Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 45 из 127

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

УСІ РОЗВЕРНУЛИСЯ, ЩОБ ПОГЛЯНУТИ НА НЕЇ.

Алізе, яка спочатку хотіла уникнути цієї уваги — заперечити свою важливість, — була змушена наважитися витримати тягар їхніх поглядів. Вона добровільно взяла на себе цю відповідальність і не могла відмовитися. Більше не могла.

Це було правдою, що в горах на неї чекала магія. Було правдою і те, що вона була обрана самою землею, позначена своїми дивними очима та чистою кров’ю, щоб вести свій народ. Лід, що протікав у неї в жилах, позначив її як спадкоємицю давно втраченої імперії джинів — першу за понад тисячу років, — і сьогодні джинка нарешті була коронована на трон. Дні її життя в затінку добігли кінця.

Вона мусила піднятися — і підійматися знову і знову.

Кір різко зітхнув, відвернувши від неї погляд, і цей вчинок був заразливим; тому що усі інші, здавалося, теж зітхнули та відвернулися, ніби вони були під дією якогось закляття.

Омід, який усе ще стояв поруч із нею, вирішив сісти.

— Звісно, є багато тих, хто обурюється винятковою владою Провидців, — продовжив Кір. — Є й ті, хто бажає використовувати магію для темних цілей, але вони не настільки розбещені, щоб укласти угоду з дияволом, аби досягти своєї мети.

Камран гірко засміявся.

— Ті, хто існують у цьому проміжному просторі, мусять спотворити магію, щоб підкорити її своїй волі. Є алхіміки, які переробляють магічні предмети. Або ж отримують неочищену магію від кур’єрів і злодіїв і переробляють її, додаючи отруту та забруднювачі. Наприклад, зброя, виявлена сьогодні вночі, була спотворена.

— Ти маєш на увазі чорну магію? — Хазан був стривоженим. — Хіба не небезпечно для королеви перебувати поблизу такої речовини...

Кір похитав головою.

— Кинджал був просочений трьома різними видами отрути.

Камран нахмурився, хоча раптом його щось зацікавило.

—Але як...

— Іншим разом, — перервав його Кір, який починав утрачати терпіння. — Іншим разом ми можемо обговорити потоки влади, які впливають на світ. А зараз я вважаю, що ми і так уже забарилися. Я вже дав достатнє пояснення вечірнім подіям, і тепер мені треба йти...

— Але

куди

ми підемо? — вигукнула Худа. — Якщо наші плани зірвано?

— А чи є якісь припущення, як саме наші плани було розкрито? — запитала Алізе.

— Це не я, — швидко сказав Омід. — Я нікому не розповідав.

Хазан повернувся до Камрана.

— Ти не думаєш, що твоє листування...

— Я не знаю, — тихо сказав Камран. — Це можливо.

— Що можливо? — запитала Алізе. — Яке листування? Камран похитав головою, повернувшись до неї.

— Я вже деякий час листуюся з матір’ю, готуючи запасний план на той випадок, якщо моє повернення до Ардунії закінчиться невдало...

—Але чому твоє повернення може закінчитися невдало?

Худа повернулася до неї з погано прихованою радістю.

— Тому що міністр оборони хоче вигнати його з палацу! Ти що, не пам’ятаєш? Я ж розповідала тобі, як Заххак намагався підступно зайняти його місце...

— Не варто згадувати подробиці. — Камран перервав її гнівним поглядом, а потім повернувся до Алізе. — Я попередив матір про наше завтрашнє повернення до Ардунії, бо мав намір відвідати її. Можливо, повідомлення було перехоплено...

Худа скрикнула, притискаючи руку до горла.

— Ой, а я теж написала батькові, що повертаюся додому, — сказала вона. — Можливо, це через мене...

— У цьому ніхто не винен, — сказала Алізе. — Ніколи не було таємницею, що я вирушаю на пошуки власної магії. До того ж ці замахи на моє життя не є чимось новим, і я сумніваюся, що вони коли-небудь припиняться. Якщо ми мусимо тікати, я готова. Але якщо в горах на нас чекають вороги, Худа має рацію. Звісно, ми не можемо їхати прямо до провінції Темзіл, як планували раніше...

— Ні, — сказав Хазан, різко піднявши голову. — Ми поїдемо до провінції Гомол.

Алізе подивилася на нього; їхні погляди зустрілися.

— Провінція Гомол, — сказала вона, затамувавши подих. — Я не була там з дитинства.

—А де це? — запитала Худа.

— На самій півночі Ардунії, — відповів Кір, який тепер із цікавістю вивчав Хазана. — Переважно сільськогосподарські ниви та невеликі села, розташовані біля підніжжя гір Ар’я.

— Це недалеко від мого рідного дому, — пояснила Алізе.

— Цікаво, — озвався Камран, стиснувши щелепи, і також повернувся, щоб подивитися на Хазана. — І це також недалеко від таємного будинку, який нещодавно підготувала для мене моя мати. Я вважаю, що це не випадковість.

Хазан іронічно посміхнувся йому.

—У нас багато років був військовий форпосту Гомолі, — сказав він принцу. — Коли ти дав мені один день, щоб зібрати для тебе військо та придбати притулок у сільській місцевості, я, звісно, прагнув просунути свої інтереси, забезпечуючи твої.

—Ах ти ж негідник, — сказав Камран, але тихо, ніби це був комплімент. — Ти витратив моє золото на своїх людей.

— Я також дав їм вашу зброю, — додав Хазан.

— Я не розумію, — озвалася Алізе. Вона дивилася на Хазана. — Що ти маєш на увазі, кажучи, що у вас там військовий форпост? Ти хочеш сказати, що вже існують солдати-джини?

Він подивився їй в очі та кивнув.

— Я із самого початку казав вам, Ваша Величносте, що багато хто з нас розшукував вас. По всій Ардунії розкидано

десятки бойових загонів, але війська, що охороняють гори Ар’я, є, мабуть, найстарішими.

— Але...

— А чи захищений цей форпост магічними захисними заклинаннями? — запитав Кір.

— На жаль, ні, — відповів Хазан. — Він невидимий лише для очей глиняних.

Кір на мить задумався.

— Гаразд. Я подбаю про це, коли ми прибудемо.

— Тоді добре, — відповів Хазан, підводячись та оглядаючи інших. — Це ваша остання нагода. Якщо хтось із вас хоче залишитися, скажіть про це зараз.

Худа кліпала очима, дивлячись на Хазана.

— Чому ми маємо залишатися? Ми вже обговорювали це. Ми всі готові померти за королеву.

— Я готовий хоч зараз, — сказав Омід, виструнчившись. — Я помру за вас, коли ви захочете, місіс.

— Ви не маєте помирати за мене, — швидко сказала Алізе, відчуваючи, як в неї стискається серце. — Це всього лише такий фігуральний вислів...

— Ні, вони не повинні помирати фізично, — погодився Хазан, кивнувши Алізе. — Але вони повинні щиро бажати пожертвувати собою, інакше гори не поділяться своєю магією. Я маю знати, чи є у когось із вас сумніви; бо якщо так, то мені доведеться шукати нових добровольців. Нам потрібно п’ять осіб для повноти складу, а Дін уже в небезпечному стані...