Страница 62 из 127
Кір відчув сильний жар. Йому стало зле. Він завжди відрікався від себе, завжди жадав її. Можливо, це виснаження послабило його, а може, це був ефект її промови до військових, що зібралися, — але він дивився на неї з такою відчайдушною пристрастю, що це налякало його самого.
Як король міг не відчувати себе таким жалюгідним?
Вона була променистою надією в житті мільйонів, а він тягнув своє мерзенне тіло крізь квітучу долину її життя, заплямовуючи все своєю кров’ю.
Щодня він дивився на її величність і чекав, затамувавши проклятий подих, на новий виклик від диявола.