Страница 130 из 147
Численні люмонієві канделябри сяяли на золотій стелі, струнний оркестр грав на балконі високо над головами, під ногами крутився шар туману — без сумніву, його утримувала стихійна магія, як і плавучі краплинки світла, які цяткували повітря, наче зоряний пил, що ширяв над парами в танці. На дальшій стороні відкрили скляну стіну, щоб показати балкон, за яким тягнувся Серін, і його поверхня була всипана такою кількістю люмонієвих свічок, що сяйво було яскравішим за місячне, яке проливалося на місто.
— Ох! — Ківа не втрималась і тихо зойкнула.
— У моєї сестри багато талантів, — уголос почав міркувати Джарен, — і вона точно вміє влаштовувати хороші вечірки.
Ківа німо кивнула, надто приголомшена для слів. Вона спробувала знайти в натовпі Міррин, але побачила лише короля з королевою, оточених великим гуртом гостей. Юний Оріель покірно лишався поруч із ними, в нього на руках вертівся Флокс.
— Тут надто багато людей, — заявила Наарі, невдоволено оглядаючи переповнену кімнату.
— Половина з них — вартові, — сказав Джарен. — Друга половина — люди, яких ми знаємо. Ти не на службі, Наарі. Для мене тут небезпеки нема.
— Але я…
— Міррин наказала тобі взяти відгул на вечір, — нагадав їй Джарен. — Ти ж знаєш, їй точно не сподобається, якщо вона побачить, що ти квокчеш наді мною, як курка. Тож візьми якийсь напій, їжу і повеселися.
Коли Наарі продовжила вагатися, Джарен криво посміхнувся і додав:
— Хіба що тобі хочеться цілу ніч танцювати втрьох зі мною та Ківою?
Вираз обличчя вартової був настільки комічним, що зазвичай Ківа розсміялася б, але натомість подивилася на Джарена і повторила:
— Танцювати?
На його губах розтяглася хитра посмішка:
— Я вже був подумав, що ти не збираєшся мене запрошувати.
А тоді він потягнув її в глибину зали.
— Ні… Джарене…
Я
не
можу
…
Проте вона не договорила свої протести — він уже розвернув її до себе, однією рукою тримаючи за талію, другою ніжно стискаючи її долоню.
— Я не вмію танцювати, — швидко сказала Ківа.
— Значить, добре, що я танцював усе життя, — відповів Джарен, його очі сяяли. — Просто довіряй мені.
Його голова нахилилася, їхні погляди перетнулися.
— Ти довіряєш мені, Ківо?
З того, як він це сказав, Ківа зрозуміла: йшлося не тільки про партнерство в танці. І коли вона витримала його погляд і з придихом прошепотіла: «Так», — він мав збагнути, що вона відповіла з тим самим рівнем значення.
Його обличчя освітила така надія, така
радість
, що якусь мить Ківа могла тільки вражено дивитись. А тоді він притягнув її ближче й прошепотів у відповідь:
— Тоді роби як я.
Ківа навіть гадки не мала, що вона робить, але дозволила Джаренові вести себе на танцмайданчику, крутячись і повертаючись під музику. Йому було байдуже, коли вона наступала йому на ноги чи коли здавалося, наче всі в кімнаті спостерігають за ними. Його цікавила тільки вона, і те, що його погляд не полишав її — навіть на
мить
, — це підтверджувало. Їй надто легко виявилося піддатися чарам, забувши про свої неприємності й тонучи в тій миті. В Джарені.
Коли пісня завершилася, він усміхнувся широкою чудесною усмішкою і повів її прямісінько в наступний танець.
А тоді наступний.
І наступний.
Вони не зупинялися, доки їх не перебили:
— Так, кузене, дозволь комусь іншому показати твоїй дівчині, як танцюють
по
-
справжньому
.
Ківин погляд пурхнув на Кальдонів голос, коли той долинув до неї під час паузи в музиці, наче її висмикнули зі сну.
— Можна, сонечко? — запитав принц, пропонуючи руку.
Джарен на якусь мить ухопив її міцніше, а тоді зітхнув і послабив хватку.
— Піду привітаю сестру з днем народження, — сказав він, притягуючи Ківині пальці до своїх губ і притискаючи до її руки показний поцілунок… який здався Ківі
далеко
не
показним і лишив після себе поколювання.
— Хай щастить, — сухо сказав Кальдон. — Наша люба Міррин ще не вшанувала нас своєю присутністю. Гадаю, вона чекає, щоб влаштувати грандіозну появу.
Кальдон нахилив голову в бік Аріани, Стеллана й Орі, і його голос став тихішим:
— Однак твій батько має трохи хворобливий вигляд. Можливо, варто запропонувати їм піти з вечірки раніше. Орі все одно нещасний, адже йому не дозволяють відійти, а Флокс безперестанку тікає гратися в тумані, лякаючи гостей, коли згортається в них на ногах.
Ківа закашляла, щоб приховати сміх, але швидко посерйознішала, коли Джаренів стурбований погляд метнувся до його сім’ї.
— Піду з ними поговорю, — сказав він, подарував Ківі лагідну усмішку й відправив двоюрідному братові багатозначний погляд: — Подбай про неї.
— Ну от і кінець моєму планові штовхнути її в Серін, — безвиразно сказав Кальдон.
Джарен не удостоїв його відповіддю й подався в натовп. Кальдон загиготів і потягнув Ківу в обійми, коли знову заграла музика.
— Таким він мені подобається, — сказав він. — Останнім часом його легко роздратувати. Ти стала для нас усіх справжнім подарунком, знаєш?
Ківа навмисне наступила йому на ногу і солодко посміхнулася, коли відповіла:
— Дуже рада стати в пригоді.
Принц прогудів вдоволений звук, крутнув її від себе, тоді знов у свої обійми.
— Я шукав твоїх брата й сестру. — Його зуби блиснули в широкій посмішці. — Насамперед брата. Але поки що їх не видно.
Ківин шлунок упав.
— Тор не прийде.
Кальдонові брови піднялися над золотою маскою.
— О?
Зважуючи відповідь, Ківа вирішила, що якщо і є людина, якій вона може розповісти про викрадення (і не доведеться брехати про те, як вона втекла), то це Кальдон. І принаймні
хтось
у палаці знатиме, що Мірравен намагався влаштувати для Джарена пастку.
Але то була не єдина причина, чому Ківа вирішила поділитися.
Вона швидко — і тихо — переповіла свій день і завершила:
— Тож мені дійсно потрібна твоя допомога. Для Тіппа. Можливо, ти б пішов зі мною завтра, побув би поруч, поки я пояснюватиму.
Під час її розповіді Кальдон вилаявся багато разів, проте жодного разу не настільки вигадливо, як тоді, коли вона розповіла, що Тіпп дізнався, хто вона така.