Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 106 из 147

— Легенда стверджує: коли вони правили разом, деякі зі стародавніх богів ще були в цьому світі, ще не пішли наглядати за вічносвітом, — сказав Джарен. — Після шлюбу Сани й Торвіна ті боги вирішили, що більше не потрібні: мовляв, наш народ у безпеці, наша земля захищена сильною магією двох правителів. Як прощальний дарунок вони дали молодятам безцінний коштовний камінь — Око Богів, благословення для гідних лідерів. Дотепер кажуть, що той, хто володіє Оком, має божественне схвалення правити.

— Ти сказав, що саме через Око я не повинна хвилюватися, — промовила Ківа онімілими губами. — Але сказане ще не змушує мене почуватися краще.

Джарен загиготів. Дійсно

загиготів

.

— Дихай, Ківо, — сказав він, заспокійливо стискаючи її руку. — Причина, чому тобі не треба хвилюватися, — це те, що Око неможливо викрасти. Ми зберігаємо його…

— Не кажи мені, — пробелькотіла Ківа.

Джарен поблажливо-весело похитав головою і сказав:

— Я ж довіряю тобі. А крім того, це не нашкодить, тому що буквально доведеться прорватися крізь усю

армію

, щоб викрасти його.

Ківа моргнула, не розуміючи.

— Око подорожує з головним генералом евалонських армій, — розповів Джарен. — Зараз воно в Ешлін, за сотні миль на північ звідси. Її захищають не тільки могутня магія вітру й землі. Злодіям потрібні такі великі загони, що перемогли б нашу численну армію… а тоді це означало б, що в них і так достатньо сил захопити Евалон, без жодної Тріади, — він замовк, переконався, що вона уважно слухає, і договорив: — У бунтівників такої армії нема. А якщо вони підберуться ближче, ми вдамося до інших запобіжних заходів.

Тиск усередині Ківи почав слабнути.

— З іншого боку — Мірравен і Карамор, — сказав Джарен, його тон був буденним, але обличчя посуворішало. — От

їхній

альянс викликає стурбованість, адже разом у них

дійсно

є така чисельність. Проте навіть якщо вони знатимуть істинну цінність Ока (а вони

не

знають

), їм буде байдуже. Вони не шукають легітимних способів захопити Евалон. Вони не завдаватимуть собі клопоту Цар­стве­ною Тріадою, а просто скористаються своїми арміями, щоб захопити владу, — він знову стиснув її руку, можливо, відчувши, що до неї повернулася напруга. — Та цього не станеться. Ми ретельно спостерігаємо за гірськими перевалами, на нашому боці вся перевага. Їм нас не подолати. Ні Мірравену, ні Карамору… тим більше — бун­тів­ни­кам. Ніхто з них не становить для Евалону справж­ньої загрози, і з Царственою Тріадою чи без — ніколи не становитимуть.

Ківа не знала, сміятися чи плакати. Джарен щойно розповів їй, як відібрати в нього трон… і також розповів, що це фактично неможливо.

В ній боролися полегшення і спустошеність.

…І полегшення перемогло.

Довго, тремтливо видихнувши, Ківа сказала:

— Тож у цьому пункті йдеться, що комусь потрібно мати всі три об’єкти? Не один, два, а всі? І це

єдиний

спосіб, завдяки якому цього когось вважатимуть справжнім правителем?

— Всі три, — підтвердив Джарен, усміхнувшись у відповідь на щось побачене на її обличчі. — Тож розслабся. Око добре захищене, а Книга і Печатка зберігаються в безпеці у палаці. Пункт про Царствену Тріаду не може набути чинності без усіх трьох.

— Й іншого способу відібрати владу, крім кровопролиття, не існує? — перепитала Ківа.

Джарен тихо засміявся:

— Обережно, а то я почну думати, що ти плануєш мене скинути.

Ківа змусила себе гучно розсміятися, усвідомлюючи, наскільки відчайдушно поводиться.

— Пробач, — сказала вона. — Я просто…

— Розумію, — лагідно обірвав він. — Ти хвилюєшся. Але я сподіваюся, тепер ти усвідомлюєш, що підстав нема.

Вона усвідомлювала і це, і те, що десять років її життя були присвячені меті, яка не мала жодного шансу на успіх. Навіть якщо колись бунтівники перевершать чисельністю королівську армію, евалонці не стерплять кривавого відбирання влади. Якщо бунтівникам не вдасться війною викрасти Око в генералки, яка володіє магією (тим більше якщо Ешлін Валлентіс схожа на свою сім’ю), то без пункту про Царствену Тріаду, який змусив би їх скласти зброю, громадяни Евалону воюватимуть.

Однак у Ківи було відчуття, що бунтівникам може бути байдуже, особливо поки ними командує Зулейка. Їхня майбутня королева.

«Війни не виграють без жертв, сестричко».

— Ходімо, — сказав Джарен, висмикуючи її з тривожних думок. — Поки ми тут, проведу тобі екскурсію.

І Ківа пішла слідом за принцом-наступником у неймовірну бібліотеку, розмірковуючи про все, що він розповів… і навіть гадки не маючи, як щодо цього почуватися.

Коли Ківа пізніше того вечора повернулася до своєї кімнати, на ліжку чекала записка. Її м’язи напружилися, коли вона впізнала знайомий почерк сестри: зашифровані слова вказували адресу й час, а за ними була схематична мапа з чітким напрямком, квапливо додана Тореловою рукою.

Почуваючись неспокійно від думки про те, що шпигун бунтівників потайки доставив повідомлення в її кімнату, Ківа подумала, чи не проігнорувати виклик, особливо зважаючи на свій досі засмучений стан. Але хоч наскільки болісною була зрада, вона вже налаштувалася залишити її в минулому. Якщо вона хоче мати якісь позитивні стосунки з сестрою (чого вона, як би це не дратувало, досі хотіла), то принаймні повинна почути, що Зулейка скаже.

Ківа ще раз подивилася на адресу: місце в доках, туди можна дістатися пішки. Час зустрічі швидко наближався, тож, не міркуючи зайвий раз, вона вхопила плащ, вклала кинджал Наарі в чобіт і нишком вийшла.

Хоча Ківа й не робила нічого поганого, просто зустрічаючись із братом і сестрою (якщо не враховувати, хто вони такі, звісно ж), вона вирішила обережно скористатися таємним ґратчастим виходом, не ризикуючи, щоб хтось побачив, як вона виходить у головну браму.

Щойно Ківа знов опинилася на землі, вона перебігла парком до освітлених люмонієм міських вулиць. Тоді рушила на північний схід, керуючись Торовою мапою і покладаючись на свої спогади з того разу, коли Кальдон водив її доками минулого тижня.