Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 73 из 127

Але вона бачила тільки очі Кіра. Дівчина відчувала силу тільки його погляду, що тиснув на неї, наче чиясь долоня. Вона читала страху лініях його тіла, навіть попри те, що її власне тіло охоплювало тепло. Алізе обмірковувала все, перебираючи в голові різні варіанти, та їй спало на думку, що останнім часом вона була набагато сонливішою, а її тіло швидше піддавалося заклику сну.

Просто було так багато причин, які пояснювали її нинішню втому, що вона не замислювалася над тим, що це може бути пов’язано з надмірною теплотою.

Але, звісно, це була нісенітниця.

Алізе ніколи не спала добре. Вона була втомлена майже все своє життя. Дівчина звикла до виснажливої праці та коротких перерв на відпочинок, які майже не давали сил. Вона завжди була напружена, завжди мерзла, завжди страждала від холоду. їй ніколи не було достатньо тепло. Її втомлені кістки ніколи повністю не розслаблялися. Вона ніколи не відчувала ейфорії від розслаблення свого тіла.

Ніколи. Дотепер.

Дівчина торкнулася своїх гарячих щік, які були гарячими й палахкотіли. Останнім часом вона була виснажена втомою. Та навіть незважаючи на те, що її розум був сповнений думок, Алізе повністю віддавалася спокійному сну.

Вона відвела руки від обличчя, тримаючи їх перед собою, ніби в благанні. Оглянула свої пальці й долоні, а потім...

Там, на місці спаленого рукава, вона помітила темні вени, що розгалужувалися під тонкою шкірою її зап’ястя.

— Можна позичити ножа? — прошепотіла вона.

—Ні!

— одночасно вигукнули Кір і Камран.

Хазан, що стояв абсолютно спокійно, вихопив зі столу кинджал і простягнув його руків’ям до неї.

Вона схопила зброю.

— Що ти робиш? — крикнув Камран до Хазана. — Чому ти дозволяєш їй нашкодити собі...

— Будь ласка, — сказав Кір у паніці. — Благаю, не роби цього...

Вона притиснула гостре лезо до своєї долоні, і Худа закричала.

Омід затамував подих.

— Боже милостивий, — видихнув Дін.

— Це ж дикунство, — гнівно вигукнув Камран.

—Алізе, — прошепотів Кір, охоплений жахом.

Вона різко видихнула, коли сталь пронизала її тіло, а серце гучно забилося в грудях. Дівчина прорізала долоню чіткою лінією та, затамувавши подих, дивилася, як з рани стікає свіжа кров.

Вона сяяла на її шкірі яскраво-червоним кольором.

Алізе тихо скрикнула, і кинджал випав з її вільної руки, з гуркотом ударившись об кам’яну підлогу.