Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 63 из 127

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ

ВІН НАСИЛУ ВІДІРВАВ ВІД НЕЇ ПОГЛЯД.

Кір не мав жодних новин від Ібліса з того самого ранку після клятви на крові, коли диявол був такий задоволений, що наділив Кіра двома химерними дарами: перший — обіцянка припинити катувати його; а другий — дозвіл Алізе повернути свою книгу без жодної розплати.

Ця перерва принесла йому певне полегшення. Але також і страх.

Можливо, Ібліс вирішив, що клятва на крові була достатньою карою; а може, він вважав, що Кір буде кращим слугою, якщо збереже розум. Він не міг знати, що планував диявол; і не знав, що мала на увазі Алізе, коли сказала, що Ібліс був там, у її голові, під час виголошення їхніх обітниць. Вони ще не встигли обговорити це, бо після весілля було стільки безладу, що молодята майже ніколи не залишалися наодинці.

Звісно, це було зроблено навмисно.

Проте візит диявола до неї не давав Кірові спокою в його світліші години, бо він розмірковував над значенням її слів.

Звісно ж, вона не мала на увазі те, що диявол

говорив

з нею? Що він утворював речення в її голові?

Звісно, вона не могла мати на увазі саме це, адже диявол не мав права говорити з тим, хто його не викликав.

Єдиним винятком із цього правила були спадкоємці корони; саме до спадкоємців Ібліс звертався в день коронації, а не до подружжя під час весільних церемоній. Алізе, яка стала спадкоємицею Тулану, не могла бути звабленою пропозицією диявола аж до дня Кірової смерті. Але що ж тоді вона мала на увазі?

Уся ця плутанина нагадала туланському королю забуту розмову. У перші дні їхнього знайомства Алізе сказала дещо, що здалося йому дивним:

Він переслідує мене із самого дня мого народження.

Кір тоді не зрозумів її слів і не прагнув їх зрозуміти. Він припустив, що молода жінка, з якою його змушували одружитися, уклала угоду з дияволом; тож, природно, вони з Іблісом спілкувалися між собою.

Проблема полягала в тому, що Кір не завжди розумів усі загадки Ібліса. Звісно, він розумів достатньо: його майбутня наречена була королівською особою, проте втратила свій титул, і обставини життя настільки погіршилися, що основним заняттям було миття підлог і туалетів. Йому здавалося цілком логічним, що вона хотіла поліпшити своє життя.

«Люди укладали угоди з дияволом і за значно менші речі.

Тож цілком логічно, що саме

вона

подала ідею вийти за нього заміж. Чоловік вважав, що наречена диявола завзято маніпулює ним; він думав, що вона знала про план покинути Ардунію та приєднатися до його імперії.

Кір вважав, що все інше було лише формальністю.

Тобто він був настільки впевнений у результаті, що вже попередив про це свою родину, порадив матері замовити весільний гардероб і практично оголосив імперії, що незабаром одружиться. Місяцями він готувався до її приїзду. Адже яка безправна беззахисна служниця відмовиться від корони?

Виявилося, що

ця.

Тепер, коли його рішучість слабшала з кожною хвилиною, Кір знову звернув на неї погляд. Перед його очима все ще майоріла її постать, коли вона стояла перед солдатами й говорила так, ніби була не просто королевою. Він відчував, що в цьому світі забагато королев, але жодна з них не могла б зрівнятися з нею.

Алізе заслуговувала на власний титул, який належав би тільки їй.

Кір почувався нещасним, дивлячись на неї, як вона з ніжністю вдивляється вдалину, а сонячні промені висвітлюють її очі, ніс і витончену грацію шиї.

Він гадав, про що вона зараз думає.

Те, що чоловік робив, було небезпечно.

Її райдужка сяяла сріблом на тлі чорних вій, і він заворожено стежив за непокорою одного з її темних кучерів, який звільнився від шпильок і спадав тепер на щоку, а потім — на її яскраві губи.

Кір чекав, затамувавши подих, коли вона відсуне це пасмо волосся, та коли дівчина підняла ліву руку, він застиг у болісному напруженні. Її золота обручка блиснула у м’якому світлі.

Як же він хотів, щоб усе це було насправді.

Кір відчув, як його груди здіймаються, а видих залишає його тіло з приголомшливою силою. Було помилкою дивитися на неї так... Він ніколи так себе не засуджував...

— Усе в порядку, сер?

Кір підвів погляд і побачив, що на нього дивиться Хазан, у очах якого виблискує якийсь незрозумілий гумор.

— Ви що, невдало впали нещодавно? — іронічно поцікавився джин. — Бо ви, здається, страждаєте від болю.

Алізе обернулася на стільці, роздивляючись Кіра у пошуках пошкоджень.

— Що ти маєш на увазі? — запитала вона. — Кіре, ти що, поранений?

Хазан посміхнувся.

—Йди до біса,

— сердито сказав Кір.

Після опівнічної сутички південний король упав зі свого дракона, тому що магія, яку він застосував, була настільки потужною, що підкинула і самого чоловіка, і його ворогів у повітря. Та Каве, звісно, упіймав його.

Кір усього лише зламав собі спину під час цього падіння.

Він зумів зцілити кістки за допомогою магії, тож наразі був у безпеці. Проблема полягала в тому, що йому знадобився деякий час, щоб оговтатися, та Хазан побачив його в цьому непевному стані, блідого й змученого, коли Каве нарешті торкнувся землі. Навіть після вливання магії Кір усе ще відчував, ніби його розірвали навпіл і склали назад абияк.

—Кіре?

Чорт, вона збиралася встати зі свого стільця. Алізе дивилася на нього з хвилюванням, ніби вона могла втратити надію, почувши, що його поранено, і Кіру захотілося кинути Хазану в голову кинджал. За дивним збігом обставин, саме тієї миті принцеса Фірузе вирішила знов увірватися до будинку.

— Гаразд, усі, — вигукнула вона, підходячи до них з неабияким пафосом. Жінка вдягла пошарпаний ремінь, пристібні кишені якого були набиті дивними предметами, і цей аксесуар так не пасував до її пишного вбрання, що виділявся на ньому, як пляма. Справді, решта її одягу була настільки щільно вкрита дорогоцінними каменями, що, коли вона йшла, райдужне світло безладно стрибало по стінах.

— Увага, будь ласка. — Фірузе з легким клацанням з’єднала свої прикрашені коштовностями долоні. — Ваше житло вже готове, але ніхто з вас не піде, поки я не прочитаю вашу долю.

— Читання долі?

— Омід радісно випростався. — Мені ще ніколи не читали долю!

— Як тобі пощастило, — сказав Камран, зітхнувши й звернувши погляд до стелі.

— Ваша Високосте, — спробував бува Хазан. — Зараз не час для салонних фокусів...