Страница 108 из 147
А Джарена все життя готували до цієї ролі, йому подобалася кожна мить.
Він дійсно народний принц.
І хоча Ківа знала, що мала б більше засмутитися, вона не могла заперечити полегшення від того, що принаймні поки сім’я Валлентіс у безпеці, а трон надійно захищений.
— Ківо? — покликав Торел, коли вона надто довго мовчала. — Ти про щось дізналася?
Облизавши губи, вона сказала:
— Так. Дізналася. І вам це не сподобається.
У ній всередині звивалося неприємне відчуття, коли вона розповідала братові й сестрі про свої відвідини бібліотеки, про те, що дивилася Книгу Закону. Вона поділилася всім, що дізналася про Царствену Тріаду — Джаренову найбільшу таємницю, відому лише йому, його матері й Королівській Раді. А тепер — і його заклятим ворогам. Ківі страшенно не подобалося зраджувати його довіру, але вона заспокоювала себе знанням, що з ним поганого не трапиться — це така таємниця, з якою нічого не зробити, він навіть не знатиме, що вона її розкрила.
Коли вона договорила, в переході було чутно тільки капання й віддалене котяче шипіння.
А тоді Тор голосно вилаявся і вдарив кулаком у стіну найближчої будівлі. «Чорт!» — вигукнув він і вдарив ще раз.
Ківа стривожено вхопила його за руку і скривилася, коли побачила, що кісточки пальців у крові. Вона потяглася до своєї магії, прагнучи забрати його біль. Але…
Нічого.
Делорине зілля… Ківа забула.
Вона не має доступу до своєї магії, поки воно діє, навіть якщо захоче.
— Заспокойся, брате, — сказала Зулейка й поклала руку йому на плече. — Ніколи не було гарантії, що Ківа дізнається про щось помічне. Це не змінює наших планів.
— Саме так! — заволав Тор, розмахуючи руками. —
Це
нічогісінько
не
міняє
! Нам доведеться продовжувати робити те саме!
Зулейчині очі звузились:
— І що?
«Я втомився бачити, як хороші люди страждають через мету, в яку я вже не впевнений, що вірю».
До Ківи повернулися Торелові слова, і вона інстинктивно знала: цього Зулейка не зрозуміє. Втручаючись, щоб врятувати його, вона швидко сказала:
— Це моя провина! Ви попросили мене знайти законний спосіб забрати трон, а я не змогла. Пробачте.
— Ти зробила, що могла, сестричко, — сказала Зулейка. Вона поводилася значно спокійніше, ніж Ківа очікувала, але… Зулейці було за що вибачатися після вчорашнього дня… і після минулих десяти років.
— Однак чи ти дійсно впевнена? — продовжила Зулейка. — Що викрасти Тріаду неможливо? Око — це найскладніша частина? Його дійсно так добре захищають?
— Джарен сказав, що воно завжди в генерала-командувача, — відповіла Ківа. — Тож воно з Ешлін і арміями… ще й під захистом її магії.
Зулейка зітхнула:
— Що ж, це удар, але ми не здамося. Ми знали, що на повернення трону знадобиться час. Нам просто потрібно бути терплячими.
Ківа нишком кинула погляд на Торела і побачила, що він сердито вдивляється в темряву.
«Але це не те життя, яке я б обрав для себе».
У Ківи в горлі з’явився клубок, коли вона пригадала ті слова, і вона притиснулася до нього збоку, пропонуючи заспокоєння так, що це — бажано — не змусить Зулейку нічого підозрювати.
Тор гучно видихнув і обійняв її за плечі, притягуючи ближче. А тоді він завмер, і його погляд зосередився на її шиї.
— Що це таке? — запитав він, піднімаючи золотий ланцюжок.
— Подарунок від Джарена, — відказала Ківа, витягаючи амулет з-під одягу. — Минулої ночі в мене з його матір’ю сталася сутичка, і він після того дав це мені, щоб захистити від магічних атак.
І Торел, і Зулейка завмерли від її слів.
— Королева
напала
на тебе? — вигукнув Тор.
— З тобою все гаразд? — запитала Зулейка, і її хвилювання зігріло Ківу значно більше, ніж вибачення раніше.
Ківа не розповіла, наскільки близько до утоплення опинилася в королеви у вітальні, — вона вже й так дала їм чимало причин хвилюватися.
— Все гаразд, — відповіла вона. — Джарен врятував мене магією.
— Магія вогню проти королевиної магії води? — запитала Зулейка, вигнувши брову. — А як це спрацювало?
Ківа швидко залагодила ситуацію:
— В нього також є магія вітру, пам’ятаєш? Нею він кинув Аріану через кімнату.
То не була брехня. Їм просто не потрібно було знати, що йому також довелося скористатися водяною магією, щоб відбити Аріанину силу.
—
Що
він зробив? — запитав Тор, і його рот від подиву відкрився.
— А тоді він скористався магією вітру ще раз, щоб зачинити двері за нами і замкнути її в кімнаті, — розповіла Ківа.
— Ого, — сказав Торел з явним захватом.
— То було дуже ефектно, — визнала Ківа. — Те, що їм під силу робити зі своєю магією… — вона вражено похитала головою.
— Ніхто не повинен володіти такою силою, — сказала Зулейка, і в її голосі почулася похмура нотка, але розвіялася, коли вона додала: — Принаймні хоч якимось чином вони обмежені. Уявіть тільки: якби серед нас була ще одна Сана Валлентіс, з усіма чотирма стихіями?
Оце
вже була б проблема.
У Ківи пішов весь акторський талант до крихти, щоб не відреагувати. Вона повинна їм сказати. Вони — її сім’я. Але…
«Я довіряю тобі, Ківо. Ти вже повинна це розуміти».
Ківа стільки разів зрадила Джарена… вона не могла зрадити його ще й тут.
— Тож цей амулет, — сказав Тор, примружуючись у темряві, — захищає тебе від стихійної магії?
Ківа кивнула. Її брат і сестра нахилилися, щоб подивитися уважніше. Зулейка торкнулася кожного з кольорових коштовних каменів, а Ківа пояснила, як він працює.
— Тобі поталанило, що принц так про тебе турбується, — розмірковувала вголос Зулейка. — Це неабиякий подарунок.
— Сподіваюся, він мені більше не знадобиться, — сказала Ківа.
Тор нахилив голову набік:
— Ти казала, що Джарен дав тобі його
після
нападу?
— Так і було, — підтвердила Ківа. — Але він давав мені його і в Заліндові… ну, точніше, дала Міррин… і цей амулет врятував мене під час Ордалії. Без нього я б перетворилася на попіл.
Обличчя брата зблідло, а Зулейка просто задумливо розглядала амулет, доки Ківа не сховала його під светр. Лише тоді Зулейка струсила свої думки і сказала:
— Нам не варто затримуватися тут довше. Але через усе, що трапилося сьогодні, ми так і не запитали: як у тебе пройшло з Наною Делорою? В записці ти натякала, що вона тобі допомогла?