулейка нагородила її отруйною посмішкою і сказала:

— Деверіку Валлентіс, це Ківа Корентін, спадкоємиця Торвіна Корентіна і моя люба сестра-бунтарка, яка невтомно працювала, щоб поставити тебе і твою сім’ю на коліна, — Зулейка підморгнула Ківі. — Молодець, сестричко. Без тебе мені б це не вдалося.

Ківа ледве чула Зулейку, її погляд прикипів до Джарена, вона бачила, як його обличчям розливається відчай, його серце розбивалося в неї на очах.

— Це колюча зрада, — безжально продовжувала Зу­лейка. — Але буде й гірше.

Вона провела кінчиком кинджала по Джаренових грудях, його дихання стало частим — Ківа не знала, чи від страху перед кинджалом, чи від болю через почуте.

— Бачиш-но, моя дорога сестричка допомогла мені вкрасти Книгу Закону, — продовжила Зулейка.

«ВОНА БРЕШЕ!» — хотіла закричати Ківа.

— І разом з ось цим… — Зулейка вказала на кин­джал, — у мене тепер є два складники не такої вже й таємної Царственої Тріади. Лишається тільки одне, — вона нахилила голову. — Скажи мені, твоя високосте, ти бачив сьогодні

свою

сестру?

Цього разу Кальдон видав здавлений звук.

— Коли стільки людей приходять і йдуть з вечірки, викрасти її було аж надто легко, — скалячись, мовила Зу­лей­ка. — У бідолашної маленької принцески видався чи не найгірший день народження, однак наважуся сказати: ваша мати віддасть мені що завгодно в обмін на безпечне повернення Міррин, згоден?

«Боги,

боги

», — подумала Ківа, пригадуючи, що Міррин сказала про Аріану лише вчора: «Я знаю, що вона ці­лі королівства зруйнує, раптом щось трапиться з Джареном, Орі чи зі мною. Не вагаючись зробить усе потрібне для того, щоб переконатися, що ми в безпеці».

Королева віддасть їй Печатку — нізащо не відмовить.

І це все Ківина провина.

І вона не могла дозволити цьому продовжуватися.

«Ти не така, як вони, Ківо, ти світло проти їхньої темряви».

Делорині слова підігріли її відчай, розбурхали магію в крові. Магія не спрацювала проти того, що Зулейка зробила з їхньою бабусею, але Ківа не дозволить цьому зупинити себе. Вона намагатиметься і намагатиметься, витягуючи кожну краплину золотої сили зі своїх жил, щоб звільнитися від темряви, яка тримає її в пастці. Тримає в пастці їх

усіх

.

— Амулет корисний, — Зулейка продовжувала говорити до Джарена, — але я чула, що його сила скінченна, а ти ж постарався прискорити це, он скільки магії в ме­не запустив, коли я прийшла. Це, напевно, було ви­снаж­ливо.

Джарен боровся з нею — звісно ж, боровся. Наарі також, судячи зі стану вартової. Але нікому не вдалося подужати. Зулейку ж захищала Джаренова власна магія. Магія, яку він дав

Ківі

.

— Я рада, що сестричка мене про це попередила, — лукаво продовжила Зулейка. — Всі чотири стихії — це забагато сили на одну людину. Я зрозуміла це в ту мить, як вона розповіла мені твою таємницю.

Джаренові очі знову метнулися до Ківи, і вона знову схотіла закричати, що то неправда. Ківа

не

розповідала про його магію. Але тоді… звідки Зулейка це

знає

?

— На щастя, я можу це виправити, — сказала Зу­лей­ка, махаючи кинджалом. — Я роками намагалася йо­го дістати (не як частину Царственої Тріади,

це

стало приємною несподіванкою), а тому що Око має велику си­лу, про яку мені розповіла мати.

Її

матері вистачало нахабства ховати його від нас, проте, як тобі вже ві­домо, Кі­ва була чудовою шпигункою в стількох напрямках. Мож­на вважати, вона мені його особисто вручила.

Зулейка збрехала про те, що хотіла кинджал через йо­го символічність для бунтівників. Брехня на брехні. Але Кі­ва не могла думати про це зараз — вона посилила спроби викликати магію, опираючись темряві, яка стримувала її.

— У легендах, які ти чув про Сану й Торвіна, ти не цікавився, чому Торвін ніколи не намагався повернути собі королівство? — буденним тоном запитала Зулейка. — Через оце, — вона торкнулася пальцем блискучого каменя. — Око Богів — їхній подарунок Сані. — Зі зловтішною посмішкою Зулейка розповіла: — Зброя, викувана, щоб забрати магію в її чоловіка.

Джаренове обличчя побіліло, а Кальдон різко вдихнув.