Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 31 из 127

Знайома темрява бурхливо накрила її свідомість. Холодні клуби диму ніби обвили її ноги та піднімалися, сантиметр за сантиметром, до її горла. Дівчина закричала, її зір погіршився, та вона відчула, як залізні руки Кіра обійняли її, коли вона спіткнулася.

—Алізе, — швидко сказав він. — Ти в порядку?

—Була собі дівчинонька,

— прошепотів голос.

— Ні, — задихаючись, промовила вона. — Не зараз... не сьогодні...

—Була собі дівчинонька,

— знову прошепотів голос. —

Із льоду та вогню.

— Скажи мені, що відбувається, — розпачливо попросив Кір. У паніці він підняв фату дівчини, відкриваючи її обличчя, щоб краще бачити очі. — Це через мене? Я зробив щось, що тебе образило...

—Будь ласка, —

закричала вона, втрачаючи сили в ногах. — Будь ласка, зупинись...

І ще раз:

Була собі дівчинонька

Із льоду та вогню,

Була вона призначена

Не знав ніхто, кому.

Поглянувши в колисочку,

Диявол зрозумів,

Що буде королевою

Із серцем роковим...

— Янголе, будь ласка, поговори зі мною...

А в планах у диявола

Цікавого багато:

Щоб джини збунтувалися,

А глиняних — прибрати.

Сьогодні ми до тебе

Прийшли не на біду,

Прийшли, щоб привітати

Щасливу молоду...

— Він тут, — промовила вона, задихаючись. — Він у моїй голові, він під моєю шкірою...

Ми зичимо найкращого

Та щастя достобіса,

Усіх можливих радощів

Призначеній Ібліса...

Алізе закричала.