Страница 112 из 147
— Нам усім над чимось треба попрацювати, — відказала Ківа; їй знову нагадали, наскільки вона сьогодні наблизилася до катастрофи. Якби за нею пішов хтось інший… Якби вони провели таке саме розслідування… Якби сам Кальдон менше переймався нею чи вирішив, що не варто ризикувати, дозволяючи їй жити…
— Припиняй це, — сказав він, знову розгладжуючи її лоба. — Хмуришся — і моментально старієш на тридцять років. А то й на сорок.
Вона відштовхнула його руку і навмисне спохмурніла дужче.
— Мило, — сказав він. — Дійсно чарівно.
— Ти завжди такий дратівливий? — запитала Ківа.
— А ти пробуджуєш у мені найкраще, Солоденькі Щічки.
Ківа безвиразно на нього подивилася. Він захихотів, а тоді посерйознішав:
— Пізно, нам час повертатися до палацу. Але до того, як ми підемо, в мене останнє запитання.
— Я думала, ти вже знаєш про мене все, — кинула у відповідь Ківа.
— Ти володієш магією зцілення?
З Ківи вийшов дух. Повільно вона кивнула.
— Так. Але Зулейка і Тор — ні.
Кальдон дістав з-за пояса кинджал Наарі. Ківине серце зойкнуло. Але він тільки помахав ним і сказав:
— Тож якби я проштрикнув себе тут і зараз…
—
Ні
! — закричала Ківа, кидаючись по зброю.
Лише коли кинджал знов опинився в безпеці за халявою її шкіряного чобота, вона збагнула, що Кальдон не опирався і просто дивився на неї з піднятими бровами. Вона кашлянула і пояснила:
— Я не можу зараз нею скористатися.
Його запитальний вираз поглибився, тож Ківа здалась і розповіла про справжню причину, чому приспала його, про свої магічні спалахи та бабусине зілля. Пропустила вона лише те, що повинна через день повернутись у Чорноводну Трясовину: боялася, що він спробує зупинити її… чи гірше — наполягатиме на супроводі. Вона дуже сумнівалася, що Делора оцінить королівське товариство.
Коли вона договорила, Кальдон подивився на Ківу довгим поглядом, а тоді широко усміхнувся:
— Хіба не приємно врешті скинути цей тягар? Між нами більше нема таємниць, сонечко. — Його обличчя посерйознішало, і він застеріг: — Я серйозно. Хоч як я тебе люблю, якщо відчую бодай
натяк
на те, що ти збрехала і плануєш шкоду моїй сім’ї, то особисто переріжу тобі горло. Зрозуміло?
Ківа важко ковтнула. Кальдону такої відповіді було достатньо, бо він перекинув руку їй через плече і повів її з доків, радісно насвистуючи всю дорогу до палацу.