Страница 105 из 147
Глава 34
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
Джарен повів Ківу до менш знайомого західного палацу. Коридорами вони дійшли до масивних позолочених дверей, які відчинялися в бібліотеку настільки дивовижну, що Ківа цілу хвилину з роззявленим ротом крутилася по колу.
Як і решта палацу, бібліотека була золота з білим, але тут стіни були з книжкових полиць, які піднімалися принаймні на три поверхи вгору, між ними були спіральні сходи й балкони на кожному рівні, а на відкритому нижньому поверсі не було нічого, крім численних зручних крісел для читання. В центрі всього цього, тягнучись до розписаної стелі, був могутній закручений стовбур дуба, наче стародавній хранитель, який наглядає за томами.
— Я так розумію, ти тут не бувала? — спитав Джарен, на Ківину реакцію його тон наповнився гумором.
Вона змогла тільки похитати головою, онімівши від зачарування.
Джарен м’яко засміявся й повів її глибше, на відкритий простір, до основи безлистого дуба.
— Звісно, є ризик, що ти ніколи звідси більше не підеш, але на другому поверсі є ціла секція, присвячена вивченню трав і мистецтву цілительства. Мешканці Срібношипу часто роблять запити, якщо в їхній власній бібліотеці недостатньо інформації на конкретні теми.
Ківа прагнула побігти прямісінько до найближчих спіральних сходів і закопатися в, безумовно, найрідкісніших книгах, але струсила з себе зачароване приголомшення й запитала:
— Чому ти привів мене сюди?
— Показати ось це, — Джарен зупинився перед стовбуром і вказав на маленьку поличку, врізану в деревину. На ній лежала єдина книга — шкіра стара, сторінки знебарвлені й крихкі, та все ж, з огляду на те, наскільки стара вона — і
що
це за книга, — вона збереглася напрочуд добре. Безсумнівно, завдяки магії.
— Це те, про що я думаю? — благоговійно прошепотіла Ківа, прочитавши назву.
— Книга Закону, — підтвердив Джарен, відкриваючи палітурку і гортаючи стародавні сторінки. Його серйозні очі перетнулися з Ківиними. — Ніхто, крім моєї матері та Королівської Ради, не знає того, про що я тобі розповім. Монарх при владі, обраний ними спадкоємець і верховні правителі Евалону — так було відтоді, як Сана Валлентіс посіла трон і створила закони, яких ми дотримуємося дотепер, — він постукав пальцем по книзі. — Мій батько цього не знає, і Міррин, і Кальдон, і Орі, і ніхто інший. Лише мати, Рада і я. Зрозумій те, що я кажу.
Ківа розуміла. Він їй довіряв. Своє життя… і своє королівство.
Тремким голосом вона сказала:
— Можливо, тобі не варто мені казати.
Частина її благала, щоб він не сказав. Бо та сама частина її боялася, що те, чим він зібрався поділитися, прирече його.
«Він або ми.
Вони
або ми. Не можна мати те й інше».
Ківа відштовхнула сестрин голос геть.
— Мені важливо, щоб ти почувалася тут у безпеці, — тихо сказав Джарен, — і не переймалася через те, чого ніколи не станеться. Само собою зрозуміло, що це — моя найважливіша таємниця… найважливіша
евалонська
таємниця… але якщо це допоможе тобі краще спати вночі, тоді я хочу, щоб ти це знала. Я довіряю тобі, Ківо. Ти вже повинна це розуміти.
«Будь ласка, зупинися, — хотіла сказати Ківа. — Будь ласка, не треба».
Проте вона прикусила язика, і Джарен перегорнув ще кілька сторінок, а тоді зупинився і вказав на постаріле чорнило. Завиткуваті літери були виведені стародавньою евалонською, мовою, яку зараз розуміли лише найосвіченіші вчені. У самому низу була виноска малесенькими літерами, настільки дрібними, що Ківі довелося примружитись, аби розібрати окремі слова.
Джарен вказав саме на цю виноску і мовив:
— Я казав тобі, що є спосіб, яким бунтівники могли б, теоретично, перебрати на себе керування королівством легітимно. Як це зробити — написано тут.
Ківине серцебиття пришвидшилося до нездорового рівня.
— Цей пункт, прихований у дрібному шрифті наших власних законів, показує єдиний випадок, у якому громадяни Евалону повинні підкоритися — мирно — новому монархові. А будь-який правитель мусить передати владу без суперечок.
Ківа мало не зомліла.
— Пункт каже, що особа чи особи, які володіють повною Царственою Тріадою, автоматично мають право на трон, вище за будь-які кровні лінії, політичну владу, королівське походження, — зацитував Джарен і замислено зморщив лоба. — Тож насправді, гадаю, не має значення, чи є в них спадкоємець Корентінів. Але весь їхній рух заснований на ошуканській теорії помсти за те, що Торвін отримав по заслузі, тому я вважаю, що вони викрутяться без одного з його спадкоємців у ролі керівника.
У Ківи голова йшла обертом. Царствена Тріада — ці слова вона чула від Королівської Ради, про ці самі слова вона запитала брата й сестру, і ті не знали, наскільки секретною може виявитися відповідь.
Ківа не звернула уваги на сказане про Торвіна і ледь живим голосом поставила єдине питання про те, що її цікавило:
— Що таке Царствена Тріада?
— Це три об’єкти, — відповів Джарен, знову гортаючи сторінки. — Перший — ось… — він постукав пальцем по Книзі Закону. — Другий — це Королівська Печатка, золотий перстень, який носить монарх Евалону. Мій родовий герб виготовлено за її зразком, тож це значно менша версія амулета, який на тобі, лише без здатності проводити магію.
Думаючи про перстень, який вона бачила в Аріани на пальці минулої ночі — і безліч разів до того, — Ківа запитала:
— Її носить твоя мати?
Джарен кивнув:
— А коли я успадкую трон, вона перейде до мене.
Ківа не могла подивитися йому в очі.
— А третій об’єкт?
Джарен вказав на нову відкриту сторінку. На ній був малюнок двох простягнутих рук, які тримали простий коштовний камінь, сферичний і безбарвний, наче осяйний діамант чи найпрозоріший кристал.
— Око Богів, — сказав Джарен. — Ось чому тобі не варто перейматися тим, що хтось забере в нас королівство.
Розглядаючи камінь, Ківа запитала:
— Чиє Око?
— Сядьмо, — сказав він і повів її до найближчого крісла для читання. Вони вмостились, і він відповів: — Ти вже знаєш оповідь про Торвіна й Сану…
одну
з оповідей. Я вже чув історію, якою ти поділилася в Заліндові, але вона не єдина. І не та, яку знаю я, — він похитав головою. — Але коротше. Всі оповіді починаються однаково — з того, що вони закохуються. Тут ми дійдемо згоди?
Ківа кивнула, зацікавившись іншими історіями, які він чув, проте не настільки, щоб перебивати його.