Страница 30 из 127
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
З'ЄДНАЙТЕ РУКИ
. Наказ, здавалося, пролунав усередині неї. Алізе, яку з народження переслідував диявол, ніколи не любила безтілесні голоси. Вона мимоволі озирнулася, шукаючи джерело звуку, але коли відчула, як Кір наблизився до неї, затамувала подих.
Його пальці повільно ковзнули по прозорому тюлю її фати, яка спереду спадала до талії, а ззаду тягнулася на кілька кроків униз. Він торкнувся чутливої шкіри її зап’ястя трохи нижче шовковистої тканини, потім опустився нижче, натиснув на поглиблення її долоні, і там його пальці зімкнулися. Її серце забилося в грудях так сильно, що вона могла його чути.
Коли він узяв її іншу руку, дівчина підняла погляд.
Кір дивився на їхні зчеплені руки, а напруга в ньому була настільки відчутною, що здавалася небезпечною.
Алізе відчувала, що краще готова до війни, ніж до того, що мало статися далі. Незабаром вони з Кіром будуть пов’язані ще одним магічним союзом, і хоча ставки тут здавалися значно нижчими, Алізе згадала, що є причина, чому більшість людей відмовляється закріплювати шлюбні обітниці магією. Адже ті не переймаються вагою таких зобов’язань, натомість обираючи прості церемонії, які проводили друзі чи родичі. Тільки найбезнадійніші пари — романтики чи люди, що перебували в ілюзії, — пов’язували себе магічною обітницею, бо це вважалося надмірним жестом відданості.
Порушення договору каралося смертю.
Звісно, монархи не мали права вибору в цьому питанні. Магічна обітниця королів і королев була давньою традицією. Члени королівських родин так часто одружувалися із синами та дочками сусідніх народів, що ця практика вважалася стандартною мірою безпеки, захистом від можливої зради. Ба більше, весільні обітниці, які проводив Провидець, були індивідуальними для кожного учасника; як наслідок, не існувало стандарту того, що людина могла пообіцяти.
Алізе зібрала всі свої сили, щоб спокійно пережити ці невідомі обітниці, але все одно не могла зупинити тремтіння тіла, коли його великий палець ніжно торкнувся її шкіри.
Це був дрібний невимушений рух.
Він не повторився.
Її голова ніби наповнилася парою.
Кір відмовлявся дивитися на неї, але Алізе була вільна від таких докорів сумління. Вона вивчала його, ніби хотіла якось закарбувати його образ у собі. Непримиренний вигин щелепи, гостра лінія носа, м’яка форма губ. Він опустив голову, тож дівчина не бачила його очей, лише мідного кольору вії, що торкалися блискучої шкіри, та гладеньке пасмо волосся, що спадало на чоло. Вона слухала його дихання, мріючи притиснути руку до його грудей, щоб відчути биття серця. Алізе знала, що він відчуває її погляд, і здивувала саму себе жорстоким бажанням спричинити йому якусь незручність, хоча б для того, щоб змусити його зустріти її погляд.
— Кіре, — прошепотіла вона, міцніше стискаючи його руки.
Він раптом нерівно зітхнув, але не підняв голови. Тоді знову пролунав голос, не підвладний нікому:
Після того, як ви складете обітниці, ви будете пов'язані священною клятвою як чоловік і дружина, щоб віднині разом іти через радощі та труднощі як рівні. Чи вільно ви віддаєте себе цьому союзу?
—Так, — сказала Алізе.
Минула майже занадто довга пауза, перш ніж Кір грубо сказав:
—Так.
Перший промінь світла обплутав їхні зап’ястя, та обоє вони застигли.
Королево Алізе. Ви стоїте на порозі величі. Ваш народ присягнув вам на вірність, і незабаром ваш король зробить те саме. Якщо на вашу голову буде покладено корону, на ваші плечі ляже величезний тягар. Ви нестимете відповідальність за незліченну кількість людей, від вас очікуватимуть боротьби та зусиль, та завжди ви маєте бути на службі у пригноблених. Чи обіцяєте ви нести цей тягар з необхідною відданістю?
Алізе поглянула на розбурхану юрбу. Вона відчула, як серце забилося в її грудях. Джинка подумала про своїх батьків, про роки їхніх жертв, про страждання свого народу, а потім тихо сказала:
— Так.
Натовп вибухнув суцільним криком.
Другий промінь світла обплів перший, затягуючи петлю на їхніх зап’ястях. Алізе була змушена нахилитися вперед, коли пута стиснулися; вони з Кіром раптом опинилися так близько, що якби вона була достатньо божевільною, їй досить було б лише нахилитися вперед, щоб поцілувати його в шию.
Наречена затамувала подих.
Її огорнув знайомий, темний, квітковий аромат його тіла. Вона відчула легке тремтіння в його руках — ціну, яку він платив, щоб устояти перед нею. Алізе хотіла позбавити його цих мук, бо розділяла його страждання. Вона хотіла втішити його.
Втішити їх обох.
Натомість вона підняла голову та з подивом виявила, що Кір наважився зустріти її погляд, а його вираз обличчя був переляканим. Він, здавалося, забув про себе, дивлячись на неї. Страх у його очах пом’якшав до відчуття жаги, а потім перетворився на такий сильний вираз пристрасті, що її коліна майже підкосилися.
Він заплющив очі, перервавши зв’язок.
Королю Кіре. Ви обрали собі незвичайну наречену. Ваиіе сьогоднішнє рішення змінить не лише хід історії, але й траєкторію вашого життя. Колись ви пообіцяли присвятити себе священству, невпинному вивченню всіх екзистенційних явищ, ставлячи потреби інших вище за свої. Чи обіцяєте ви тепер ставити потреби своєї нареченої вище за всі інші, відмовляючись від усього іншого, щоб забезпечити захист і безпеку своєї королеви, яку ми довіряємо вашій охороні?
Вона дивилася, як він обдумує це питання, повільний рух горла привернув її погляд до його шиї.
Він видихнув:
— Так.
Третя сяйлива стрічка з’єдналася з іншими, три довгі смуги сплелися в косу, яка кілька разів обернулася навколо їхніх зап’ясть, і кожне скручування затягувало їх ще міцніше. Незабаром їхні зв’язані руки опинилися між ними, спіралі світла росли, розширювалися, дедалі швидше й швидше обплітаючи їхні тіла. Ця сліпуча картина не була схожа ні на що, із чим Алізе коли-небудь стикалася; за мить вона вже не бачила нічого, крім чоловіка перед собою, не чула нічого, крім звуку його дихання та биття серця. Смуги світла розширилися, заповнивши всю сферу, повністю закривши їх від поглядів. Тільки тоді спіралі на їхніх зап’ястях розпустилися, розмотуючись, як змії. І тільки тоді, після того, як вони повільно розійшлися, Алізе відчула легку вагу в лівій руці, яку вона підняла до очей.
Там, на її безіменному пальці, виблискувала золота обручка. Алізе ледь могла в це повірити: справу було зроблено. Вона вийшла заміж.
Тепер вона була королевою...
Аж раптом серце її заполонив жах.