Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 79 из 127

Вона похитала головою.

—Але... я не...

—Ти просиш мене прикидатися твоїм чоловіком зараз, тільки щоб позбавити мене цих прав уранці, коли я повинен буду заткнути собі рота й зв’язати собі руки, поки інший чоловік торкається тебе, сміється з тобою та планує одружитися з тобою просто на моїх очах?

Він намагався опанувати себе, але його голос відчайдушно затремтів, коли він додав:

— Ти справді думаєш, що я зможу це пережити?

— Кіре, будь ласка... Ти знаєш, що все не так просто...

— Тоді, будь ласка, не ускладнюй ситуацію ще більше. Не забирай у мене те, чого не можеш запропонувати натомість. Не треба повністю мене руйнувати, — промовив він, ледь не тремтячи. — Не треба зводити мене на попіл тільки тому, що ти маєш таку змогу. Благаю тебе, усвідомлюй свою силу. Прояви до мене милосердя, навіть якщо я на це не заслуговую. Моє життя, моє серце, моя кров — вони вже належать тобі. Небеса знають, що я не маю нічого, що міг би тобі дати, крім того, що вже давно розбито на шматки.

— Не кажи так, — попросила вона, і в її голосі чулися сльози. — Будь ласка, я не хочу тебе травмувати, я не хочу тебе ображати... Це надзвичайно складна ситуація, і я мов у пастці та не знаю, як з неї вибратися. Я тільки знаю, що не хочу, щоб між нами все було так, як зараз. Я хочу, щоб ти знав, що ти мені небайдужий, що ти д ля мене важливий...

Кір заледве тямив, що робить, коли нарешті подолав відстань між ними.

Він не мав наміру цього робити.

Чоловік утратив самоконтроль; насправді він відчував себе повністю розгубленим у її присутності. Чуттєві лінії її тіла то з’являлися, то зникали з поля зору за туманними шарами шовку. Він доторкнувся до неї у мить божевілля, непевно провівши рукою по м’якому вигину її щоки з благоговінням віруючого.

Він бачив тільки її. Він хотів тільки її.

Чорт забирай, Кір не міг навіть дихати.

Вона відчутно тремтіла під його обережними дотиками, а коли підвела на нього очі, то її обличчя було червоним і збентеженим. Він був наче п’яний від її витонченого аромату, ніжно-рожевих губ, вібрації подиху, шовковистої шкіри. Тепер, коли Кір опинився в її полі тяжіння, він хотів тільки одного — здатися.

Вона дивилася на нього, не приховуючи почуттів, її очі були темні та вразливі, а він поступово втрачав контроль, поклавши руку їй за голову, перебираючи пальцями її шовковисті кучері, а великим пальцем торкаючись її м’якої щоки. Вона задихнулася, її очі потемніли, та він відчув, як його рука злегка тремтить, у той час як він силкується зберегти рівновагу. Він ледь не відокремився від своєї душі, намагаючись не торкатися її більше. Вона прошепотіла його ім’я, і Кір ніжно притягнув її та нахилився сам; його губи майже торкалися її шкіри, коли він тихо промовив:

— Я скажу це тільки один раз, янголе, бо вважаю, що тебе слід попередити. Жоден чоловік ніколи не кохав жінку так, як я кохаю тебе, та я краще помру, як проклятий, ніж зганьблю нас обох жалюгідним нерозділеним коханням свого серця.