Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 130 из 147

Численні люмонієві канделябри сяяли на золотій стелі, струнний оркестр грав на балконі високо над головами, під ногами крутився шар туману — без сумніву, його утримувала стихійна магія, як і плавучі краплинки світла, які цяткували повітря, наче зоряний пил, що ширяв над парами в танці. На дальшій стороні відкрили скляну стіну, щоб показати балкон, за яким тягнувся Серін, і його поверхня була всипана такою кількістю люмонієвих свічок, що сяйво було яскравішим за місячне, яке проливалося на місто.

— Ох! — Ківа не втрималась і тихо зойкнула.

— У моєї сестри багато талантів, — уголос почав міркувати Джарен, — і вона точно вміє влаштовувати хороші вечірки.

Ківа німо кивнула, надто приголомшена для слів. Вона спробувала знайти в натовпі Міррин, але побачила лише короля з королевою, оточених великим гуртом гостей. Юний Оріель покірно лишався поруч із ними, в нього на руках вертівся Флокс.

— Тут надто багато людей, — заявила Наарі, невдоволено оглядаючи переповнену кімнату.

— Половина з них — вартові, — сказав Джарен. — Друга половина — люди, яких ми знаємо. Ти не на службі, Наарі. Для мене тут небезпеки нема.

— Але я…

— Міррин наказала тобі взяти відгул на вечір, — нагадав їй Джарен. — Ти ж знаєш, їй точно не сподобається, якщо вона побачить, що ти квокчеш наді мною, як курка. Тож візьми якийсь напій, їжу і повеселися.

Коли Наарі продовжила вагатися, Джарен криво посміхнувся і додав:

— Хіба що тобі хочеться цілу ніч танцювати втрьох зі мною та Ківою?

Вираз обличчя вартової був настільки комічним, що зазвичай Ківа розсміялася б, але натомість подивилася на Джарена і повторила:

— Танцювати?

На його губах розтяглася хитра посмішка:

— Я вже був подумав, що ти не збираєшся мене запрошувати.

А тоді він потягнув її в глибину зали.

— Ні… Джарене…

Я

не

можу

…

Проте вона не договорила свої протести — він уже розвернув її до себе, однією рукою тримаючи за талію, другою ніжно стискаючи її долоню.

— Я не вмію танцювати, — швидко сказала Ківа.

— Значить, добре, що я танцював усе життя, — відпо­вів Джарен, його очі сяяли. — Просто довіряй мені.

Його голова нахилилася, їхні погляди перетнулися.

— Ти довіряєш мені, Ківо?

З того, як він це сказав, Ківа зрозуміла: йшлося не тіль­ки про партнерство в танці. І коли вона витримала йо­го погляд і з придихом прошепотіла: «Так», — він мав збагнути, що вона відповіла з тим самим рівнем значення.

Його обличчя освітила така надія, така

радість

, що якусь мить Ківа могла тільки вражено дивитись. А тоді він притягнув її ближче й прошепотів у відповідь:

— Тоді роби як я.

Ківа навіть гадки не мала, що вона робить, але дозволила Джаренові вести себе на танцмайданчику, крутячись і повертаючись під музику. Йому було байдуже, коли во­на наступала йому на ноги чи коли здавалося, наче всі в кімнаті спостерігають за ними. Його цікавила тільки во­на, і те, що його погляд не полишав її — навіть на

мить

, — це підтверджувало. Їй надто легко виявилося піддатися чарам, забувши про свої неприємності й тонучи в тій миті. В Джарені.

Коли пісня завершилася, він усміхнувся широкою чу­дес­ною усмішкою і повів її прямісінько в наступний ­танець.

А тоді наступний.

І наступний.

Вони не зупинялися, доки їх не перебили:

— Так, кузене, дозволь комусь іншому показати твоїй дівчині, як танцюють

по

-

справжньому

.

Ківин погляд пурхнув на Кальдонів голос, коли той долинув до неї під час паузи в музиці, наче її висмикнули зі сну.

— Можна, сонечко? — запитав принц, пропонуючи руку.

Джарен на якусь мить ухопив її міцніше, а тоді зітхнув і послабив хватку.

— Піду привітаю сестру з днем народження, — сказав він, притягуючи Ківині пальці до своїх губ і притискаючи до її руки показний поцілунок… який здався Ківі

далеко

не

показним і лишив після себе поколювання.

— Хай щастить, — сухо сказав Кальдон. — На­ша лю­ба Міррин ще не вшанувала нас своєю присутністю. Гадаю, вона чекає, щоб влаштувати грандіозну появу.

Кальдон нахилив голову в бік Аріани, Стеллана й Орі, і його голос став тихішим:

— Однак твій батько має трохи хворобливий вигляд. Можливо, варто запропонувати їм піти з вечірки раніше. Орі все одно нещасний, адже йому не дозволяють відійти, а Флокс безперестанку тікає гратися в тумані, лякаючи гостей, коли згортається в них на ногах.

Ківа закашляла, щоб приховати сміх, але швидко посерйознішала, коли Джаренів стурбований погляд метнувся до його сім’ї.

— Піду з ними поговорю, — сказав він, подарував Ківі лагідну усмішку й відправив двоюрідному братові багатозначний погляд: — Подбай про неї.

— Ну от і кінець моєму планові штовхнути її в Серін, — безвиразно сказав Кальдон.

Джарен не удостоїв його відповіддю й подався в натовп. Кальдон загиготів і потягнув Ківу в обійми, коли знову заграла музика.

— Таким він мені подобається, — сказав він. — Останнім часом його легко роздратувати. Ти стала для нас усіх справжнім подарунком, знаєш?

Ківа навмисне наступила йому на ногу і солодко посміхнулася, коли відповіла:

— Дуже рада стати в пригоді.

Принц прогудів вдоволений звук, крутнув її від себе, тоді знов у свої обійми.

— Я шукав твоїх брата й сестру. — Його зуби блиснули в широкій посмішці. — Насамперед брата. Але поки що їх не видно.

Ківин шлунок упав.

— Тор не прийде.

Кальдонові брови піднялися над золотою маскою.

— О?

Зважуючи відповідь, Ківа вирішила, що якщо і є людина, якій вона може розповісти про викрадення (і не доведеться брехати про те, як вона втекла), то це Кальдон. І принаймні

хтось

у палаці знатиме, що Мірравен намагався влаштувати для Джарена пастку.

Але то була не єдина причина, чому Ківа вирішила поділитися.

Вона швидко — і тихо — переповіла свій день і завершила:

— Тож мені дійсно потрібна твоя допомога. Для Тіппа. Можливо, ти б пішов зі мною завтра, побув би поруч, поки я пояснюватиму.

Під час її розповіді Кальдон вилаявся багато разів, проте жодного разу не настільки вигадливо, як тоді, коли вона розповіла, що Тіпп дізнався, хто вона така.