Страница 113 из 147
Глава 36
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
Наступного ранку Ківа прокинулася з тривогою, яку не вдавалося струсити. Вона знала, що частково це виникло через учорашнє зіткнення з Кальдоном, навіть якщо розкрити її таємницю він не планує. Від самої думки її шлунок зав’язувався вузлом, тож їй було важко проковтнути останню порцію Делориного зілля.
Після напруженого тренування вона повернулася в палац, і її тривога зросла, коли вона побачила в коридорах купу людей. Маскарад Міррин мав відбутися через день, тож підготовка йшла повним ходом: безліч слуг, постачальників і артистів бігали туди-сюди, і цього було достатньо, щоб Ківа постійно почувалася на грані, навіть якщо й не могла зрозуміти чому.
Неспроможна витримати наростання тривоги, Ківа вирішила втекти після сніданку — не тільки задля спокою, а й щоб потайки податися в Чорноводну Трясовину. Але коли вона вже зібралася йти, в її кімнату впурхнула Міррин, за нею слідом — дві служниці, які котили вішалку з сукнями, і старший чоловік з мірною стрічкою на шиї.
— Добре, що ти тут, — сказала Ківі Міррин.
— А що, ем, таке? — запитала та з широко розплющеними очима.
— Тобі ж потрібне вбрання для завтрашнього вечора, — відповіла принцеса і без жодних попереджень почала віддавати накази служницям, а кравець підійшов до Ківи, щоб зняти мірки. Тоді він змусив її міряти сукню за сукнею, при цьому він і Міррин постійно все критично коментували.
— Надто пишна!
— Потрібно більше блискіток!
— Декольте замале!
— Надто відкрите декольте!
— Чого тут так багато воланів? Менше воланів!
Жодних
воланів!
І це тривало.
Багато
годин
.
Коли вони врешті обрали ідеальну сукню, в Ківи всі залишки терпіння пішли на те, щоб не закричати, бо кравець Невард завів про те, що тепер, мовляв, потрібно обрати маску.
Готова дістати кинджал Наарі й пригрозити розправою, Ківа звернула на Міррин благальний погляд і побачила, що та дивиться на неї з веселощами. Однак Міррин зрозуміла, що в Ківи от-от урветься терпець, і спокійно сказала Невардові:
— Чому б нам самим не вибрати маску для неї й відправити пізніше? Буде сюрприз.
Кравця думка, здається, нажахала, але він кивнув:
— Як бажаєте, ваша високосте.
Він зі своїм почтом швиденько спакувалися, лишивши тільки сукню і пару підхожих до неї туфель, а тоді зникли за дверима.
Міррин, однак, залишилась і взяла Ківу за руку:
— Я чула, що в тебе… був інцидент… з матір’ю позаминулої ночі, — сказала вона. — З тобою все гаразд?
Не очікувавши такої розмови, особливо з Міррин, Ківа, затинаючись, визнала:
— Це… мене здивувало. Вона завжди ставилася до мене так люб’язно. Так
по
-
материнськи
. Зміна поведінки, ну, трохи шокувала.
І мало її не вбила, але цю частину Ківа опустила. Міррин серйозно кивнула:
— Я не захищаю її дій, та знай: у неї видався поганий день. Батько мало не зомлів, коли вони святкували відкриття мосту, а те, що він хворий, не є публічною інформацією, тож мати злякалася, що поповзуть чутки. Після того як вони повернулись і він пішов до ліжка, вона зняла стрес «янгольським пилом». Вона його використовує, тільки коли її переповнюють емоції. — Міррин швиденько додала: — Але ще раз: я її не захищаю. Те, що вона з тобою зробила… — Міррин похитала головою, тоді торкнулася амулета на Ківиній шиї. — Я дуже рада, що Джарен дав тобі це.
Ківа й гадки не мала, як сприймати цю нову, стурбовану принцесу, тож вирішила просто кивнути на знак згоди.
— Тобі також варто знати, що вона не пам’ятає, — сказала Міррин. — Я про матір. Вона питала про тебе вчора, хотіла переконатися, що з тобою все гаразд після сімейного возз’єднання. Ти стала їй небайдужа, Ківо. Дуже. Як і нам усім. І я знаю, що тобі може бути важко повірити в це зараз, але коли мати любить, то любить з усіх сил.
Особливо
тих, кого вважає сім’єю.
Потиск пальців Міррин змусив Ківу шоковано усвідомити, що її включили в це твердження.
— Немає нічого, чого б вона для нас не зробила, — продовжила принцеса. — Я знаю, що вона цілі королівства зруйнує, раптом щось трапиться з Джареном, Орі чи зі мною. Не вагаючись зробить усе потрібне для того, щоб переконатися, що ми в безпеці. І я знаю: все це стосується й тебе.
Ківа важко дихала, не розуміючи, чому Міррин каже все це. Востаннє стиснувши її руку, принцеса відпустила Ківу й договорила:
— Я знаю, що це важко, але якщо ти знайдеш у своєму серці силу їй пробачити, пригадати, що це наркотик, а не та, хто його вживає… — Її голос обірвався, наче їй було важко закінчити.
Та Ківі й не було потрібно, щоб Міррин говорила більше, — вона знала, як діють залежності, і була знайома з «янгольським пилом» більше, ніж хотілося б. Надто багато в’язнів Заліндова покладалися на цей наркотик, особливо ті, в кого були важчі робочі рознарядки, як-от тунельники чи кар’єрники. Але це лише створювало більше проблем у довготривалій перспективі: залежності важко позбутися, ломку майже неможливо пережити, особливо в тюремному середовищі. А ризик передозування… Надто багато обирали заціпеніння смерті замість сповненого болю життя — рішення, яке спустошувало Ківу щоразу, як таке траплялося.
— Коротше, — сказала Міррин, коли Ківа мовчала надто довго. — Достатньо серйозності. Я просто хочу, щоб ти знала: вона не пригадує того, що сталося, і буде краще, якщо ми постараємося так і лишити.
Ківа задумалася, як багато знущань із Джарена приховували від королеви, чи вона взагалі знала, що робила з ним до того, як він навчився захищатись. Ківа була певна в тому, що Аріана й гадки не мала, а Джарен прийняв на себе всю спричинену наркотиками жорстокість, щоб його брат і сестра не страждали.
«Я думав, вона перестала, — мовив він після нападу матері. — Вона сказала мені, що перестала».
Чи зупинилася б Аріана, якби знала, скільки шкоди йому наробила? Чи вона була надто залежна від наркотику, щоб відмовитися? Хтозна… і, напевне, саме тому діти приховували від неї правду. Ківа не була впевнена, що зробила б так само, якби страждав хтось, кого вона любила; але все одно вона глибоко співчувала нестерпній ситуації, в яку ті потрапили.
— Піду переконаюся, що ми виберемо ідеальну маску до твоєї сукні, — продовжила Міррин так, наче важкої розмови взагалі не було. — Ти матимеш приголомшливий вигляд… Дочекатися не можу, щоб побачити Джаренову реакцію.
Ківині щоки спалахнули, і вона швидко відповіла: